Рішення № 87874973, 20.02.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4684/19

Номер провадження 2/213/456/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стаматової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/4684/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 Олени Анатоліївни, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Гузєв І.Г. звернувся до суду з вищезазначеним позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на її користь суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження її здоров`я, без утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі – 250380,00 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 17.06.1993 року по 22.09.2008 року працювала на підприємстві відповідача в умовах недосконалості технологічних процесів, робочих місць та конструктивних недоліків обладнання, виконувала роботи, пов`язані з впливом пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищує ГДК, внаслідок чого отримала хронічне професійне захворювання – Радикулопатія попереково-крижова та шийна з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді тазостегнового і плечолопаткового періартрозу справа ПФ 2 ст. та стійким больовим синдромом; Коніотуберкульоз: сидеросилікоз першої ст. (p/g, 1/2, em, pi, co, tb). МЗЗТБ (20.05.2008р.) обох легень (дисемінований), фіброз, щільні вогнищеві тіні; МБТ-, ДЕСТР-, М-, Ко, РЕЗо, ГІСТо; Кат. 5,1 ког. ІУ (2007 р.). Їй встановлено 60% втрати працездатності (30% по коніотуберкульозу та 30% по радикулопатії) та встановлено третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, вона постійно відчуває больові відчуття, а саме: постійний ниючий біль у поперековому та шийному відділах хребта з іррадіацією в тазовий і плечовий пояс, ноги і руки, переважно справа, пекучий біль у хребті між лопатками, постійний ниючий біль та обмеження рухів у великих суглобах кінцівок, переважно плечових і ліктьових, більше справа, періодичний крутячий біль у колінних суглобах і кистях, утруднену ходу, оніміння дистальних відділів рук і ніг, дифузний головний біль, тягнучий біль в м`язах шийнокомірцевої ділянки і голови, набряклість кистей, переважно правої, порушений нічний сон через часте оніміння рук під час відпочинку і тягнучий біль в спині і правій нозі, підвищену втомлюваність, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель періодичний сухий, біль у грудях, шум в голові, відчуття серцебиття. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, Позивач, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, яка в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. На даний час самопочуття Позивача не поліпшується, негативні зміни у її житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає Позивачу душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин їй має бути відшкодована моральна шкода Відповідачем, при визначені розміру якої він виходить з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року та оцінює моральну шкоду в 60 місячних розмірів мінімальної заробітної плати: 60 * 4173,00 грн. = 250 380 гривень, що на її думку буде еквівалентним завданим моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, обставини викладені в відзиву на позов підтримала повністю.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що загальний стаж позивача на підприємстві відповідача, зокрема в умовах шкідливого фактору, станом на 08.08.2008 року складає - 15 років 2 місяці (Акт форми П-4 на а.с. 63-64).

Згідно Акту №4 розслідування хронічного професійного захворювання від 08 серпня 2008 року (далі – Акт розслідування) позивачу був встановлений наступний діагноз - Радикулопатія попереково-крижова та шийна з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді тазостегнового і плечолопаткового періартрозу справа ПФ 2 ст. та стійким больовим синдромом; Коніотуберкульоз: сидеросилікоз першої ст. (p/g, 1/2, em, pi, co, tb). МЗЗТБ (20.05.2008р.) обох легень (дисемінований), фіброз, щільні вогнищеві тіні; МБТ-, ДЕСТР-, М-, Ко, РЕЗо, ГІСТо; Кат. 5,1 ког. ІУ (2007 р.).

В пункті 17 даного Акту зазначається, що причинами виникнення професійного захворювання Позивача є робота в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Висновком МСЕК від 12.10.2009 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60 (шістдесят) відсотків: 30% по коніотуберкульозу та 30% по радикулопатії безстроково, встановлено третю групу інвалідності безстроковота потребу у додаткових видах допомоги: санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування, ВМП, ЛФК, масаж (а.с.8-9).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначила, що у зв`язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності і інвалідності, їй спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив їй безпечних та нешкідливих умов праці, у зв`язку з чим вона отримала професійне захворювання.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов щодо відсутності з боку відповідача вини у спричинені позивачу моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно зазначеного вище Акту причиною виникнення у позивача професійних захворювань стала тривала робота впродовж 15 років 2 місяців в умовах фізичного перевантаження, у середовищі з несприятливим мікрокліматом та підвищеною запиленістю, які виникли в результаті порушення, керівництвом ПАТ «ІнГЗК» статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».

Крім того, із медичних довідок позивача встановлено, що в зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в Українському НДІ промислової медицини – 22.07.2008 року – 31.07.2008 року, 22.01.2009 року – 11.02.2009 року, 21.08.2009 року – 08.09.2009 року, 20.05.2011 – 03.06.2011 року, 01.06.2018 – 14.06.2018 року, після лікування їй було рекомендовано спостереження у лікарів, прийом лікарських засобів, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування, щорічне реабілітаційне лікування в умовах клініки інституту тощо (а.с.10-22).

За таких обставин, враховуючи роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи характер і тривалість страждань та стан здоров`я позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а саме необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування, у тому числі і санаторно-курортні лікування, враховуючи відсоток втрати професійної працездатності позивача, який згідно висновку МСЕК становить 60 % безстроково, що свідчить про стійкий процес втрати здоров`я, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен складати 67 500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

При цьому, виходячи з викладеного вище, доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця – відповідача по справі.

У свою чергу також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки медичними довідками та виписними епікризами встановлений лише факт втрати професійної працездатності і це не є доказами заподіяння моральної шкоди. Позивач змушена проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, в неї встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє її вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що у своїй сукупності і вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 67 500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача – Гузєв Ігор Григорович, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б, РНОКПП та номер і серія паспорта під час розгляду справи судом не встановлені.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905.

Представник відповідача – Соколовська Олена Анатоліївна, адреса: 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, паспорт серії НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.