Ухвала суду № 87878676, 25.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/20193/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря – Бомбушкар В.П.

прокурора - Трофіменкова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 за нововиявленими обставинами.

15.лютого 2019 року заявником було подано до Ужгородського міськрайонного суду уточнену заяву про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 за нововиявленими обставинами.

Заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що 10.04.2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено вирок, згідно якого його визнано винним за ч.4 ст. 369 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного основного покарання з іспитовим строком у два роки. Тим же вироком ОСОБА_2 визнано винним за ч.3 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної митної служби, установах, підприємствах та організаціях державної та комунальної власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строк на три роки, на підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком у три роки.

Вказує, що його визнано винним у тому, що він нібито передав хабар тодішньому начальнику ВМО № 4 МП «Тиса» Чопської митниці ОСОБА_2 з метою сприяння ним безперешкодного проходження митного контролю деякими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Під час досудового слідства прокуратурою Закарпатської області нібито було встановлено, що ці суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності передавали грошові кошти в якості хабара для пришвидшення проходження митного контролю при митному оформленні їх вантажів шляхом перерахування цих коштів на картковий рахунок громадянина України ОСОБА_3 , який повинен був передавати ці кошти йому, а він у свою чергу нібито передавав їх в якості хабара ОСОБА_2 . У зв`язку з цим прокуратурою Закарпатської області було прийнято ряд доручень для відповідних прокуратур за місцезнаходженням суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо встановлення осіб представників цих суб`єктів ЗЕД, які перераховували грошові кошти йому, а також щодо встановлення усіх обставин митного оформлення товарів суб`єктів ЗЕД та взаємин цих суб`єктів господарювання з ним. На підставі вказаних матеріалів прокуратурою Закарпатської області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення. Передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 369 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42014070000000117.

Піставою для подачі заяви про перегляд вироку за ново виявленими обставинами вказує те, що він дізнався що, 17.01.2015 року першим заступником начальника відділу – начальником СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області Боднарчуком О.Д, прийнято постанову згідно якої кримінальне провадження № 42014070000000117 від 13.06.20014 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях суб`єктів ЗЕД ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 369 КК України, на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України. При цьому у зв`язку з тривалими розладами у здоров`ї та через неодноразову заміну складу суду розгляд його заяви затягнувся та наприкінці 2018 року він дізнався про повторну постанову від 13.05.2018 року про закриття кримінального провадження № 42014070000000117 від 13.05.2014 року у зв`язку з відсутністю в діях суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності ознак складу кримінального правопорушення.

Зазначає, що з постанов про закриття кримінального провадження від 17.01.2015 року та від 13.05.2018 року випливає, що слідством при досудовому розслідуванні кримінального правопорушення № 42014070000000117 не було встановлено жодних із наступних фактів, а саме: жодним особам (в т.ч. представникам суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності) не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, не було доведено факту того, що перераховані грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_3 є хабаром та підлягали подальшій передачі ОСОБА_2 , тобто не встановлено факту того, що саме по собі перерахування грошових коштів є протиправним діянням (дачею хабара), не було доведено факту настання шкідливих наслідків у зв`язку з перерахуванням грошових коштів, як результат із вищезазначеного, не було встановлено причинного зв`язку між діянням та шкідливими наслідками, не було встановлено суб`єктів злочину, тобто тих «первинних» осіб, які давали хабара з метою отримання безперешкодного перетину кордону чи з будь-яких інших інтересів. Таким чином, досудовим слідством у кримінальному провадженні № 42014070000000117 не встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України та не доведено вину будь-кого із осіб (в тому числі представників суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності) і вичерпані можливості їх отримати. Вважає, що неодноразове закриття кримінального провадження та відсутність в діях суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності ознак складу кримінального правопорушення є важливою нововиявленою обставиною для вирішення питання щодо визнання його невинуватим та скасування вироку Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у кримінальній справі № 712/20193/12.

Посилається на те, що досудовим слідством та оскаржуваним вироком Ужгородського міськрайонного суду було помилково встановлено факт того, що він діяв в інтересах суб`єктів зовнішньоеоконмічної діяльності. Як випливає із прийнятих представниками міліції та поліції постанов, вина суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності не встановлена (не доведена), тобто не встановлено третіх осіб, в інтересах яких він діяв і відповідно не встановлено які саме інтереси цих осіб (або свої інтереси) він лобіював. Більше того, згідно зазначених постанов досудове слідство саме встановило та визнало факт того, що усі допитані представники суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності заперечили передачу йому будь-яких хабарів (вигоди). З огляду на вказане не було доведено факту того, що перераховані грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_3 є хабаром та підлягали подальшій передачі ОСОБА_2 , тобто не встановлено факту того, що саме по собі перерахування грошових коштів є протиправним діянням (дачею хабара). Більше того, слідством не встановлено навіть які саме дії вчинив він та/або ОСОБА_2 в інтересах третіх осіб, слідство лише припустило про те, що такі дії полягають у «безперешкодному та пришвидченому митному оформленні вантажів та не вжиття, у разі необхідності, заходів до проведення поглибленого митного огляду транспортних засобів, якими переміщувалися вантажі протягом 2012 року через митний пост «Тиса» Чопської митниці. Проте жодна особа, ані він, ані ОСОБА_2 не були спіймані на таких діях та слідством взагалі не встановлено, які саме треті особи отримали такий безперешкодний перетин кордону, коли і за яких обставин був здійснений такий безперешкодний перетин кордону і чи отримували треті особи такий перетин взагалі.

Таким чином, на думку заявника оскільки вирок Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у кримінальній справі № 712/20193/12 грунтується в тому числі, на наявності інтересів третіх осіб, які в свою чергу мали бути «первинними хабародавцями», то встановлення слідством факту відсутності таких третіх осіб (іх інтересів) є ново виявленою обставино. Що стосується його зізнання в процесі досудового слідства, то хоче повідомити суд про те, що під час досудового слідства мав місце моральний тиск як на нього, так на скільки йому відомо, на ОСОБА_2 також, у зв`язку з чим вони оговорили себе

Вважає, що факт відсутності вини третіх осіб (тобто відсутність первинних хабародавців), які були встановлені постановами від 17.01.2015 року та від 13.05.2018 року є нововиявленою обставиною, оскільки цей факт було помилково визнано судом у вироку Ужгородського міськрайоного суду від 10.04.2013 року.

А тому ОСОБА_1 просить суд скасувати вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 712/20193/12 від 10.04.2013 року в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України та прийняти рішення яким визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та про його виправдання.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його адвокати Петришин А.М. та Островський Ю.М. не з"явилися хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 712/20193/12 від 10.04.2013 року за нововиявленими обставинами, що підтверджується трекінг інформацією яка міститься на відповідному сайті Укрпошти та долучена до матеріалів провадження. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.466 КПК України учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення заяви, зазначивши, що підстави визначені законом для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 712/20193/12 від 10.04.2013 року за нововиявленими обставинами відсутні . Крім того додав , що посилання ОСОБА_1 на постанови органу досудового розслідування від 17.01.2015 року та 13.05.2018 року про закриття кримінального провадження № 42014070000000117 від 13.06.2014 року є безпідставними , оскільки такі скасовані та надав суду для дослідження витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42014070000000117 від 13.06.2014 станом на 24.02.2020 року.

Заслухавши думку прокурора , враховуючи надані у попередніх судових засіданнях пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Островського Ю.М. , дослідивши матеріали заяви та додатки до неї, суд прийшов до висновку про необхідність залишення поданої заяви про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 за нововиявленими обставинами без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно з вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 ОСОБА_1 визнано винним за ч.4 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді п"яти років позбавлення волі, із звільненням останнього на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком терміном у два роки та з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов"язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зазначений вирок набув законної сили.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже зі змісту ст. 459 КПК України випливає, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на той час; істотність обставин для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення, ніж те, яке було прийняте).

У свою чергу, не є нововиявленими: ті обставини, які виникли після прийняття рішення (не існували на момент слухання справи); ті, на які посилались як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду. Для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона й не могла знати про неї.

Водночас, обставини, які зазначені в заяві ОСОБА_1 , як нововиявлені, по суті такими не є, у заяві про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 не наведено тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Доводи викладені в заяві ОСОБА_1 зводяться до незгоди з вироком суду та до переоцінки доказів, які вже досліджувались судом при винесенні вироку, що не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

Як встановлено згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2013 року у справі № 712/20193/12 в ході розгляду кримінальної справи заявник визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України, та надав пояснення згідно яких пояснив, що раніше працював начальником ВМО № 3 митного поста «Тиса» Чопської митниці і був звільнений за згодою сторін. Після звільнення йому продовжували телефонувати знайомі представники різних підприємств, що здійснюють ЗЕД по питанням затримання транспортних засобів, на що ОСОБА_1 повідомляв, що він вже не працює. Тоді ці особи просили знайти людину, яка зможе допомогти їм у вирішенні проблем. Після цього ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією вирішування проблем за винагороду для деяких суб`єктів ЗЕД, на адреси яких будуть надходити вантажі. Згодом ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_4 про те, що останній буде знімати зі свого банківського рахунку кошти, які на нього будуть надходити та буде передавати їх ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілись у квартирі, яка належить доньці останнього, де ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 17800 дол. США і згодом обоє були затримані.

Отже, заявнику достеменно було відомо про наявність (чи відсутність) представників суб`єктів ЗЕД, в інтересах яких ОСОБА_1 діяв. В ході розгляду кримінальної справи щодо нього ОСОБА_1 визнав факт існування таких, вирок суду не оскаржував, із заявами до відповідних органів з приводу залякування чи тиску на нього з метою визнання ним вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України не звертався.

З огляду на що посилання ОСОБА_1 на те, що у зв`язку з тиском на нього з боку правоохоронних органів він оговорив себе є нічим іншим як бажанням переглянути вирок суду, що набув законної сили.

Як убачається з постанов про закриття кримінального провадження від 12.02.2015 року та від 13.05.2018 року, відомості про кримінальне провадження № 42014070000000117 від 13.06.2014 року внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, тобто у вказаному кримінальному провадженні досліджувалося питання притягнення до відповідальності як пособників вказаних суб"єктів ЗЕД.

При цьому суд констатує, що постанова першого заступника начальника відділу – начальника СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області Боднарчука О.Д. від 12.02.2015 року (відповідно до постанови слідчого Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП В З/о Василечко О.В. про уточнення дати процесуального рішення від 05.07.2019 року) про закриття кримінального провадження № 42014070000000117 від 13.06.2014 року постановою старшого прокурора Ужгородської міжрайонної прокуратури Трофіменкова О.В. від 28.08.2015 року – скасована та досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.

В подальшому 13.05.2018 року старшим слідчим СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Задихайло Р.Ю. повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014070000000117 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, яка відповідно до постанови керівника Ужгородської місцевої прокуратури Кириленко Д.П. від 11.12.2018 року скасована та матеріали досудового розслідування направлено начальнику СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області для організації подальшого розслідування.

Крім того, прокурор в судовому засіданні, в підтвердження продовження досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, надав витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42014070000000117 дата реєстрації виділення матеріалів досудового розслідування 13.06.2014 станом на 24.02.2020 року.

При прийнятті рішення у даній справі суд виходить з того, що нововиявленими обставинами є такі обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам. Обов`язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Зазначені обставини повинні знаходитись в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовувати їх через невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Встановлення чи не встановлення суб"єктів ЗЕД, які, відповідно до вироку суду , надавали грошові кошти ОСОБА_1 для передачі у якості хабара ОСОБА_2 , за сприяння останнім з використанням свого службового становища у безперешкодному та пришвидшеному митному оформленні вантажів та не вжиття у разі необхідності заходів до проведення поглибленого митного огляду транспортних засобів, якими переміщувалися вантажі протягом червня 2012 року через митний пост «Тиса» Чопської митниці з метою притягнення їх до кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 369 КК України, не є обставиною, яка доводить неправильність вироку Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 .

Розглядаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12, та мотиви, якими вона обґрунтовується, суд бере до уваги, висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року, справа «Рябих проти Росії», згідно яких право на справедливий судовий розгляд, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, де проголошено принцип верховенства права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності судового рішення, який означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі.

Зазначені в заяві обставини ні самі по собі, ні разом з іншими обставинами, раніше встановленими судом, не доводять неправильність вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 року, про перегляд якого просить заявник, та безпосередньо не впливають на остаточний висновок суду, а тому суд приходить до переконання , що заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12 за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 395, 459, 462, 466, 467 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року у справі № 712/20193/12– залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: О.А. Придачук