Рішення № 8786882, 29.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.10 р. Справа № 24/203пд

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк

про визнання договору найму від 30.05.2008р. розірваним та стягнення 19434грн. 46коп.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю

від відповідача: Шеретова О.В. за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 22.03.2010р. було оголошено перерву до 29.03.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 м.Київ звернулась до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про визнання договору найму від 30.05.2008р. розірваним та стягнення 19434грн. 46коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. по справі № 24/203пд були скасовані та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 27.01.2010р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 м.Київ звернулась до суду із заявою про відвід судді Манжур В.В. від розгляду даної справи.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Донецької області від 16.02.2010р. у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ від 16.02.2010р. про відвід судді Манжур В.В. було відмовлено, на підставі ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір найму № А-9/77 від 30.05.2008р., квитанції про внесення завдатку та сплату орендних платежів, лист № 2678/49 від 15.09.2008р., заяви віл 25.09.2008р., від 29.09.2008р., від 01.10.2008р., відповідь за вих. № 2866 від 02.10.2008р., неможливість сплачувати орендні платежі, у звязку із зміною відповідачем розміру орендної плати за договором, звільнення орендованого приміщення та припинення договірних відносин.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву від 04.03.2009р. про доповнення підстав позовних вимог та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на ч.2 ст.570 ЦК України, припинення договірних відносин та на той факт, що з 01.10.2008р. не використовував орендоване приміщення для здійснення підприємницької діяльності, оскільки повернув ключі Орендодавцеві.

Згідно заяв від 16.04.2009р. та від 14.05.2009р. позивач просить розірвати договір найму від 30.05.2008р. № А-9/77 з 01.10.2008р. та стягнути з відповідача суму 19434,46грн., а також судові витрати та витрати, повязані з наданням адвокатських послуг. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на ч.3 ст.571 ЦК України, ст.188 ГК України, неможливість сплачувати збільшений розмір орендної плати, повернення ключів від орендованого приміщення та припинення договірних відносин.

Надані позивачем заяви від 16.04.2009р. та від 14.05.2009р. про зміну позовних вимог з вимогою розірвати договір найму від 30.05.2008р. № А-9/77 з 01.10.2008р. та стягнути з відповідача суму 19434,46грн., судом не приймаються до розгляду, виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” із змінами та доповненнями предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Отже, зазначені у заявах вимоги позивача не можуть бути прийняті до розгляду в межах даної справи, оскільки позивачем були змінені одночасно підстава та предмет позовних вимог.

Тому суд розглядає первісні позовні вимоги про визнання договору найму від 30.05.2008р. розірваним з підстав, викладених у позові та заяві від 04.03.2009р., та стягнення 19434грн. 46коп. по суті.

Надані позивачем письмові пояснення та додаткові документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у відзивах від 27.11.2008р., від 01.06.2009р. та поясненнях від 03.03.2010р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що позивачем не складений акт повернення орендованого майна, а отже, на думку відповідача, договірні відносини не припинені, а тому є підстави для нарахування орендної плати Позивачеві, у звязку з чим сума сплаченого завдатку була розподілена за нараховані орендні платежі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

30.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” (Наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Наймач) був укладений договір найму за № А-9/77 (далі за текстом договір), згідно пункту 1.1. якого Наймодавець передав, а Наймач прийняв для використання як торгівельну площу в строкове платне користування частину приміщення торгівельного залу Суспільно-торгівельного центру, розташованого за адресою: вул.Землянська, 10 б, м.Донецьк, загальною площею 20,75 кв.м, на першому поверсі, про що був складений акт передачі нежитлового приміщення в найом від 01.06.2008р.

Згідно п.11.1. договору, строк дії договору становить з 01.06.2008р. по 31.05.2009р. включно.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 3.1. договору сторони узгодили розмір орендної плати за користування майном, яка становить в місяць 9717,23грн., в т.ч. ПДВ 1619,54грн., що еквівалентно 1287,84 Євро, яку Наймач, згідно п.3.2. договору, повинен сплачувати щомісяця (починаючи з дати підписання акту прийому-передачі) до 5 числа поточного місяця шляхом внесення попередньої оплати на рахунок Наймодавця.

При цьому, розмір орендної плати може бути змінено у визначених пунктом 3.4. договору випадках з письмовим повідомленням про це наймача.

Згідно абз.2 п.3.1. договору, до складу плати за користування приміщенням входить вартість комунальних, експлуатаційних та інших послуг, що надаються Наймодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому знаходиться обєкт найму.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним сплачувалась орендна плата у розмірі, визначеному в договорі. Даний факт не спростований представником відповідача під час вирішення спору. Отже позивачем належним чином виконувались умови договору щодо сплати орендних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що листом за № 2678/49 від 15.09.2008р. Наймодавець за договором (ТОВ „Амстор”), керуючись п.3.4. договору, повідомив Наймача (ФОП ОСОБА_1.) про зміну розміру плати за користування майном, яка буде складати 585,38грн. за 1 кв.м найманого приміщення, у звязку зі зміною ситуації на ринку нерухомості та ринкової економіки в цілому, та направив відповідну додаткову угоду від 15.09.2008р. про внесення змін до договору.

Однак, наймач (позивач у даній справі), за результатами розгляду листа про зміну розміру плати за користування майном, в листі від 25.09.2008р. повідомив Наймодавця про повернення майна, у звязку з неможливістю оплачувати оренду за новою ціною.

29.09.2008р. з начальником відділу оренди Наймодавця на 30.09.2008р. було узгоджено демонтаж та вивезення устаткування з орендованої площі та 01.10.2008р. Позивачем були повернуті ключі від орендованого приміщення, про що свідчить відмітка працівника Наймодавця на заяві Наймача.

Надіслані відповідачем додаткова угода № 1 від 02.10.2008р. та акт повернення нежитлового приміщення від 02.10.2008р. позивачем не підписані, оскільки в них відсутні підписи сторони, яка їх направила, тобто Наймодавця. Крім того, в додатковій угоді було зазначено, що договір вважається припиненим з 03.10.2008р. та сума сплаченого завдатку Наймачу не повертається, з чим позивач не погодився.

Суд зазначає, що підстави припинення договірних зобовязань встановлюються договором або законом з урахуванням положень ч.1 ст.598 ЦК України та ч.1 ст.220 ГК України.

Так, відповідно до п.3.4 спірного договору, у випадку, якщо Наймач не згоден зі зміною плати за користування майном, він зобов'язаний передати наймодавцю приміщення згідно акта прийому-передачі протягом 15 днів з моменту письмового повідомлення Наймодавцем про зміну розміру плати за користування майном за договором.

Отже, сторони за взаємною згодою передбачили, що договірні відносини припиняються у разі незгоди Наймача зі зміною плати за користування майном, а тому, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що договірні відносини між сторонами припинились саме з 01.10.2008р. (тобто через 15 днів з дня повідомлення про зміну плати за користування майном - лист Наймодавця за № 2678/49 від 15.09.2008р.).

При припиненні зобов'язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше складали зміст договору.

Згідно частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зважаючи на припинення договірних відносин, суд дійшов висновку, що договір найму від 30.05.2008р. є розірваним за згодою сторін з 01.10.2008р., отже позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми сплаченого завдатку в розмірі 19343,46грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5.2. договору, Наймач був зобовязаний не пізніше наступного дня, що слідує за днем укладання даного договору, внести на розрахунковий рахунок Наймодавця завдаток в сумі, що дорівнює двократному розміру місячної плати за користування майном з метою забезпечення виконання зобовязань. Завдаток залишається в розпорядженні Наймодавця протягом всього терміну дії договору.

Із матеріалів справи вбачається, що зобовязання по сплаті завдатку Позивачем було виконано, що підтверджується квитанцію від 30.07.2007р. на суму 17 452,80грн., квитанцією № 36 від 12.07.2008р. на суму 11 565,23грн. та заявою від 11.06.2008р.

У довідці № 994/1 від 27.04.2009р. Відповідач підтвердив зарахування коштів в розмірі 19343,46грн. як суми завдатку саме за договором найму № А-9/77 від 30.05.2008р.

Згідно абзацу 2 пункту 5.2. договору, у випадку розірвання договору за взаємною згодою, у звязку з закінченням терміну дії договору, сума завдатку протягом 15-ти банківських днів з моменту припинення дії договору і передачі приміщення Наймодавцю повертається Наймачу. При цьому Наймодавець має право утримати належні йому за договором суми, якщо такі не були сплачені Наймачем по виставлених рахунках Наймодавця.

Оскільки згідно заяви від 29.09.2008р. відповідач надав дозвіл на демонтаж та вивіз обладнання з орендованого приміщення та прийняв від позивача ключі від цього приміщення, договір був розірваний за взаємною згодою сторін та договірні зобовязання припинились.

Під час нового розгляду судом було зясовано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 після передачі Наймодавцю ключів (01.10.2008р.) від орендованого нею приміщення в спірному приміщенні не знаходилась та на теперішній час фактично ним не користується.

Стаття 570 Цивільного кодексу України закріплює поняття завдатку, а саме: завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Частина 3 статті 571 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведений факт знаходження визначеного в договорі найму приміщення у користуванні позивача та не спростований факт відсутності у позивача заборгованості з орендних платежів за період з моменту укладання договору до моменту звільнення приміщення та повернення ключів від нього, суд встановив, що у відповідача відсутні підстави для утримання сплаченого з метою забезпечення виконання зобовязань за договором завдатку.

Отже, на підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що саме у звязку з неможливістю належного виконання договірних зобовязань позивач був вимушений звільнити орендоване приміщення та припинити договірні відносини з відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про стягнення суми сплаченого завдатку в розмірі 19434грн. 46коп. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача стягнення витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 8000,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1227, яке видане 06.12.1999р., ОСОБА_5 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Також згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3140, яке видане 14.01.2009р., ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтверджуються угодою від 18.12.2008р. та договорами про надання адвокатських послуг від 10.03.2009р. та від 16.02.2010р., відповідно до яких адвокати прийняли на себе зобовязання представляти інтереси позивача в Господарському суді Донецької області, а позивач зобовязався здійснити оплату наданих послуг.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проведення оплати за надані адвокатські послуги. Надані позивачем довідки від 12.08.2009р. та від 16.02.2010р. не приймаються судом як належний доказ сплати адвокатських послуг, оскільки не є платіжним документом.

Враховуючи вказане, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів оплати адвокатських послуг позивачем, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 8000,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник саме з вини останнього.

На підставі ст.ст.525, 570, 571, 598, 615, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 220 Господарського процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про визнання договору найму від 30.05.2008р. розірваним та стягнення 19434грн. 46коп. задовольнити.

Визнати договір найму від 30.05.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” (Наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Наймач), розірваним з 01.10.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк (вул.Постишева, 117, м.Донецьк, 83000; ЄДРПОУ 32123041) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Київ (АДРЕСА_1, 03035; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого за договором завдатку в розмірі 19434грн. 46коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 279,34грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 8000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане 29.03.2010р.

Суддя

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.