Рішення № 87892289, 27.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. справа № 300/134/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління застосування пенсійного законодавства, Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12,

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 23.01.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління застосування пенсійного законодавства, Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 (надалі, також – відповідач), про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання провести перерахунок пенсії з врахуванням трудового стажу в період роботи в колгоспі "Зоря" з 15.03.1965 по 15.11.1965, в колгоспі "Шлях до комунізму" з 17.07.1971 по 20.08.1971 та в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" з 16.01.1973 по 15.10.1973.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що його робота у спірні періоди в колгоспах "Зоря", "Шлях до комунізму" та в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" підтверджується довідками правління вказаних колгоспів. На переконання ОСОБА_1 , відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні вищевказаних періодів роботи до стажу позивача, з огляду на відсутність у поданих довідках встановленого мінімуму трудоднів та відомостей, на підставі яких такі довідки видані. Тому, у відповідності до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, слід зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи з 15.03.1965 по 15.11.1965, з 17.07.1971 по 20.08.1971, з 16.01.1973 по 15.10.1973 в колгоспах до загального трудового стажу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.10-11).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 18.02.2020 (а.с.16-20). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник відповідача заперечила, вказала, що трудова книжка позивача не містить жодного запису про роботу останнього у колгоспах "Зоря", "Шлях до комунізму" та "імені 22-го з`їзду КПРС". Водночас, подані ОСОБА_1 довідки за періоди роботи в колгоспі "Зоря", "імені 22-го з`їзду КПРС" та "Шлях до комунізму" не містять даних про встановлений мінімум трудової участі, фактично відпрацьованих днів, а також, даних про первинні документи, на підставі яких видано такі довідки. Враховуючи зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача також заявила клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін (а.с.19-20). Розглянувши заявлене клопотання, судом 20.02.2020 постановлено ухвалу, згідно із якою, зважаючи на відсутність підстав для призначення справи до розгляду у судовому засіданні, у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено (а.с.34-35).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Починаючи з 27.05.2001 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням загального стажу роботи, що становить 34 роки 9 місяців 3 дні.

При цьому, як вбачається із витягу з інформаційної системи "ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії", до стажу роботи позивача відповідачем не враховано періоди трудової діяльності останнього в колгоспі "Зоря" з 15.03.1965 по 15.11.1965, в колгоспі "Шлях до комунізму" з 17.07.1971 по 20.08.1971 та в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" з 16.01.1973 по 15.10.1973 (а.с.23).

У зв`язку із тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при призначенні пенсії позивачу не враховано вказаних періодів роботи останнього у колгоспах, ОСОБА_1 звернувся 23.07.2019 із заявою до відповідача, з проханням врахувати спірні періоди до трудового стажу, та до заяви долучив копії довідок про роботу в колгоспах, довідку про нараховану заробітну плату та копію свідоцтва про навчання в автошколі.

У відповідь, позивачем отримано листа Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №47/03-3 від 27.08.2019 (а.с.5 та зворотна сторона). У вказаному листі ОСОБА_1 роз`яснено про відсутність правових підстав для врахування вищевказаних періодів роботи в колгоспі до трудового стажу, оскільки відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Так, у відповідності до наданих позивачем довідок, відомостей про встановлений мінімум трудової участі та про підстави видачі таких довідок - не зазначено.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 , з метою захисту свого порушеного права, звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до статті 3 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускалося залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників, що передбачено статтею 24 Примірного статуту.

Як зазначено судом вище, трудова книжка ОСОБА_1 не містить записів про його трудову діяльність в колгоспах "Зоря", "Шлях до комунізму" та "імені 22-го з`їзду КПРС". Однак, з метою підтвердження періодів своєї роботи в колгоспах позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області копії відповідних довідок, згідно зі змістом яких, ОСОБА_1 в період з 15.03.1965 по 15.11.1965 працював в колгоспі "Зоря" Великобурлуцького району Харківської області на різних роботах та відпрацював 454 трудодні; в колгоспі "Шлях до комунізму" Великописарівського району Сумської області - з 17.07.1971 по 20.08.1971 та виконував роботи зі збору урожаю; в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" Великописарівського району Сумської області з 16.01.1973 по 15.10.1973, на підставі договору від 29 березня, виконував будівельні роботи та відпрацював 184 трудодні (а.с.6-7).

Зазначені довідки містять особисті підписи голів та головних бухгалтерів колгоспу, а також, відтиски печаток колгоспів. Жодних виправлень, закреслень чи помилок судом при дослідженні таких письмових доказів не виявлено.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до трудового стажу, відповідач вказав виключно на відсутність у поданих довідках встановленого мінімуму трудоднів та підстав їх видачі.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо видачі належних довідок із відображенням усіх необхідних відомостей покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих те, що дані у поданих ОСОБА_1 довідках є неправдивими чи недостовірними, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у врахуванні стажу роботи в колгоспах до трудового стажу позивача.

Водночас, як уже зазначалось судом, згідно з абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Документи, які б свідчили про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспах з поважних чи не поважних причин відповідачем не надані та в матеріалах справи також відсутні.

Необхідно зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, суд не вбачає жодних перешкод для зарахування відповідачем до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспах "Зоря", "Шлях до комунізму" та "імені 22-го з`їзду КПРС" за періоди з 15.03.1965 по 15.11.1965, з 17.07.1971 по 20.08.1971 та з 16.01.1973 по 15.10.1973, відповідно до записів у наявних в матеріалах справи довідках в повному обсязі.

Водночас, зважаючи на доводи представника відповідача стосовно відсутності у поданих довідках відомостей про первинні документи, на підставі яких їх видано та інформації про встановлений трудовий мінімум, суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не позбавлено можливості здійснити звірку стажу роботи позивача із архівними документами колгоспів в Сумській та Харківській областях. При цьому, довідки, видані колгоспами "Зоря" та "імені 22-го з`їзду КПРС" містять посилання на укладені з ОСОБА_1 договори, що спростовує твердження відповідача про відсутність будь-яких посилань на первинні документи.

Згідно із приписами підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів що містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.

При цьому, сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості видачі довідок, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні роботи до трудового стажу та перерахунку пенсії особі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх рішень та дій.

Так, відповідачем відмовляючи в призначенні пенсії не надано належної правової оцінки поданим на підтвердження трудового стажу в колгоспах документам, проігноровано приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині зарахування стажу роботи в колгоспі за фактичною тривалістю. Відповідачем не піддано сумніву автентичність поданих довідок, а також не підтверджено жодними доказами вжиття заходів, спрямованих на отримання підтверджуючих документів від роботодавця позивача чи відповідної архівної установи.

Водночас, суд повторно звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей – органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

З огляду на вказане, суд вбачає безпідставною відмову відповідача у зарахуванні періоду роботи в колгоспах до трудового стажу ОСОБА_1 як на підставі довідок колгоспів "Зоря" та "імені 22-го з`їзду КПРС", де, всупереч доводам представника відповідача, вказано фактично відпрацьовану кількість трудоднів, так і колгоспу "Шлях до комунізму", у якій такі дані відсутні. Такий висновок суду зумовлений обов`язковістю дотримання принципу пропорційності та неприпустимістю покладення на особу надмірного тягаря у вигляді зобов`язання надавати додаткові документи, на підставі їх невідповідності встановленій формі, відсутності будь-яких даних чи необґрунтованих належним чином сумнівів пенсійного органу у їх достовірності.

Згідно із статтею 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Зважаючи на висновок суду про наявність підстав для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в колгоспах, на підставі даних, зазначених у поданих ним довідках, слід зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії позивача, з врахуванням трудового стажу за періоди роботи в колгоспі "Зоря" з 15.03.1965 по 15.11.1965, в колгоспі "Шлях до комунізму" з 17.07.1971 по 20.08.1971 та в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" з 16.01.1973 по 15.10.1973 у повному обсязі.

Разом з цим, суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу відсутності рішення про відмову у перерахунку пенсії, з огляду на подання ОСОБА_1 заяви не встановленого взірця, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з п. 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заяву щодо врахування до трудового стажу, зокрема, спірних періодів роботи в колгоспах (а.с.21-22), до якої долучено копії документів, що не заперечується відповідачем.

У відповідь на таке звернення, позивачем отримано листа Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №47/03-3 від 27.08.2019 (а.с.5 та зворотна сторона), зі змісту якого вбачається, що відповідачем розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 : роз`яснено про відсутність підстав для врахування періодів роботи в колгоспах до трудового стажу, тобто фактично відмовлено у такому зарахуванні.

Таким чином, враховуючи те, що підставою для перерахунку пенсії особи є, серед іншого, подання пенсіонером додаткових документів, якими в даному випадку є документи про стаж позивача, а також, враховуючи відмову відповідача зарахувати спірні періоди до стажу роботи останнього, що вказано у направленому листі, твердження, викладені у відзиві на позов стосовно відсутності рішення про відмову у перерахунку пенсії, на переконання суду, є безпідставними та не відповідають встановленим обставинам справи.

Відтак, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, беручи до уваги висновок про необхідність зарахування до трудового стажу позивача періодів його роботи в колгоспах "Зоря", "Шлях до комунізму" та "імені 22-го з`їзду КПРС", дійшов переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією №0.0.159180257311 від 22.01.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн (а.с.1).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління застосування пенсійного законодавства, Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління застосування пенсійного законодавства, Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 провести перерахунок пенсій із зарахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспі "Зоря" з 15.03.1965 по 15.11.1965, в колгоспі "Шлях до комунізму" з 17.07.1971 по 20.08.1971 та в колгоспі "імені 22-го з`їзду КПРС" з 16.01.1973 по 15.10.1973, відповідно до відомостей, вказаних у поданих ОСОБА_1 довідках у повному обсязі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління застосування пенсійного законодавства, Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №12, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.