Рішення № 87892212, 20.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2020 року Справа № 280/5481/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0011241305 від 22 травня 2019 року форми “ПС” Головного управління ДФС у Запорізької області, на загальну суму - 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0011251305 від 22 травня 2019 року форми “Р” Головного управління ДФС у Запорізької області, на загальну суму 16 571,23 грн., в т.ч. за основним платежем - 13 256,98 грн. та штрафні фінансові санкції - 3314,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0011231305 від 22 травня 2019 року форми “Р” Головного управління ДФС у Запорізької області, на загальну суму 198 854,73 грн., в т.ч. за основним платежем - 159 083,78 грн. та штрафні фінансові санкції - 39 770,95 грн.

Ухвалою судді від 13 листопада 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, а підготовче засідання призначено на 04 грудня 2020 року.

04 грудня 2019 року провадження у справі зупинено до 21 січня 2020 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

21 січня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Разом з тим, ухвалою суду від 21 січня 2020 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 04 лютого 2020 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі інформації банку про прощення позивачу заборгованості за кредитним договором, однак позивач зазначає, що повідомлення про прощення боргу не отримував, у зв`язку з чим не подавав відповідну податкову декларацію. Крім того, вказує, що проведеною перевіркою не встановлено складові прощеного боргу, що унеможливлює визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Також зазначає, що податкове зобов`язання нараховано після спливу строку давності з порушенням вимог чинного законодавства. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

04 лютого 2020 року до суду надав клопотання, відповідно до якого просить розглядати справу у порядку письмово провадження.

Головне управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечило з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№51017 від 04 грудня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що на підставі норм Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №700 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році. Перевіркою встановлено, що позивач не сплатив податок з доходів фізичних осіб та військовий збір за 2016 рік з суми анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором в розмірі 883 798,80 грн., а також не подав відповідну річну податкову звітність, у зв`язку з чим винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що висновки акта перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти розгляду справи в порядку письмово провадження не заперечив, про що свідчить його підпис на клопотанні позивача від 04 лютого 2019 року.

Розглядаючи справу, суд встановив такі обставин.

Співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році платника податків - фізичної особи, який не є суб`єктом господарювання, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено акт від 11 квітня 2019 року №262/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту «д» 164.2.17 підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України, в результаті донараховано податок на доход фізичних осіб у розмірі 198 854,73 грн., з яких, за основним платежем 159 083,78грн. та штрафні фінансові санкції 39 770,95грн.;

- підпункту «д» 164.2.17 підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано військовий збір у розмірі 16 571,23 грн., з яких, за основним платежем 13 256,98грн. та штрафні фінансові санкції 3314,25грн.;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 179.1 статті 179 Податкового Кодексу України, а саме: не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0011231305 від 22 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 198 854,73 грн., в тому числі за основним платежем 159 083,78грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39 770,95грн.;

- №0011251305 від 22 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 16 571,23 грн., в тому числі за основним платежем 13 256,98грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3314,25грн.;

- №0011241305 від 22 травня 2019 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 і п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України в сумі 170,0 грн.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу стали висновки Акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків з урахуванням аргументів, наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

В Акті перевірки податковий орган обґрунтовує свою позицію тим, що «…згідно отриманої інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2016 рік про доходи та майновий стан, встановлено, що ОСОБА_1 отримав дохід за ознакою «126» в сумі 883 798,80 грн.

Згідно інформації відділу Державного реєстру Державної фіскальної служби України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році отримав дохід у сумі 883 798,80 грн. грн. від Акціонерного товариства «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділуПодаткового кодексу України) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділуПодаткового кодексу України)». Вид доходу - анулювання суми основного боргу за кредитним договором.

З метою підтвердження інформації, що відображена у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, стосовно отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2016 року в сумі 883 798,80 грн., ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист від 31 липня 2017 року №10165/10/08-01-13-01-15 на адресу Акціонерного товариства «ОТП Банк».

Акціонерне товариство «ОТП Банк» листом від 16 жовтня 2018 ркоу №03-05-19-6/7701 надано підтвердження інформації про суми виплачених (нарахованих) доходів за ознакою «126» в сумі 883 798,80 грн. ОСОБА_1 у вигляді основної суми боргу (кредиту) анульований кредитором по Кредитному договору від 14 квітня 2008 року №ML-301/165/2008 з відображенням у податковому розрахунку по формі 1 ДФ суми 883 798,80 грн. згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що в повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма №1ДФ) за ознакою доходу «126» у відповідному звітному періоді.

Враховуючи наведене, контролюючий орган дійшов висновку про отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 883 798,80 грн., з якого позивачем не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Також контролюючий орган вважає, що у зв`язку з отриманням додаткового блага позивач був зобов`язаний подати декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, однак не зробив цього в порушення норм податкового законодавства.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, яка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року отримав дохід в сумі 883 798,80 грн. за ознакою «126-додаткове благо».

Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та Позивачем було укладено Кредитний договір №ML-301/165/2008 від 14 квітня 2008 року, згідно з яким позичальнику надано кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 74 250 доларів США, (курс НБУ на 14 квітня 2008 року 5,05грн.) в гривні сума складала – 374 962,50грн. шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок Позичальника, з датою остаточного повернення 14 квітня 2028 року.

Відповідно до пункту 1.1 Частини № 2 Кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов`язання, як це вказано у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 3 частини № 1 Кредитного договору, встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

21 серпня 2015 року АТ «ОТП Банк» та позивачем укладено додатковий договір № 5 від 21 серпня 2015 року, яким сторони змінили відсоткову ставку (фіксована 6%, плаваюча 4.78%) та визначили Графік платежів (додаток №1 до додаткового договору №5) валюта USD від загайної суми заборгованості 59686,52 дол. США, (курс НБУ на 21 серпня 2015 року – 21.75грн.), в гривні сума складає – 21.75 х 59 686,52= 1 298 181,81грн.

21 січня 2016 року позивачем та банком укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №ML-301/165/2008 від 14 квітня 2008 року, яким, банк змінив валюту кредиту в сумі 62 334,13 доларів США – на національну валюту України Гривню в сумі 1 537 783 грн. (станом 21 січня 2016 року курс НБУ – 24.67 грн.).

Керуючись положеннями статті 605 Цивільного кодексу України Позивачем та банком було укладено додатковий договір № 7 від 21 січня 2016 року до кредитного договору №ML-301/165/2008 від 14 квітня 2008 року згідно якого, банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 883 798,79 грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, Конституцією України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, та не визнає доходом суми нарахованих процентів, прощених (анульованих) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Отже, оподатковуваним доходом є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суд у постанові від 24 січня 2019 року по справі №810/4200/16 (провадження №К/9901/36398/18) та постанові від 15 березня 2019 року по справі №818/1102/16 (провадження №К/9901/31348/18).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, згідно з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Відповідно до встановлених обставин справи судом з`ясовано, що отриманий позивачем дохід (додаткове благо) в розмірі 883 798,79 грн. складається з різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютного зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюті у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2016 року, а також сумою процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за таким кредитом, а висновки відповідача ґрунтується виключно на відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених позивачу доходів та інформації, викладеній у листі Акціонерного товариства «ОТП Банк» від 16 жовтня 2018 року №03-05-19-6/7701.

Разом з тим, зі змісту вказаного листа вбачається, що Акціонерне товариство «ОТП Банк» відмовило контролюючому органу у наданні інформації та документального підтвердження щодо нарахування доходів фізичним особам, зокрема ОСОБА_1 , у 1 кварталі 2016 року у зв`язку з тим, що запит відповідача не відповідав вимогам чинного законодавства, а інформація, що запитується містить банківську таємницю. Однак прагнучі до партнерських взаємовідносин в листі підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичним особам зазначеним в податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого підпунктом «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитом за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених підпунктом «д» підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Кодексу банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платників податку про обов`язок сплати податки та збори з доходу сум прощеного боргу та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1-ДФ.

Вказане свідчить про те, що відповідачем широко та на власний розсуд розтлумачено зміст отриманої інформації, при цьому не вчинено жодних дій щодо з`ясування обставин, за яких виникло додаткове благо, не перевірено, чи взагалі відбувся факт прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, не перевірено складові суми прощеного боргу на відповідність вимогам підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, не з`ясовано чи відбувалась зміна валюти зобов`язання з огляду на вимоги пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що в ході перевірки відповідачем не використані надані йому податковим законодавством повноваження, зокрема не проведено перевірки податкового агента в особі Акціонерного товариства «ОТП Банк», не направлено на адресу Акціонерного товариства «ОТП Банк» належного письмового запиту про подання відповідної інформації необхідної для виконання покладених на нього функцій, завдань, та її документального підтвердження.

При цьому відсутня будь-яка інформація щодо нарахованої або прощеної позивачу заборгованості в розмірі 883 798,79 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач отримав у 2016 році додаткове благо в сумі 883 798,79 грн., з якої позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Підсумовуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0011231305 від 22 травня 2019 року, №0011251305 від 22 травня 2019 року, №0011241305 від 22 травня 2019 року прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області при неповному з`ясування обставин, які мають суттєве значення для прийняття рішення, та є необґрунтованими.

Враховуючи, що виявлені недоліки неможливо усунути під час судового розгляду, а також з урахуванням того, що суд не може підміняти контролюючий орган у виконанні покладених на нього законом повноважень щодо обчислення податкових зобов`язань та визначення розміру належних до сплати податків і зборів, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі як протиправні, а позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011231305 від 22 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011251305 від 22 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011241305 від 22 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2155,97 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 лютого 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов