Рішення № 87882933, 12.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5681/19

Номер провадження 2-а/629/2/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Мицик С.А., при секретарі судового засідання- Заводяній О.Ю., за участю позивача- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 3 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області Зеленського Артема Вячеславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1693265 від 01.11.2019 року та скасувати вищезазначену постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 листопада 2019 року о 09 годині 57 хвилин він, керуючи транспортним засобом Рено Трафік державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Пушкіна у м. Дніпро в сторону проспекта Олександра Поля (Кірова), здійснював проїзд регульованого світлофором перехрестя на дозволяючий зелений сигнал світлофора. Зазначив, що на вказаній ділянці дороги дуже багато ям та дорожнє покриття знаходиться у занедбаному стані, з огляду на це здійснив гальмування перед ямою та закінчив проїзд перехрестя задля недопущення створення аварійної обстановки, після чого був зупинений працівниками поліції, які зазначили, що він начебто проїхав на червоний сигнал світлофора. На прохання надати докази вчиненого правопорушення, інспектор повідомив, що правопорушення зафіксовано на його телефоні і це належний доказ, не зважаючи на його заперечення, інспектором було складено постанову про притягнення до відповідальності. Вважаючи вказану постанову незаконною, упередженою, винесеною з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи, викладені в позовній заяві, безпідставні та не відповідають дійсності. Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було прийнято обгрунтовано відповідно до вимог діючого законодавства України, інкріміноване позивачу порушення було зафіксоване на відеозапису відеореєстратора, підстави для скасування вказаної постанови відсутні, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав пояснення та відеозапис, просив розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову . В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що у випадках, передбачених ч.1 та 2 ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопрушення відповідно до ст. 283 цього Кодексу. На відеозапису відеореєстратора зафіксоване інкриміноване позивачу правопорушення. Розгляд справи проводився згідно чинного законодавства, позивачу було роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП. В позовній заяві позивач послався лише на процесуальні недоліки зі сторони відповідача, тобто доводи позової заяви мають виключно процесуальну природу і не можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування постанови, ухваленої відповідачем. Таким чином, визнання дій посадової особи щодо складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності незаконними або визнання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності неправомірною чинним законодавством не передбачено, а відтак позовні вимоги в частині визнання дій посадової особи протиправними не можуть підлягати задоволенню. Зазначив, що відповідач обгрунтовано прийняв рішення про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Також зауважив, що позивач повинен був при поданні позовної заяви, яка містить позовну вимогу щодо визнання дій посадової особи протиправними, відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», сплатити судовий збір, який дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, позивач пропустив строк на звернення до суду з адміністративним позовом, та ним не подано заяви про поновлення строку на оскарження постанови, чим було порушено ч.6 ст. 161 КАСУ.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, в тому числі відеозапис, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень(ч.1 ст. 2 КАС України).

Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом(ст.7 КУпАП).

Відповідно до ст. 287 ч.1 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

У відповідності до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьої і п`ятою ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За змістом ст.18 ч.1 п.1-2 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач не отримав копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, яку йому було направлено поштовим відправленням, та яку він отримав 07.11.2019 р., а його позовна заява надійшла до суду 12.11.2019 року, що підтверджено штампом на 1-му примірнику адміністративного позову, тобто в межах 10-денного строку, передбаченого ст. 289 КУпАП.

Згідно копії постанови серії ЕАК № 1693265 від 01.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної інспектором УПП в Дніпропетровській області Зеленським А.В. 01.11.2019 року о 09 годині 55 хвилин ОСОБА_1 в м. Дніпро на проспекті Пушкіна 39, керуючи транспортним засобом Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Зафіксовано на відео реєстратор. Чим порушив п.8.7.3.е ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. З копії вказаної постанови вбачається, що рішення про застосування адміністративного стягнення було прийнято на місці зупинки транспортного засобу інспектором, тобто 01.11.2019р.(а.с. 6).

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення(ст. 258 КУпАП).

Відповідно до п.4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Виносячи оскаржувану постанову, відповідач повинен був дотримуватись вимог статей 251,254,283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.

У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до ст. 72 ч. 1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 ч.ч.1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова не містить посилання на те, що до неї додається відео та не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.

З відеозапису, наданого представником третьої особи, продемонстрованого в судовому засіданні, вбачається, що інспектором розглянуто справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, та на вказаному відеозапису не зафіксовано вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, відеозапис взагалі не містить даних щодо вчинення позивачем правоворушення.

В порушення вимог статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно конкретизувати місце вчинення правопорушення, інформацію про свідків, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, у відривній квитанції зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1693265 від 01.11.2019 р. посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 в справі №428/2769/17.

Оскільки відповідачем здійснювалась відеофіксація подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача, тому відповідач мав можливість внести відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, у постанову.

Оскаржувана постанова у відповідності до вимог ч.3 ст.283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис події проступку, а тому відповідачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів на спростування викладених в позовній заяві обставин та правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Позивачем заперечується факт порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ст. 122 ч. 2 КУпАП.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Отже, виходячи з наведеного, постанова серії ЕАК № 1693265 від 01.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

У випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Визнання у судовому порядку неправомірних дій суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності не передбачено КАС України, а саме статтею 286, якою визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, частиною 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 122, 222, 251, 254, 258, 279-1, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 3, 19,20, 22,72-77, 243,244,246,257-263, 271 КАС України, суд , -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 3 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області Зеленського Артема Вячеславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення-задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора 3 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області Зеленського Артема Вячеславовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 1693265 від 01.11.2019 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик