Рішення № 87889950, 24.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 Справа № 908/47/20

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А)

до відповідача Запорізької митниці ДФС, (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12)

про стягнення 15725,00 грн. немайнової шкоди

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Прокоф`єв С.А., довіреність № 029830 від 15.01.2020;

08.01.2020 до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», м. Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя про стягнення 15725,00 грн. немайнової шкоди, завданої приниженням честі та гідності.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 справу № 908/47/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/47/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/9/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.02.2020.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.02.2020, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 10.02.2020 у справі № 908/47/20.

В судовому засіданні 24.02.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

В судове засідання 24.02.2020 позивач не з`явився, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не повідомив. Про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 908/47/20 представник позивача, присутній в судовому засіданні 10.02.2020 (Волтер О.В., що діяв на підставі виписки з Положення про Дирекцію ТОВ «Технохімреагент» від 02.01.2019 і довіреності від 11.08.2014), повідомлений належним чином під розпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе вирішити справу по суті за відсутністю позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

05.02.2020 позивачем подана суду заява про зміну підстав позову, з приводу якої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна підстав позову означає зміну обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилань на норми матеріального чи процесуального права.

Дослідивши заяву про зміну підстав позову та первісно подану позовну заяву у справі № 908/47/20, судом встановлено, що обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про відшкодування 15725,00 грн. немайнової шкоди, позивачем не змінені, оскільки і в первісно поданій позовній заяві, і в заяві про зміну підстав позову обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає про поширення представником Запорізької митниці ДФС при розгляді в Центральному апеляційному господарському суді справи № 908/1148/18 неправдивої інформації щодо несплати ТОВ «Технохімреагент» коштів по митній декларації 112050000/2013/001449. Разом із тим, в заяві про зміну підстав позову позивачем зазначено, що поширення неправдивої інформації призвело до приниження ділової репутації ТОВ «Технохімреагент», у зв`язку із чим позивачем подано позов у даній справі про стягнення 15725,00 грн. немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації. Таким чином, фактично заява про зміну підстав позову за своєю юридичною природою є заявою про уточнення змісту позовних вимог.

З урахуванням викладеного, заява про зміну підстав позову судом відхиляється як процесуально необґрунтована, проте судом враховуються уточнення позовних вимог, у зв`язку із чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 15725,00 грн. немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації.

Стосовно наявних в матеріалах справи № 908/47/20 повідомлень позивача про відсутність матеріалів у електронній справі від 06.02.2020 і від 11.02.2020, відповідно до яких позивач зазначає про відсутність в електронній справі відзиву на позовну заяву з додатками та інших документів, які надходили до суду від відповідача, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (п. 17.1 Перехідних положень). Розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи в паперовій формі (п. 17.3 Перехідних положень).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

01.12.2018 в газеті «Голос України» опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до наказу ДСА України від 22.12.2018 № 628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» з 22.12.2018 у всіх місцевих та апеляційних судах розпочалась експлуатація підсистеми «Електронний суд» в тестовому режимі.

Отже, на теперішній час до позовних заяв, що подаються через систему «Електронний суд» застосовуються загальні положення Господарського процесуального кодексу України, а тому справа № 908/47/20 розглянута і вирішена судом по суті за наявними в ній письмовими доказами.

Також 11.02.2020 позивачем подано клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, відповідно до якого позивач із посиланням на приписи ст.,ст. 80, 91 ГПК України просить суд виключити з числа доказів у справі № 908/47/20 як такий, що викликає сумніви з приводу достовірності, поданий відповідачем доказ - митну декларацію № 112050000/2013/001449.

Розглянувши клопотання ТОВ «Технохімреагент» про виключення з числа доказів митної декларації 112050000/2013/001449, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Правовий аналіз приписів чинного законодавства свідчить про те, що правом на звернення до суду з клопотанням про виключення того чи іншого документа з числа доказів наділено лише особу, яка його подала. Вилучення з матеріалів справи доказів за клопотанням учасників справи чинним процесуальним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, враховуючи, що доказ, який викликає сумнів у позивача, поданий відповідачем і лише відповідач може просити суд виключити його з числа доказів, заявлене позивачем клопотання про визнання доказу недопустимим /неналежним/ недостовірним, яким позивач просить виключити з числа доказів у справі № 908/47/20 митну декларацію № 112050000/2013/001449, є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) та мотивовані посиланням на приписи ст. 56 Конституції України, згідно якої позивач просить суд відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 15725,00 грн., завдану приниженням ділової репутації. Позов пред`явлений позивачем з наступних підстав. Під час в розгляду в Центральному апеляційному господа рському суді справи № 908/1148/18 представником Запорізької митниці ДФС надано суду неправдиву, на думку позивача, інформацію щодо несплати ТОВ «Технохімреагент» коштів по митній декларації № 112050000/2013/001449. Центральний апеляційний господарський суд прийняв до уваги надану представником Запорізької митниці ДФС інформацію, у зв`язку із чим в постанові суду від 13.02.2019 зазначено: «…По декларації № 112050000/2013/001449, відповідно до якої було винесено рішення про визначення коду товару КТ-112050000-0030-2013 замість відкликаного рішення про визначення коду товарів № КТ-112050000-0030-2013 кошти підприємством не сплачувались, що вбачається з рішення суду у справі № 910/490/16…» Оскільки така інформація не є дійсною, позивач звернувся до Запорізької митниці ДФС із запитом чи сплачувалися кошти за митною декларацією № 112050000/2013/001449 від 29.01.2013. Листом № 1057 від 04.12.2019 Запорізька митниця ДФС повідомила, що за цією декларацією сплачено 2334,84 грн. мита і 466,97 грн. ПДВ. Таким чином, викрито неправдивість інформації, наданої представником Запорізької митниці ДФС суду. Наслідком доведення такої інформації до відома суду стало прийняття судового рішення, в якому відтворена така недостовірна інформація, яка поширена в мережі Інтернет необмеженому колу осіб шляхом оприлюднення відповідного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивач вважає, що належною компенсацією за приниження його ділової репутації (шляхом поширення неправдивої інформації про несплату коштів за митною декларацією № 112050000/2013/001449) буде розмір місячної оплати в сумі 15725,00 грн., яку отримує представник Запорізької митниці ДФС Лактіонова О.М., яка надала суду недостовірну інформацію. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву, в якому Запорізька митниця ДФС проти позову заперечила з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що позивачем не наведено доводів, які б підтверджували нанесення йому шкоди відповідно до законодавства, також не наведено жодного нормативного обґрунтування та не зазначено яким особистим немайновим правам позивача нанесено шкоду. Позивачем взагалі не доведено в чому саме полягає порушення його прав: або нанесення шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача, або яким чином йому чиняться перешкоди у здійсненні його особистих немайнових прав. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено протиправності інформації, висвітленої у відзиві Запорізької митниці ДФС у справі № 908/1148/18. Відповідач зауважує, що відсутні докази причинного зв`язку між розповсюдженням неправдивої, на думку позивача, інформації та завданню шкоди діловій репутації позивача. Окрім того, позивачем жодним чином не доведений розмір заявленої до стягнення немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином заробітна плат посадової особи за виконану роботу згідно наданих їй повноважень стосується відомостей, наведених цією особою під час судового вирішення спору у справі № 908/1148/18, а також не зазначено чому розмір компенсації визначено саме в сумі щомісячної заробітної плати. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті в судовому засіданні 24.02.2020.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що в лютому 2019 року Центральним апеляційним господарським судом розглядалася апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (позивача у даній справі, далі скорочено - ТОВ «Технохімреагент») на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2018 у справі № 908/1148/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці ДФС (відповідача у даній справі) про стягнення 12735,59 грн. відшкодування шкоди, яка полягає у порушенні презумпції правомірності рішень платника податків.

13.02.2019 Центральним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 908/1148/18, якою апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.218 у справі № 908/1148/18 - без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом у даній справі позивач зазначає, що під час в розгляду в Центральному апеляційному господарському суді справи № 908/1148/18 представником Запорізької митниці ДФС у відзиві на апеляційну скаргу надано суду неправдиву інформацію щодо несплати ТОВ «Технохімреагент» коштів по митній декларації № 112050000/2013/001449. Центральний апеляційний господарський суд прийняв до уваги надану представником Запорізької митниці ДФС інформацію, у зв`язку із чим в постанові суду від 13.02.2019 зазначено: «…По декларації № 112050000/2013/001449, відповідно до якої було винесено рішення про визначення коду товару КТ-112050000-0030-2013 замість відкликаного рішення про визначення коду товарів № КТ-112050000-0030-2013 кошти підприємством не сплачувались, що вбачається з рішення суду у справі № 910/490/16…»

Оскільки позивач не згодний з такою інформацією, ТОВ «Технохімреагент» звернулося до Запорізької митниці ДФС із запитом чи сплачувалися кошти за митною декларацією № 112050000/2013/001449 від 29.01.2013.

Листом № 1057 від 04.12.2019 Запорізька митниця ДФС повідомила, що за цією декларацією сплачено 2334,84 грн. мита і 466,97 грн. ПДВ.

Таким чином, позивач вважає, що такою відповіддю відповідач сам викрив неправдивість інформації, наданої представником Запорізької митниці ДФС апеляційному суду.

Як зазначає ТОВ «Технохімреагент» наслідком доведення такої інформації до відома суду стало прийняття судового рішення, в даному випадку постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 908/1148/18, в якому відтворена недостовірна інформація, яка поширена в мережі Інтернет необмеженому колу осіб шляхом оприлюднення відповідного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Позивач вважає, що поширенням неправдивої інформації про несплату ТОВ «Технохімреагент» коштів за митною декларацією № 112050000/2013/001449 призвело до приниження ділової репутації підприємства, а тому належною компенсацією за приниження його ділової репутації буде розмір місячної оплати в сумі 15725,00 грн., яку отримує представник Запорізької митниці ДФС Лактіонова О.М., яка надала суду недостовірну інформацію.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою на підставі ст. 56 Конституції України про стягнення з Запорізької митниці ДФС 15725,00 грн. немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 2 статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч., ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України)

Моральна (нематеріальна) шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (ч. 2 ст. 23 ЦК України)

Згідно статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до статті 94 цього Кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Як зазначалося судом раніше підставою звернення до суду з позовом у даній справі позивач зазначає, що під час в розгляду в Центральному апеляційному господарському суді справи № 908/1148/18 представником Запорізької митниці ДФС у відзиві на апеляційну скаргу надано суду неправдиву інформацію, яка в подальшому була відображена в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 908/1148/18 та поширена в мережі Інтернет необмеженому колу осіб шляхом оприлюднення відповідного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З цього приводу суд вважає за необхідне відзначити наступне.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (на теперішній час є чинною) зазначено: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Посилаючись на той факт, що відображена в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 908/1148/18 інформація щодо несплати ТОВ «Технохімреагент» коштів по митній декларації № 112050000/2013/001449 поширена в мережі Інтернет необмеженому колу осіб шляхом оприлюднення відповідного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів суду, що вказане вище призвело до приниження його ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому, в п. 17 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 роз`яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 6.4 «Огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах про захист гідності, честі та ділової репутації» Верховного Суду від 02.09.2019.

Згідно ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

З інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 908/1148/18 у встановленому порядку набрала законної сили (сторонами у даній справі цей факт не оспорюється).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вище викладене в сукупності свідчить, що відзив на апеляційну скаргу є процесуальною дією учасника справи і така заява вже оцінена судом при вирішенні відповідної справи.

Стовно доводів позивача, наведених в обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми немайнової шкоди, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (на теперішній час є чинною) відзначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 цієї ж Постанови № 4 розмір Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем жодним чином не доведений розмір заявленої до стягнення немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації, оскільки позивачем не доведено, яким чином заробітна плата посадової особи Запорізької митниці ДФС за виконану роботу згідно наданих їй повноважень стосується відомостей, наведених цією особою під час судового вирішення спору у справі № 908/1148/18, а також не доведено чому розмір компенсації визначено саме в сумі щомісячної заробітної плати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях Запорізької митниці ДФС елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 15725,00 грн., завданої приниженням ділової репутації.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування правомірності даних, відображених в копії митної декларації № 112050000/2013/001449, яка надана суду Запорізькою митницею ДФС, при вирішенні спору у даній справі судом не розглядаються, оскільки питання щодо заповнення митної декларації № 112050000/2013/001449 і сплати передбачених законом платежів за нею не входить в предмет доказування у даній справі.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

З огляду на приписи ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги, що позивач у даній справі за подання позову про відшкодування за рахунок держави шкоди звільнений від сплати судового збору, та висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», м. Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя про стягнення 15725,00 грн. немайнової шкоди, завданої приниженням ділової репутації, відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 28» лютого 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.