Рішення № 87874486, 25.02.2020, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1386/18

Провадження № 2/172/87/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Битяка І.Г.

за участю: секретаря судового засідання – Голубенко Т.В.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , неповнолітній ОСОБА_6 про стягнення боргу за вимогою кредитора, –

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за вимогою кредитора.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору позики від 19.03.2014 року ОСОБА_7 отримав від неї грошові кошти у розмірі 15 000 грн., що в еквіваленті складає 1 500 доларів США та зобов`язався повернути таку ж саму суму грошових коштів до 17.03.2030 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконала, однак боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася загальна заборгованість за договором у сумі 42 180,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_2 , який звернувся до Покровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і якому 02.07.2018 року нотаріусом направлено повідомлення про претензію позивача.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 42180,00 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 26.10.2018 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року залучено в якості третіх осіб у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , 2002 року народження.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року залучено в якості третьої особи неповнолітнього ОСОБА_6 , 2002 року народження.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що договір позики від 19.03.2014 року насправді був удаваним правочином, який мав на меті приховати фактично договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала його батьку ОСОБА_7 . Крім того, його батько не укладав та не підписував договору позики, не отримував грошових коштів від ОСОБА_4 , а навпаки ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_9 отримували за період 2014-2016 років орендну плату за договором оренди землі, що був укладений між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_10 Орендна плата за даним договором становила більше 15000 грн. за рік, тому за вказаний період позивачка отримала більше 45000 грн. Також вказує, що на даний час він не отримав спадщину, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на його частину спадкового майна, а також не визначена вартість спадкового майна. Позивачка ОСОБА_4 знала про день смерті батька – ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак звернулася до суду лише 31.08.2018 року, пропустивши строк пред`явлення вимоги кредитора. Зазначає, що окрім позову ОСОБА_4 , в провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської області перебувають й інші позови про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Крім нього спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_7 є донька останнього ОСОБА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що одночасно з укладанням договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 19 березня 2014 року, цього ж дня ОСОБА_7 була видана довіреність на ім`я позивачки ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_11 , відповідно до якої ОСОБА_7 уповноважив останніх одержувати належну йому орендну плату у грошовому та/або натуральному вираженні за оренду належної йому земельної ділянки площею 6,0461 га, а також укладати договори оренди та інші цивільно-правові договори щодо земельної ділянки. Позивач у справі отримала орендну плату за 3 роки, з 2014 по 2017 роки щонайменше у сумі 28050,00 грн., однак приховує це від суду та спадкоємців. Таким чином вважає, що договір позики вже виконаний у повному обсязі і відповідач не зобов`язаний більше нічого повертати позивачці в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 19.03.2014 року.

Треті особи ОСОБА_5 , неповнолітній ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, письмові пояснення щодо предмета позову у встановлений судом строк не подали.

Вислухавши відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

19.03.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, який посвідчений державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривоший О.Г. та зареєстрований у реєстрі за № 496. При цьому сторонам роз`яснено зміст правочину та перевірено правильність розуміння обставин його вчинення та виконання.

Відповідно до п. 1 вказаного договору позикодавець ОСОБА_4 передає у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів строком до 17.03.2030 року. Всі суми згідно цього Договору сплачуються в національній валюті – гривні відповідно до середньозваженого комерційного курсу продажу долару США, що склався на готівковому ринку України на дату проведення розрахунків.

За життя ОСОБА_7 склав три заповіти, посвідчені державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г., а саме:

- 19.03.2014 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів повністю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,0461 га, що розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

- 08.12.2016 року ОСОБА_7 зробив таке розпорядження: усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, в тому числі грошові вклади та компенсаційні виплати до них в будь-яких банках України, усі майнові права та обов`язки і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_12 , 2002 року народження.

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку площею 2,450 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також по 1/2 частці належного йому житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Заявою від 08.12.2016 року ОСОБА_7 скасував заповіт, посвідчений Покровською державною нотаріальною конторою 19.03.2014 року за реєстровим № 494.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

04.06.2018 року позивачем направлено претензію кредитора до Покровської державної нотаріальної контори. Завідувачем Покровської державної нотаріальної контори листом від 17.08.2018 року № 950/02-16 повідомлено ОСОБА_4 про те, що після померлого ОСОБА_7 заведено спадкову справу № 67/2018 і спадкоємцям померлого направлено повідомлення про претензію ОСОБА_4 .

На час розгляду справи судом відсутні дані щодо отримання спадкоємцями, в тому числі й відповідачем, свідоцтва про право на спадщину. Однак суд зважає на те, що факт не отримання спадкоємцем свідоцтва на спадщину жодним чином не позбавляє його права на отримання спадщини.

Не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду й твердження відповідача про те, що договір позики був удаваним, а сторони насправді мали на увазі договір купівлі-продажу земельної ділянки так як договір посвідчено нотаріусом, яким перевірено правильність розуміння сторонами природи правочину, право власності на земельну ділянку не перейшло до позивачки, а договір купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення в Україні неможливий.

Щодо тверджень відповідача про відсутність факту передачі коштів за договором позики суд зважає на те, що він є укладеним з моменту передачі грошових коштів (ст. 1046 ЦК України), а факт передачі коштів посвідчений сторонами угоди у письмовому договорі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 1046 та 1047 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитором та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Частинами 2 та 3 статті 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 як кредитор спадкодавця пред`явила вимогу до спадкоємців боржника шляхом подання до Покровської нотаріальної контори претензії, протягом шести місяців після смерті ОСОБА_7 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 , які прийняли спадщину звернувшись до нотаріуса із відповідними заявами, є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З матеріалів спадкової справи № 67/2018, наданої державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видно, що після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємці мають право на отримання такого спадкового майна:

- ОСОБА_2 - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2,450 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської селищної ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 6,0461 га, що розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З метою встановлення вартості спадкового майна представником позивача ОСОБА_1 заявлено клопотання про проведення судової оціночно-будівельної експертизи житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , яке ухвалою суду від 05.08.2019 року задоволено, проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського НДІСЕ, оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_4 .

Крім того, даною ухвалою зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надати експерту оригінал технічного паспорту, а також правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями та забезпечити доступ до об`єкта оцінки, а також судом на виконання клопотання експерта витребувано з КП «Синельниківське МБТІ» та направлено експерту копію технічного паспорту на об`єкт оцінки.

Однак, судова оціночно-будівельна експертиза проведена не була у зв`язку з відмовою позивачки її оплатити. При цьому представник позивача послався на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/6274/16-ц, викладену у постанові від 18.09.2019 року. У вказаній постанові колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку про те, що тягар доведення відсутності спадкового майна чи недостатності його вартості для покриття боргів спадкодавця лежить на відповідачеві, який прийняв спадщину у разі заперечення ним проти позову.

Відповідач та його представник не вважали за необхідне проведення оцінки спадкового майна.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_3 про повне виконання договору позики від 19.03.2014 року шляхом отримання позивачем на підставі довіреності ОСОБА_7 від 19.03.2014 року орендної плати за оренду земельної ділянки суд зазначає таке.

Згідно з договором позики від 19.03.2014 року позикодавець ОСОБА_4 передає у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів строком до 17.03.2030 року. За згодою сторін будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання додаткового договору, посвідченого нотаріально, а при відсутності домовленості питання вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до довіреності, посвідченої 19.03.2014 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_4 та ОСОБА_11 одержувати належну йому орендну плату у грошовому та/або натуральному вираженні в будь-кого, хто орендуватиме земельну ділянку на час звернення за орендною платою (земельна ділянка належна йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Покровського РУЮ Дніпропетровської області, площею 6,0461 га, що розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), а також укладати договори оренди та інші цивільно-правові договори щодо вищевказаної земельної ділянки та доповнення й зміни до цих договорів.

Зі змісту договору позики від 19.03.2014 та довіреності від 19.03.2014 року, посвідчених нотаріально, видно, що будь-якого зв`язку між ними не встановлено, що свідчить про те, що зазначені документи укладались незалежно один від одного за вільним волевиявленням сторін, що спростовує твердження представника відповідача про те, що повернення грошових коштів за договором позики вже відбулося шляхом отримання ОСОБА_4 орендної плати за оренду належної ОСОБА_7 земельної ділянки.

У правовідносинах між довірителем та повіреним останній діє в інтересах першого та з його згоди. Допустимих, достовірних доказів у достатній кількості про те, що довіреність позивачці була надана ОСОБА_7 саме з метою здійснення розрахунку за договором позики суду не надано. Зазначене твердження є здогадами сторони відповідача.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

На підставі вимог статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у Передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1, 3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 25, 526, 608, 1218, 1219, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В

1. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , неповнолітній ОСОБА_6 про стягнення боргу за вимогою кредитора – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 19.03.2014 року в сумі 12249 (дванадцять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 75 копійок, що в еквіваленті становить 500 (п`ятсот) доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ, станом на день ухвалення рішення у справі (тобто на 25.02.2020 року).

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2020 року.

Суддя І.Г. Битяк