Рішення № 8788753, 25.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2010 Справа № 2/6

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лукмал”, с. Розівка Ужгородського району

ДО ЧП Масявичюса „Гириос”, ОСОБА_1, АДРЕСА_1 та

ДО приватного підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 32400євро заборгованості по оплаті за відпущений товар згідно контракту №1/09 від 16.10.2009р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Маркусь М.І. представник за довіреністю №2 від 09.02.2010р.

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 ОСОБА_4 представник за довіреністю від 09.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на порушення відповідачем 1 умов контракту, що полягає у несвоєчасному погашенні заборгованості по оплаті за отриманий товар, а також ухилення відповідача 2 від виконання договору поруки, яким було забезпечено виконання вищевказаного контракту. Заперечує доводи відповідача 1 про непідсудність даному суду позовних вимог з огляду на те, що суб'єктам права України та Литовської Республіки надано однакові рівні процесуальні права ст. 1,13 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Відповідно до ст. V, VI Європейської конвенції Про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961р., ратифіковано Українською РСР 25.01.63 р., та підтверджено Україною 24.11.1993р. та 04.01.1994р. правовідносини поручительства між українськими підприємствами знаходяться поза межами компетенції третейського арбітражу, тому така справа підвідомча державному суду. А оскільки між сторонами підписано відповідний договір поруки, поручитель за яким знаходиться на території України, даний спір підсудний Господарському суду Закарпатської області в силу ст. 15 ГПК України, яка надає позивачу право вибору місця розгляду справи при наявності двох відповідачів.

Відповідач 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог, однак, письмового пояснення по суті спору та витребуваних судом документів не подав. Заперечує можливість розгляду справи даним судом з огляду на умови пункту 9.2 контракту, яким передбачено розгляд неврегульованих розбіжностей між сторонами Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-комерційній палаті

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2010 року по справі № 2/6

України в м. Київ. Свого уповноваженого представника на засідання суду не направив, а тому справа розглядається в порядку вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні та в засіданні суду заперечує стосовно обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості солідарно, в тому числі з поручителя. Вказує на те, що договір поруки на момент предявлення вимоги позивачем вже припинив свою дію, а відтак, поручитель втратив можливість відповідати за зобовязаннями орендаря за договором поруки.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив:

16 жовтня 2009 року між ТОВ «ЛУКМАЛ»та ЧП Масявичюса «Гириос»було укладено Контракт № 1/09 (далі - Контракт).

За умовами контракту позивач, як продавець, зобов'язувався продати, а відповідач 1, як покупець, зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах DDU - Тrudaі, Svencionys, Lithuania товар у кількості 100 тон на суму 160000,00 євро.

Як вбачається з матеріалів справи. 28 жовтня 2009 року позивач поставив відповідачу 1 частину товару (морожені плоди чорниці) у кількості 20250кг загальною вартістю 32400,00 євро. Однак, фірма ЧП Масявичюса «Гириос»всупереч умовам контракту та з порушенням своїх договірних зобов'язань вартість поставленого товару не сплатила.

Позивач зазначає, що заборгованість ЧП Масявичюса «Гириос»перед ТОВ «ЛУКМАЛ»складає 32 400,00 євро.

Відповідно до п.6.2. Контракту поставка вважається виконаною в момент повного митного оформлення партії товару та його відвантаження на транспортний засіб. Митне оформлення зазначеної партії товару мало місце 28 жовтня 2009 року, що підтверджується вантажно - митною декларацією №300000031/9/005429 з відмітками Ужгородської митниці, інвойсом №01/09 від 27.10.2009 року та товарно - транспортною накладною №015319. Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що право власності та всі ризики переходять до покупця з моменту оформлення вантажних та митних документів. Покупцем був отриманий відповідний товар та вантажно митні документи на нього. Оскільки строк оплати товару в контракті чітко не визначений, то відповідно до п.п.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України позивач 15.11.2009 року звернувся з претензією - вимогою до відповідача 1 оплатити вартість поставленого йому товару. Претензія відповідачем не розглянута, розрахунки не проведені, а тому з боку відповідача 1 має місце неналежне виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару на загальну суму 32400,00 євро протягом семи днів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, належне виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань по вказаному вище контракту було забезпечено договором поруки від 17.10.2009 року, відповідно до якого відповідач 2 виступив поручителем по зобов'язаннях відповідача 1 та зобов'язався нести солідарно відповідальність перед позивачем за своєчасне та належне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань щодо розрахунків по контракту №1/09 від 16.10.2009 року.

На підставі вищенаведеного та враховуючи прострочення оплати товару відповідачем 1, позивач просить стягнути з обох відповідачів, тобто також і з поручителя, солідарно суму 32400євро заборгованості за поставлений товар.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2010 року по справі № 2/6

Аналізуючи доводи позивача, заперечення відповідачів та фактичні обставини справи. суд констатує наступне.

Статтею 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів(Відень, 11.04.1980р.. приєднання Української РСР - 23.08.1989р., єднання СР - 28.05.1993р.) передбачено, що якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця. Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу.

Відповідно до норм ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідач 1 як покупець за договором поставки зобов'язаний оплатити поставлений йому товар. Обґрунтованість застосування до спірних правовідносин норм національного законодавства України обумовлено п.9.2 Контракту та ч.2 ст. 32 та ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Суд вважає, що даний спір підвідомчий Господарському суду, та як суб'єктам права України та Литовської Республіки надано однакові рівні процесуальні права ст. 1,13 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. В свою чергу, відповідно до ст. V, VI Європейської конвенції Про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961р., ратифіковано Українською РСР 25.01.63 р., та підтверджено Україною 24.11.1993р. та 04.01.1994р. правовідносини поручительства між українськими підприємствами знаходяться поза межами компетенції третейського арбітражу, тому така справа підвідомча державному суду. А оскільки між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки по забезпечення виконання зобовязань відповідачем 1 перед позивачем, даний спір підсудний Господарському суду Закарпатської області в силу ст. 15 ГПК України, яка надає позивачу право вибору місця розгляду справи при наявності двох відповідачів. відтак, дане право позивач реалізував при 1 поданні позову.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав визначених законодавством.

Стаття 526 Цивільного кодексу України свідчить, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2010 року по справі № 2/6

звичайно ставляться.

Позивач подав докази про порушення відповідачем 1 умов контракту в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару в порядку визначеному договором. Дана обставина свідчить про недобросовісний та не повний обєм виконання відповідачем 1 взятих на себе зобовязань за контрактом, що не забезпечує мети укладеного договору.

Позивачем доведено факт порушення відповідачем 1 умов контракту та відповідно норм вимог ст. 692 ЦК України, якою передбачено обовязок оплачувати отриманий товар після його прийняття в повному обсязі. Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача 1 за поставлений товар складає суму 32400євро. Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що право власності та всі ризики переходять до покупця з моменту оформлення вантажних та митних документів.

Покупцем був отриманий відповідний товар та вантажно митні документи на нього. Оскільки строк оплати товару в контракті чітко не визначений, то відповідно до п.п.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України позивач 15.11.2009 року звернувся з претензією - вимогою до відповідача 1 оплатити вартість поставленого йому товару. Претензія відповідачем не розглянута, розрахунки не проведені, а тому з боку відповідача 1 має місце неналежне виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару на загальну суму 32400,00 євро протягом семи днів.

Факт порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань та наявності боргу у відповідача 1 перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення суми заборгованості солідарно, тобто і за рахунок поручителя, то така позиція позивача є необґрунтованою та безпідставною з огляду на таке.

Згідно вимог статі 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором

поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вказаного договору поруки відповідач 2, як поручитель, зобов'язаний був виконати свої обов'язки протягом 10 днів з моменту звернення до поручителя з відповідною заявою.

Позивач не дотримався умов договору поруки та звернувся до відповідача 2 з претензією тільки 15.01.2010 року. До вказаної дати позивач до відповідача не звертався, про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за контрактом №1/09 не повідомляв, вимог про виконання поручителем своїх зобов'язань по договору поруки не подавав.

Згідно п.4.1 договору поруки визначено, що в разі невиконання фірмою ЧП Масявичюса «Гириос»контракту №1/09 позивач міг звернутися до поручителя

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2010 року по справі № 2/6

протягом одного місяця про виконання останнім своїх зобов'язань. У випадку, коли така вимога не буде надана ТОВ «Лукмал»у визначений строк, порука вважатиметься припиненою.

Тому з врахуванням фактичних обставин справи, правовідносини між сторонами спору та їх нормативне регулювання, зобов'язання відповідача 2, які випливали з І договору поруки у разі невиконання фірмою ЧП Масявичюса «Гириос»є припиненими.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню тільки за рахунок відповідача 1 (позивачем та матеріалами справи доведено, а відповідачем 1 не спростовано).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ЧП Масявичюса „Гириос”, ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лукмал”, с. Розівка Ужгородського району (код 33578036) суму 32400євро, а також 324євро у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В частині стягнення суми заборгованості за рахунок відповідача 2 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Секретар судового засідання В.В. Мазюта