Рішення № 87892317, 24.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. справа № 300/2169/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представника позивача – Бойка Р.Б.,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Роман Богданович до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA/206000/2019/00452 від 20.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2 Роман Богданович звернулась до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA/206000/2019/00452 від 20.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки BMW, модель 525D, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/000452 від 20.05.2019 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019. Представник позивача стверджує, що на підставі фактури №2019058 від 26.04.2019 представник позивача оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля в сумі 165 000 чеський крон на банківський рахунок, що підтверджується банківським платіжним документом №9594179001 від 26.04.2019 та додатково заявою ОСОБА_3 від 26.05.2019. При перетині кордону України і декларуванні, визначила митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та визначену позивачем мину вартість товару. Відтак збільшення вартості автомобіля з 165 000 чеських крон до 256 372 чеських крон суттєво порушує права позивача. На підставі наведеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.11.2019 (а.с.64-68). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначила, що під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було встановлено розбіжність між заявленою митною вартістю автомобіля та його вартістю згідно експортної декларації. Також зазначила, що декларант погодився з рішенням про коригування митної вартості №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019 та оформив митну декларацію №206010/2019/412623, заявивши самостійно вартість 9950 євро за резервним методом. За вказаних обставин відповідачем прийнято картку відмови та спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена в сумі 256 372 чеських крон. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

05.12.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження відповідача, наведені у відзиві на позов, є помилковими, тому просив їх не брати до уваги, а позов задовольнити (а.с.104-107).

24.02.2020 представником позивача подано клопотання про заміну відповідача, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 24.02.2020 замінено відповідача Івано-Франківську митницю ДФС її правонаступником – Галицькою митницею Держмитслужби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі фактури №2019058 від 26.04.2019 ОСОБА_1 придбала на території Чеської Республіки у Міхала Свободи транспортний засіб - легковий автомобіль марки BMW, модель 525 НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2010 року випуску, за 165 000 чеських крон (а.с.18-19).

26.04.2019 представником ОСОБА_1 сплачено на банківський рахунок одержувача ОСОБА_4 Свободи №9594179001 кошти в розмірі 165 000 чеських крон на підставі фактури №2019058, що підтверджується банківським платіжним документом №9594179001 від 26.04.2019 (а.с. 21А-22).

Декларантом ОСОБА_5 , в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2019/412272 від 20.05.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, BMW, модель НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна – дизельний, об`єм двигуна 2993 см3 (а.с. 51).

У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме фактури №2019058 від 26.04.2019, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно якого позивач придбала автомобіль марки BMW, модель 525 НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , за купівельною ціною 165 000 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: фактуру №2019058 від 26.04.2019 (а.с.18-19); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/30405 від 05.05.2019 (а.с.62); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 30.11.2010; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 30.11.2010 (а.с. 15-17); платіжний документ, що підтверджує вартість товару №9594179001 від 26.04.2019 (а.с. 21А-22); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 26.12.2005, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_7 від 28.03.1996; довідку 07.05.2019-21 від 07.05.2019, довіреність ННЕ566054 від 24.04.2019 (а.с. 27); підтвердження ціни від 26.04.2019 (а.с. 20-21); копію митної декларації країни відправлення MRN 19CZ6100002GNWSG15 від 02.05.2019 (а.с. 24).

Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.110-111).

У відповідь на вказане електронне повідомлення декларант надав висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією та повідомив, що всі платіжні документи, які підтверджують вартість товару подані; інших додаткових документів немає (а.с. 109).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (код МВВ митного органу 6), у розмірі 256 372 чеських крон (а.с.13-14).

Згідно даного рішення, «…митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з наявними розбіжностями в платіжних документах та дорученню, висновок про вартісні характеристики від 17/05/2019 №3/39 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість – 9950,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.».

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206010/2019/412272 від 20.05.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/000452 від 20.05.2019 (а.с.10-12).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідачем відмовлено у прийняті митної декларації з таких причин: «митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з наявними розбіжностями в платіжних документах та дорученню, висновок про вартісні характеристики від 17/05/2019 №3/39 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN- кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість – 9950,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.».

22.05.2019 декларантом ОСОБА_5 , в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/412623 від 22.05.2019. У правому підрозділі графи 43 даної декларації зазначено порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом, а саме 6 (резервний метод). У графі 45 «Коригування» зазначена декларантом митна вартість товару – 289 882,90.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/000452 від 20.05.2019 та рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом ОСОБА_5 , в інтересах позивача, були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, як то, фактуру №2019058 від 26.04.2019 (а.с.18-19); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/30405 від 05.05.2019 (а.с.62); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 30.11.2010; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 30.11.2010 (а.с. 15-17); платіжний документ, що підтверджує вартість товару №9594179001 від 26.04.2019 (а.с. 21А-22); довідку 07.05.2019-21 від 07.05.2019; довіреність ННЕ566054 від 24.04.2019 (а.с. 27); підтвердження ціни від 26.04.2019 (а.с. 20-21); копію митної декларації країни відправлення MRN 19CZ6100002GNWSG15 від 02.05.2019 (а.с. 24).

Вказані документи були надані в формі оригіналу, належним чином засвідчені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною фактури №2019058 від 26.04.2019.

Тобто, судом встановлено, що подані 20.05.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується наведених у відзиві доводів представника відповідача щодо розбіжності між заявленою митної вартості в розмірі 165 000 чеських крон та вартістю в експортній декларації 165 800 чеських крон, то суд звертає увагу, що така розбіжність не була покладена в основу рішення про коригування митної вартості товарів та не була підставою для коригування митної вартості товару з 165 000 чеських крон до значно більшої вартості – 2559 372 чеських крон й відповідно не обгунтовує правомірності дій відповідача щодо такого збільшення митної вартості транспортного засобу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у квитанції №9594179001 від 26.04.2019 реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару та помилковість доводів відповідача, що неможливості підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу на підставі даного платіжного документа.

До того ж, декларантом, окрім платіжного документа, подавалась заява продавця ОСОБА_4 Свободи, в які останній підтвердив факт отримання від ОСОБА_8 коштів в сумі 165 000 корун за продаж даного автомобіля (а.с. 20-21).

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/000452 від 20.05.2019 та підтверджують митну вартість автомобіля, марки BMW, модель НОМЕР_8 D, номер кузова НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарівв; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст фактури №2019058 від 26.04.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 165 000 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем крім фактури №2019058 від 26.04.2019 подавалось і банківське підтвердження оплати № НОМЕР_9 від 26.04.2019, яке, як встановлено судом вище, не взяте відповідачем до уваги при визначенні митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваних картки відмови та рішення вбачається, що митний орган дійшов висновку про наявність розбіжностей в платіжних документах та доручені, однак не зазначив, у чому саме полягає така розбіжність.

З листа Івано-Франківської митниці ДФС №1377/10/09-70-19-30 від 04.10.2019, складеного за результатами розгляду адвокатського запиту Бойка Романа Богдановича від 27.09.2019 (вх. №519/10/09-70-19 від 30.09.2019), вбачається, що суть розбіжності у платіжних документах та дорученню полягає у тому, що в платіжному документі зазначено платником ОСОБА_9 , в той час як фактура від 26.04.2019 №2019058 виставлена на ОСОБА_10 , а відповідно до доручення, наданого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не мав права сплачувати за неї кошти (а.с. 25-26).

З такими доводами суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частинами 1 та 3 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Так, відповідно до змісту довіреності, посвідченої 24.04.2019 приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Гаврилюком О.І. та зареєстрованої у реєстрі за №505, бланк ННЕ 566054, ОСОБА_13 уповноважила ОСОБА_14 та/або ОСОБА_15 «придбати за ціною та на умовах на його (їх) власний розсуд на її ім`я за кордоном транспортний засіб (автомобіль, автобус, причіп, напівпричіп, сільгосптехніку, іншу техніку або спецтехніку) будь-якої марки чи моделі…», для цього надала право «…представляти інтереси в усіх установах, підприємствах та організаціях (в тому числі в органах митниці, Державтоінспенції, нотаріату, банківських установах), сплачувати належні з неї платежі, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю». Довіреність видана строком на 1 (один) рік з правом передоручення повноважень і дійсна до двадцять четвертого квітня дві тисячі двадцятого року (а.с. 27).

Таким чином, даною довіреністю Дмитро Ільчишин наділений повноваженнями представляти Жовнірович Оксану у банківських установах та сплачувати належні з неї платежі, які стосуються придбання на ім`я транспортних засобів.

З приводу посилань відповідача щодо невідповідності висновку від 17.05.2019 №3/39 вимогам пункту 7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, суд зазначає наступне.

Так, підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду (пункт 7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Тобто, вартість колісного транспортного засобу внаслідок аварійних пошкоджень може бути знижена при оцінці такого транспортного засобу за умови, що про таке пошкодження зазначено у супровідних документах на момент перетину митного кордону.

У фактурі №2019058 від 26.04.2019 зазначено, що «ТЗ після аварії» (а.с. 19).

Також про наявність пошкоджень зазначено і в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/30405 від 05.05.2019, який подавався при митному оформленні транспортного засобу: «пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, заднє ліве крило, задній бампер, ліва задня фара. Сколи на капоті. Забруднено обивку салону та сидінь.» (а.с.62).

Таким чином і в документах на придбання транспортного засобу, і в акті про проведення митного огляду зазначено про пошкодження транспортного засобу, тому суб`єкт оціночної діяльності підставно знизив при оцінці вартість транспортного унаслідок його аварійних пошкоджень, а висновок відповідача про невідповідність висновку від 17.05.2019 №3/39 вимогам пункту 7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 суд вважає хибним.

Окрім цього, суд звертає увагу, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо подання експертного дослідження вартості транспортного засобу, тому, навіть за наявності обгунтованих сумнівів щодо невідповідності експертного висновку від 17.05.2019 №3/39 нормативний документам у сфері оцінки, у відповідача не було підстав відмовляти у прийнятті митної декларації з таких підстав, до того ж декларантом подавались інші документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, що ввозиться на митну територію України

З приводу посилань представника відповідача на спрацювання системи управління ризиками, суд звертає увагу, що таке спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною фактури щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною фактури №2019058 від 26.04.2019.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки BMW, модель 525D, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо доводів представника відповідача про те, що 22.05.2019 декларант подав декларацію №UA206010/2019/412623 від 22.05.2019 та самостійно зазначив вартість автомобіля 9950 євро, то суд вказує на таке.

Верховний Суд в постанові від 30.10.2018 в справі №816/2396/17 зазначив, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Тобто, Верховний Суд вважає ключовим моментом факт погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ “Заповнення граф митних декларацій” Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Згідно поданої декларації № UA206010/2019/412623 від 22.05.2019, Графа 43 "Метод визначення вартості" містить заповнення лише лівого підрозділу, в якому вказано цифру “ 6” (а.с.52). Натомість правий підрозділ Графи 43 "Метод визначення вартості" незаповнений, що мало б свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості товарів.

Однак, наведена інформації не відповідає дійсності, оскільки на час подання декларації № UA206010/2019/412623 від 22.05.2019 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019 було чинним.

Частиною 5 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам.

При цьому, в Графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" глави 2 розділу ІІ “Заповнення граф митних декларацій” Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; попередні рішення відповідно до частини четвертої статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України; попередні МД, за якими не здійснено випуску товарів.

Так, Графа 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" декларації №UA206010/2019/412623 від 22.05.2019 містила відомості про попередню декларацію №UA206010/2019/412272.001 від 20.05.2019, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA/206000/2019/00452 від 20.05.2019, та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019, відмітка про яке мала б бути відображена у правому підрозділі Графи 43 "Метод визначення вартості".

Таким чином, наведені обставини свідчать про заповнення декларантом позивача митної декларації №UA206010/2019/412623 від 22.05.2019 всупереч вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, що, в свою чергу, орган доходів і зборів під час перевірки такої митної декларації залишив поза увагою.

Окрім цього, залишення правого підрозділу Графи 43 "Метод визначення вартості" пустим, в даному випадку, не може свідчити про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості, оскільки в Графі 45 "Коригування" вказано митну вартість товару 289 882,90 , що відповідає митній вартості, яку визначив саме відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019, а не декларант самостійно.

Також, суд звертає увагу на те, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_16 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/000452 від 20.05.2019 та рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_16 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн. згідно квитанції №1769-4208-5481-2040 від 05.11.2019 (а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA/206000/2019/00452 від 20.05.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000452/2 від 21.05.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ – 43348711 вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , АДРЕСА_2 .

Представник позивача - ОСОБА_17 Богданович: АДРЕСА_3 , м АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідач - Галицька митниця Держмитслужби: код ЄДРПОУ – 43348711 вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000.

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 28 лютого 2020 р.