Рішення № 8788910, 01.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 р. Справа № 3/33

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державне підприємство "Делятинське лісове господарство" вул.16 Липня, 11, смт. Делятин, 78442

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф" вул.Івасюка, 60, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 1871,49 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з"явилися;

Від відповідача: не з"явилися;

в с т а н о в и в:

          Державне підприємство "Делятинське лісове господарство" заявило вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф" про стягнення заборгованості в сумі 1871,49 грн.

          Позивач в судове засідання не з"явився, проте направив заяву № 485 від 31.03.10р. про розгляд справи без участі його представника за наявними в ній матеріалами. Згідно даної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання повторно не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 26.02.10р. та 16.03.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, встановив наступне.

          21.02.2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 096, відповідно до умов якого продавець зобов"язався продати лісопродукцію в кількості 1 000 м3 (одна тисяча м. куб.) на загальну суму 344 200 грн., а покупець прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період - березень-липень 2007 року відвантажив відповідачу лісопродукції в кількості 157,55 м3 на загальну суму 56077 грн. 16 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи та підписані сторонами товарно-транспортні накладні серії ЛГ № 9156 від 05.03.07р., серії ЛГ № 14957 від 06.03.07р., серія ЛГ № 14709 від 20.03.07р., серія ЛГ № 9176 від 20.03.07р., серії ЛГ № 15367 від 27.04.07р., серії ЛГ № 15336 від 04.05.07р., серії ЛГ № 000616 від 03.07.07р. та довіреності на отримання товару серії ЯМК № 520772 від 05.03.07р., серії ЯМК № 520723 від 20.03.07р., серії ЯМК № 520729 від 04.05.07р., серії ЯМК № 520732 від 05.06.07р.

          Однак, як зазначено в позовній заяві та підтримано представником позивача в попередньому судовому засіданні відповідач за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 54 205 грн. 67 коп. (що підтверджується банківськими виписками № БВ-0000058 від 01.03.07р. та № БВ-0000239 ві 25.07.07р.), у зв"язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час розгляду справи у суді складає 1 871 грн. 49 коп., становить предмет позову та, доказів сплати якої суду не представлено.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

          Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

          Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Заявлена позивачем претензія № 741 від 28.01.10р. з вимогою погасити існуючу заборгованість залишена відповідачем без відповіді та виконання.

          Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

          З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача кошти за отриманий ним товар, а у останнього - обов"язок його оплатити.

          Про виконання позивачем обов"язку щодо поставки товару свідчать документальні докази, що знаходяться в матеріалах справи.

          Доказів, які б свідчили про виконання обов"язку відповідачем щодо оплати за відпущений товар суду не подано. Невиконання відповідачем вимоги про оплату порушує інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов"язання щодо оплати товару у відповідача настав на підставі виставленої вимоги і сума 1 871 грн. 49 коп. є простроченою.

          За таких обставин, враховуючи доводи позивача, неподання відповідачем доказів у спростування вимог позивача та доказів про оплату заборгованої суми в розмірі 1 871 грн. 49 коп., суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 530, 629, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф", вул. Івасюка, 60, м. Івано-Франківськ, 76000 (р/р 26002950063001 в Івано-Франківській філії АКБ "Київ", МФО 336978, код 34084078) на користь Державного підприємства "Делятинське лісове господарство", вул.16 Липня, 11, смт. Делятин, 78442 (р/р 26008351018241 Івано-Франківська філія АКБ УСБ, МФО 336019, код 22189570) - 1 871 грн. 49 коп. заборгованості, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 01.04.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 01.04.10