Рішення № 87889947, 20.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 Справа № 908/3357/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 01184385)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68А, ідентифікаційний код юридичної особи 03193086)

про стягнення 217 099 грн. 98 коп.

за участю

представника позивача: Кочеванова М.С., дов. № 4905 від 12.12.2019

представник відповідача: Біляєва М.С., дов. № 01-06/766-02 від 01.0.2020

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 217 099 грн. 98 коп. заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3357/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3357/19, присвоєно справі номер провадження 27/227/19 та призначено підготовче судове засідання на 19.12.2019.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 22.01.2020.

Ухвалою суду від 22.01.2020, представники сторін звернулись до суду зі спільною заявою в порядку статті 183 частина 6 ГПК України. Розгляд справи по суті може бути розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

22 січня 2020 року, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи в порядку статті 208 ГПК України, оголошено перерву в порядку статті 216 частина 2 ГПК України до 20 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 20.02.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 20.02.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у відзиві № 3581/01-01-02 від 13.12.2019 від 13.12.2019 (вх. № 08-08/26405/19 від 18.12.2019). Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимоги.

Позивач надав відповідь на відзив № 12/332 від 19.12.2019 (вх. № 08-08/26555/19 від 19.12.2019), з якої вбачається, що позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві безпідставними та необґрунтованими. Заявлені вимоги підтримав.

У судовому засіданні 20.02.2020, на підставі статті 217 ГПК України судом закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейдено до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Запорізька філія ПАТ «Укртелеком» є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв`язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Обов`язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України «Про телекомунікації» передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні», Кодексом Цивільного захисту України, Законом України «Про Службу безпеки України», Основи законодавства України про охорону здоров`я, Законом України «Про освіту», Законом України «Про позашкільну освіту», Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Законом України «Про культуру», Законом України «Про музеї та музейну справу», Законом України «Про захист рослин» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.

Згідно з законодавством пільги з оплати послуг зв`язку надаються різним верствам населення, зокрема, ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам; пенсіонерам прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також багатодітним сім`ям.

Законом України "Про телекомунікації" та Правилами не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Загальні засади фінансування витрат пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено як Бюджетним кодексом України, так і безпосередньо у деяких законах, зокрема:

- у ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ч. 6 ст. 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27 вересня 2010 року № 1097/290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 949/18244, за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203,470302, 170602.

Рішенням Мелітопольської міської ради № 3/34 від 07.12.2018 затверджено програму "Компенсаційні виплати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян". Метою програми є соціальна підтримка окремих категорій громадян з метою реалізації права на пільги; завданням - фінансування витрат на проведення компенсаційних виплат, відшкодування витрат за надані пільги, передбачені законодавством України. Програма фінансується за рахунок коштів міського бюджету (п.п. 3, 4, 7). За змістом п. 8 програми до переліку заходів програми, втому числі, включено відшкодування пільг з послуг зв`язку.

Пунктом 10 вказаної програми визначено, що відповідальним за виконання програми та головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

З 01.01.2017 р. внесені зміни до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

На підставі викладеного можливо зробити висновок що вищевказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її державних органів відшкодувати такі пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі-Порядок фінансування) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117).

Відповідно змісту п.п 10, 11 Положення № 117 можливо дійти висновку, що управління соціального захисту населення є відповідальними виконавцями та здійснюють розрахунки з підприємствами - надавачами послуг пільговим верствам населення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., пунктом 2 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, зі змісту вищезазначених нормативних актів витікає, що вирішення питання щодо отримання коштів від органів місцевого самоврядування для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Згідно з п. 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми пільг та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад, об`єднаних територіальних громад: до 5 числа місяця, що настає за звітним.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню (п. 4 Порядку).

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Таким чином, відповідач є уповноваженим розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, з оплати цих послуг у м. Мелітополь Запорізької області та належним відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2019 року по травень 2019 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у м. Мелітополі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 р. за № 1172/14439, та в електронному (на електронну адресу відповідача «melperson@meta.ua» у форматі DBF-файлу) та паперовому вигляді направлялись відповідачу щомісячно.

Загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за вказаний період склала 217 099 грн. 98 коп.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми «2-пільга»), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації. Після розрахунків складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою « 3-пільга» за формою «№ 3-пільга», встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга».

Розрахунки в позивачем відповідачем не здійснювались, акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не надавалися на підпис позивачу.

Всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів відповідачем не здійснена оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільговим умовах з оплати за послуги зв`язку, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 217 099 грн. 98 коп. за період з січня 2019 року по травень 2019 року, а саме:

за січень 2019 року сума в розмірі 38 727 грн. 67 коп.;

за лютий 2019 року сума в розмірі 38 003 грн. 48 коп.;

за березень 2019 року сума в розмірі 55 546 грн. 22 коп.;

за квітень 2019 року сума в розмірі 42 409 грн. 80 коп.;

за травень 2019 року сума в розмірі 42 412 грн. 81 коп.

Акти форми « 2-пільга» за період надання послуг січень - травень 2019 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами щомісячно від 05.02.2019 № 32/2-3-60, від 05.03.2019 № 32/2-3-83, від 09.04.2019 № 32/2-3-150, від 07.05.2019 № 32/2-3-163, від 07.06.2019 № 32/2-3-222.

В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв`язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення позивачу Акту звіряння за формою № 3-пільга.

Листи позивача залишені без задоволення.

Відповідачем не вирішувалось питання отримання фінансування від органів місцевого самоврядування як міста Мелітополь, так і Запорізької обласної ради протягом 2019 року.

Відповідач протягом лютого 2019 року - червня 2019 року, за період надання послуг у січні 2019 року - травні 2019 року, в електронному вигляді та листами від 25.02.2019 № 501/01-01-02, від 13.03.2019 № 735/01-01-02, від 18.04.2019 № 1099/01-01-02, від 28.05.2019 № 1353/01-01-02, від 14.06.2019 № 1679/01-01-02 направляв розбіжності та звіти щодо неприйнятих ним сум, що підлягають відшкодуванню позивачу.

Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від відповідача в електронному режимі інформації щодо виявлених розбіжностей.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що загальна сума нарахувань за послуги зв`язку за період з січня 2019 по травень 2019, відповідно до звірених даних з позивачем складає 211 317 грн. 67 коп.

Позивач заперечив та зазначив, що оскільки сума, яку розрахував відповідач - 211 317 грн. 67 коп., не враховує розбіжності та уточнення, не прийняті з боку позивача, та направлені на адресу відповідача листом від 15.11.2019 № 32/2-3-459.

Відкоригована сума була відображена у Розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») за березень, квітень, травень, жовтень та листопад 2019 року, за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах. Остаточний відкоригований перерахунок проведено у листопаді 2019 року, перед зверненням позивача до суду.

Розбіжності, які було прийняті та неприйняті позивачем, було направлено на адресу відповідача листом від 15.11.2019 № 32/2-3-459 разом із Розрахунком заборгованості за січень-травень 2019 року та «Результатами уточнення видатків на відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком», пов`язаних з наданням пільг, за січень - травень 2019 року, не прийнятих з боку УСЗН Мелітопольської МР» - помісячно із відповідними витягами із актів форми « 2-пільга» за місяці, у яких було проведено відповідне коригування (далі - Уточнення) та розрахунком заборгованості за січень-травень 2019 року.

У своїх уточненнях позивач надав перелік абонентів - пільговиків, з особовими рахунками, а також періоди (у днях), за які було проведено перерахунок, із зазначенням сум, що були надміру нараховані позивачем.

Таким чином, із розбіжностей, наданих відповідачем, позивачем визнано та знято з нарахувань за березень, квітень, травень, жовтень та листопад 2019 року нарахування з причини вибуття з обліку пільговика, втрати права на пільгу, та перерахунку оплат за неповний місяць користування пільгою, тощо:

- за січень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 3 891 грн. 50 коп. Не прийнято УСЗН 1 407 грн. 99 коп., з яких 188 грн. 13 коп. знято з нарахувань, а 1 219 грн. 86 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за січень 2019 року належить 38 727 грн. 67 коп.;

- за лютий 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 38 316 грн. 17 коп. Не прийнято УСЗН 1 443 грн. 58 коп., з яких 312 грн. 69 коп. знято з нарахувань, а 1 130 грн. 89 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за лютий 2019 року належить 38 003 грн. 48 коп.;

- за березень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 56 027 грн. 98 коп., знято за попередні періоди 25 грн. 16 коп. Не прийнято УСЗН 2 423 грн. 19 коп. (в т.ч. знятих - 62 грн. 37 коп.), з яких 481 грн. 17 коп. знято з нарахувань, а 2 004 грн. 39 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за березень 2019 року належить 55 546 грн. 22 коп.;

- за квітень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 42 537 грн. 29 коп., знято за попередні періоди 998 грн. 58 коп. Не прийнято УСЗН 505 грн. 57 коп. (в т.ч. знятих - 989 грн. 42 коп. та нарахованих - 1 494 грн. 99 коп.), з яких 127 грн. 49 коп. знято з нарахувань, а 1 367 грн. 50 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за квітень 2019 року належить 42 409 грн. 80 коп.;

- за травень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 42 630 грн. 10 коп., знято за попередні періоди 128 грн. 57 коп. Не прийнято УСЗН 176 грн. 44 коп. (в т.ч. знятих - 205 грн. 59 коп. та нарахованих - 382 грн. 03 коп.), з яких 217 грн. 29 коп. знято з нарахувань, а 164 грн. 74 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за квітень 2019 року належить 42 412 грн. 81 коп.

Відповідачем заборгованість не погашено. Відповіді на вказаний лист на адресу позивача не надходило.

Отже, зважаючи на вищевикладене, загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за період січень-травень 2019 року, склала 217 099 грн. 98 коп. (з урахування розбіжностей, отриманих від відповідача у лютому-червні 2019 року та за результатами проведення перерахунку).

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації , які є місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

- виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Пунктом п. 10 ст. 13 зазначеного Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1 Положення про управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Положення), затвердженого рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області № 11/2 від 30.03.2018, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради є виконавчим органом Мелітопольської міської ради Запорізької області, що утворюється рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області, є їй підзвітним та підконтрольним, підпорядковується міському голові та є правонаступником всіх прав та обов`язків управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Відповідно до п. 3 Положення про управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Положення), затвердженого рішенням Мелітопольської міської ради від 30.03.2018 № 11/2 визначено, що одним із основних завдань управління є забезпечення, у межах своїх повноважень, захист прав і законних інтересів громадян з питань соціального захисту, впорядкування надання пільг різним категоріям громадян; бере участь у розробленні нормативно-правових актів та погодженні проектів нормативно-правових актів, розроблених у тому числі й іншими органами Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Положення Управління виконує функції головного розпорядника коштів відповідно до бюджетного законодавства.

Абзацом 6 п. 3 Положення передбачено, що Управління забезпечує ведення - єдиної інформаційно-аналітичної системі соціального захисту населення (ІАССЗН), Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), інших інформаційних систем та реєстрів, визначених Мінсоцполітики.

З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території м. Мелітополь Запорізької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2- пільга».

Протягом періоду з січня 2019 року по травень 2019 року відповідачем не було дотримано та виконано вимоги чинного законодавства.

Відповідачем не здійснена оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг в повному обсязі наданих споживачам пільг з оплати за послуги зв`язку, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 217 099 грн. 98 коп. за період з січня 2019 року по травень 2019 року.

Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування протягом 2019 року.

Метою і особливістю закону про Держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі надання пільг, компенсацій і гарантій. Однак, всупереч закріпленим у Конституції України принципам соціальної, правової держави та верховенства права відсутність в державному бюджеті запланованих видатків на виконання прийнятих державою соціальних гарантій є фактично їх скасуванням та відповідно звужує обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян України, передбачених законами України. Такі дії є неконституційними, що підтверджується і Рішенням Конституційного суду України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Справа № 1-28/2008.

Відповідач, як розпорядник коштів місцевого бюджету та відповідальний виконавець по розрахункам з оператором телекомунікацій, у разі неможливості реалізувати обов`язки, покладені на нього законодавством, повинен як учасник бюджетних правовідносин звернутися до розпорядників коштів вищого рівня, які по відношенню до нього є суб`єктами владних повноважень, наділеними управлінськими функціями, в досудовому порядку або у порядку адміністративного судочинства з вимогами спонукання до дій, які призведуть до виділення коштів для фінансування понесених витрат або їх відшкодування.

Постачальник телекомунікаційних послуг, позивач у справі, не може бути заручником ситуації, яка склалась при реалізації бюджетного процесу між бюджетними установами та бюджетами різних рівнів. Тому спроби фактичного встановлення відповідачем обов`язку фінансування державних соціальних гарантій за рахунок прибутків та власних коштів оператора телекомунікаційних послуг, позивача у справі, при відсутності коштів в бюджеті та перекладання обов`язків розпорядника бюджетних коштів по отриманню фінансування від розпорядників коштів вищого рівня на постачальника телекомунікаційних послуг вважаємо неправомірним.

Чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості оператора, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Обов`язковість проведення розрахунків з позивачем на відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян підтверджується також наступним.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п. 2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 (надалі - Порядок).

Порядком визначено, що бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов`язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов`язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов`язаннями в поточному році.

Передбачена законодавством норма щодо необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, є гарантією додержання прав підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Листом від 15.09.2017 року № 09010-03-10/24821 Міністерство фінансів України роз`яснило, що «...згідно зі змінами до Бюджетного кодексу України з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв`язку включено до визначених статтею 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином, питання відшкодування витрат з надання пільг з оплати послуг зв`язку окремим категоріям громадян має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на цю мету.»

Слід зауважити, що позивач не є учасником бюджетних відносин в розумінні статті 19 Бюджетного кодексу України. Законодавством не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми «2-пільга»), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації. Після розрахунків складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою « 3-пільга» за формою «№ 3-пільга», встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга».

У відповідності до п. 11 зазначеного Положення уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»;

- акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою « 3-пільга».

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у січні-травні 2019 році телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг, згідно з формою « 2-пільга».

Таким чином, питання відшкодування витрат з надання пільг з оплати послуг зв`язку окремим категоріям громадян має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на цю мету.

Позивач не є учасником бюджетних відносин в розумінні статті 19 Бюджетного кодексу України. Законодавством не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

З 01.01.2017 р. внесені зміни до Бюджетного кодексу України.

Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, законодавець мав на меті наголосити, що видатки можуть здійснюватися «З УСІХ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ».

Відповідно до п. 34 ст. 1 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Тобто, фінансування на відшкодування пільг зв`язку може здійснюватися з усіх перелічених вище бюджетів.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок фінансування) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117).

Зі змісту п.п 10, 11 Положення № 117 можливо дійти висновку, що управління соціального захисту населення є відповідальними виконавцями та здійснюють розрахунки з підприємствами - надавачами послуг пільговим верствам населення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, пунктом 2 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування протягом 2019 року.

При цьому зі змісту вищезазначених нормативних актів витікає, що вирішення питання щодо отримання коштів від органів місцевого самоврядування для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням послуг зв`язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня 2019 по травень 2019, а відсутність коштів у відповідача не може позбавляти його права на набуття відповідних коштів, що охоплюються гарантією мирного володіння своїм майном за ст. 1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця, адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, ке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

Отже, відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2019 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційним Судом України висловлено правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ керуються принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184) .

Європейським судом також засвідчено, що безпідставним є посилання держави на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право деклароване державою та відповідно держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).

Аналогічного змісту сформовані правові позиції у рішеннях Конституційного Суду України, який зокрема дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини рішення у справі про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Метою і особливістю закону про Держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі, надання пільг, компенсацій і гарантій. Однак, всупереч закріпленим у Конституції України принципам соціальної, правової держави та верховенства права відсутність у державному бюджеті запланованих видатків на виконання прийнятих державою соціальних гарантій громадян України є фактично їх скасуванням і відповідно звужує права і гарантії громадян України, передбачених законами України. Такі дії є неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 10-рп/2008, справа № 1-28/2008).

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі "Рисовський проти України" від 20.11.2011 щодо принципу "належного урядування", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відсутність у Законах України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, відсутністю субвенцій Міському бюджету з Державного бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку зі сплати компенсації пільг.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 4 ГПК України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб`єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період у період з січня 2019 року по травень 2019 року, Управління виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як боржник у зобов`язальних цивільних правовідносинах, тому даний спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про стягнення суми 217 099 грн. 98 коп. Позовні вимоги підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68А, ідентифікаційний код юридичної особи 03193086) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 01184385, перерахувавши грошові кошти за реквізитами: отримувач - Запорізька філія ПАТ «Укртелеком», IBAN № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» м. Київ) 217 099 (двісті сімнадцять тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 98 коп. заборгованості, 3 256 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 28.02.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.