Рішення № 87892316, 28.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/429/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо не нарахування заборгованості зі страхових виплат ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 червня 2017 року по березень 2018 року;

- зобов`язати Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість зі страхових виплат з квітня 2017 року по березень 2018 рік (а.с.1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованому шлюбі зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб зареєстровано 12 березня 2001 року Краснодонським міським відділом реєстрації актів громадського стану Луганської області, запис 48.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Фонді соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду Луганської області Біловодського відділення, та отримував страхові виплати. Після смерті ОСОБА_2 , тобто після ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді заборгованості по страховим виплатам. 20 вересня 2019 року позивач з письмовою заявою звернулася до вищезазначеного органу із заявою щодо нарахування та виплати заборгованості по соціальним виплатам, які належали її померлому чоловікові ОСОБА_2 , яка утворилася за період з 01.06.2017 по 04.06.2018.

24.09.2019 позивач отримала відповідь про відмову у нарахуванні та виплаті соціальних виплат. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості померлого чоловіка, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 21.02.2020 за вхідним реєстраційним номером 6824/2020 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову (а.с.38-40).

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_2 з 24.09.2001 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області. ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області та отримував страхові виплати з 01.07.2016 по 31.05.2017. З 01 червня 2017 року Харківським відділенням потерпілому були припинені виплати. 10.04.2018, як внутрішньо переміщена особа, позивач звернувся за продовженням виплат до Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. На виконання п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, Біловодським відділенням продовжено виплату щомісячних страхових виплат з місяця звернення, а саме: з 01.04.2018. Суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п.15 постанови № 365). Таким чином, щомісячні страхові виплати за період з 01.06.2017 по 31.03.2018 Управлінням Фонду не нараховувались. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ), в зв`язку з цим Біловодським відділенням винесена постанова № 1222/27649/6151 від 15.08.2019 про припинення щомісячної страхової виплати з 21.07.2019. Також відповідач зазначив, що остання виплата щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 була проведена 18.07.2019 у сумі 6613,45грн. Заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат перед ОСОБА_2 відсутня. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.18-19).

Ухвалою суду від 28.02.2020 у задоволенні клопотання представнику відповідача Машко Н.М. про закриття провадження у справі №360/429/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області відмовлено (а.с.97-98).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с.7).

20 липня 2019 року у віці 91 рік ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер (а.с.8,11).

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краснодон Луганської області з 01.09.2001, мав зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 16.02.1988. За висновком МСЕК від 04.01.2000 серія 2-20 ЛИ №018709 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності безстроково (а.с.10).

У зв`язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, як внутрішньо переміщена особа, ОСОБА_2 спочатку прийнятий на облік до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримував страхові виплати з 01.07.2016 по 31.05.2017.

З 01.06.2017 страхова виплата ОСОБА_2 Харківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області не здійснювалась.

В подальшому ОСОБА_2 був взятий на облік до Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області за його заявою від 10.04.2018 (а.с.34).

Так, 24.05.2018 Біловодським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області винесено постанову №1222/27649/6151/19, якою продовжено потерпілому раніше призначену грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку та зазначено, що відкореговану виплату ОСОБА_2 проводити з 01 червня 2017 року безстроково (а.с.33).

15.08.2019 Біловодським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області винесено постанову №1222/27649/6151/19 про припинення потерпілому ОСОБА_2 щомісячної страхової виплати в розмірі 6613,45 грн, у зв`язку зі смертю (а.с.28).

18.09.2019 позивач звернулась до Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з заявою, в якій зазначила про те, що за період з 01.06.2017 по 04.06.2018 утворилась заборгованість по страховим виплатам, яка своєчасно не була виплачена за життя ОСОБА_2 . При цьому з посиланням на статтю 1227 ЦК України ОСОБА_1 , просила відповідача нарахувати та виплатити їй, як члену сім`ї померлого, заборгованість по страховим виплатам за вказаний період часу (а.с.31).

24.09.2019 за №В-7/01-19 Біловодським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області надано відповідь, в якій зазначило, що за даними ЦІАС було встановлено, ОСОБА_2 , як особа переміщена з тимчасово окупованої території України перебував на обліку у Харківському міському відділенні та отримував страхові виплати з 01.07.2016 по 31.05.2017. З 01 червня 2017 року щомісячні страхові виплати Харківським міським відділенням були припинені. Відповідно до п.15 Постанови КМУ від 08.06.2018 за № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», із змінами, раніше призначену щомісячну страхову на підставі рішення комісії було відновлено з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, а саме виплати продовжено з 01.04.2018. Щодо надання довідки про розмір заборгованості за період червень 2017 року - березень 2018 року, відповідач зазначив, що згідно п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та п. 3.9 Постанови № 27 Правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій (а.с.13,30).

На виконання ухвали суду від 30.01.2020 Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області надало письмову інформацію від 17.02.2020 №455/02-1, в якій зазначив, що остання виплата щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 була проведена 18.07.2019 в сумі 6613,45 грн. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.08.2019 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому було прийнято рішення про припинення щомісячних страхових виплат з 21.07.2019. Заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат перед ОСОБА_2 відсутня (а.с.37).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як наявність у особи статусу внутрішньо переміщеної особи.

Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства", від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.

Отже при взятті ОСОБА_2 на облік з 01.06.2017 Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області повинно було здійснити страхові виплати саме з 01.06.2017, а не з квітня 2018 року, як це зробив відповідач.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем протиправно не здійснено страхові виплати за життя ОСОБА_2 за період з 01.07.2017 по 31.03.2018.

Як вже зазначав суд раніше ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер .

Згідно частини десятої статті 47 Закону № 1105-XIV належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серії І-ЕД № НОМЕР_4 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с.7).

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до паспорту ОСОБА_2 Серія НОМЕР_5 , останній був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до паспорту позивача Серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 також зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

Свідоцтво про право на спадщину за законом позивач після смерті ОСОБА_2 не отримувала.

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що позивач є членом сім`ї, яка проживала разом з ОСОБА_2 на день його смерті, а тому вона має законне право на одержання страхових виплат, що не були своєчасно виплачені Фондом за життя ОСОБА_2 на підставі частини десятої статті 47 Закону № 1105-XIV.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу належних сум страхових виплат, які не були своєчасно виплачені за життя ОСОБА_2 у період з 01 червня 2017 року по 31 березня 2018 року, тому ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача виплатити позивачу, як члену сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячні страхові виплати за період з 01 червня 2017 року по 31 березня 2018 року.

За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.

Щодо визначення відповідача по справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV:

-утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

-припинено виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України;

-припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;

-припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов`язків та майна.

-припинення управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчих дирекцій відділень цього Фонду, а також їх відокремлених підрозділів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, території проведення антитерористичної операції, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після прийняття ним відповідного рішення.

Пунктом 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV регламентовано, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Оскільки позивач перебував на обліку у Біловодському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яке є лише відокремленим підрозділом вказаного управління, суд вважає, що відповідачем у справі має бути саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (а.с.3).

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (Біловодське відділення) щодо невиплати ОСОБА_1 належних сум страхових виплат, які не були своєчасно виплачені за життя ОСОБА_2 у період з 01 червня 2017 року по 31 березня 2018 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), як члену сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячні страхові виплати за період з 01 червня 2017 року по 31 березня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова