Рішення № 87866303, 10.02.2020, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2821/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою АТ «Ідея Банк», 3-ті особа: ПрАТ СК «УНІКА Життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та просить суд: визнати недійсним кредитний договір (Угоду) № С-503-008060-18-980 від 09.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено Угоду № С-503-008060-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 09.08.2018, відтак були порушені його права, у зв`язку з чим він надсилав листи (вимоги) про припинення порушень з боку відповідача, які були залишені без задоволення. Вважає, що під час укладення оспорюваного правочину Відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.11, ч.5 ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, зазначає, що працівники Відповідача з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали, не надали повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, вважає в цілому умови договору несправедливими. Оформлення оспорюваного договору проходило протягом півгодини. Вважає незаконним встановлення відповідачем у кредитному договорі щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, а також порушено норми встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних». Крім того, порушено право щодо добровільного страхування. З цих підстав просив визнати кредитний договір в цілому недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явився, в поданій до суду позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надіслав відзив, в якому зазначив, що не погоджується з позовною заявою, вважає її цілком необґрунтованою та безпідставною. На вимоги позивача пояснив про зворотне, що, як вбачається з Паспорту споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 09 серпня 2018 року, позивач підписав його власноручно, письмово підтвердив, що отримав та ознайомився зі всією інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, зокрема про: суму/ліміту кредиту, строк кредитування, процентну ставку, відсотків річних, тип процентної ставки, плату за обслуговування кредитної заборгованості, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, відсотків річних, право на дострокове повернення кредиту та відмову від нього протягом 14 календарних днів з дня його укладення, що вбачається з п. 5.3 кредитного договору. Під час укладення договору позивач ознайомлювався з його текстом та змістом, будь-яких заперечень не висловив, тобто порушень його законних прав і інтересів не було. В разі незгоди з умовами договору позивач мав право, згідно ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору без пояснень причини, але не зробив цього, за додатковими роз`ясненнями положень договору не звертався ні до, ні під час, ні після його укладання. Які саме встановлені законом вимоги при укладенні договору не виконав відповідач, позивач у позові не зазначив. Разом з цим, відповідач вказує, щозгідно ЗУ «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 року, відповідач має право отримувати плату за обслуговування кредиту, а відтак немає підстав для визнання кредитного договору в цій частині недійсним. Щодо захисту персональних даних, то позивач не позбавлений права письмово скасувати наданий ним дозвіл на обробку банком його персональних даних, що прямо передбачено п. 5.12 кредитного договору. З обраною програмою страхування позивач був ознайомлений та погодився на його умови. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи для розгляду справи до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. На адресу суду направив письмові пояснення, в яких послався на те, що позивачем була подана заява на страхування, яка є невід`ємною частиною Договору страхування. Підписавши заяву на приєднання, позивач підтвердив, що укладення Договору з його боку було добровільним і здійснювалось за його бажанням, також своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з Правилами та Програмою страхування, розуміє їх зміст і цілком і повністю погоджується з ними. Позивач здійснив страховий платіж у повному обсязі. Протягом всього терміну дії Договору страхування Стороною 3 не зафіксовано жодних порушень за Договором страхування, як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача. У своїх відносинах з Позивачем, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» керувалося виключно нормами чинного законодавства, умовами Договору страхування та Правилами добровільного страхування життя.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, з`ясувавши правові позиції сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено Угоду № С-503-008060-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресок www.ideabank.ua (а.с.10,11).

Згідно п. 1 Угоди найменування банківського продукту: Card Blanche Blue ID INS Cross+.

Згідно п. З Угоди банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по поточному рахунку (надалі - Кредитна лінія та/або Кредит) на наступних умовах:

3.1. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн..

3.2. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання Угоди, становить 7 000 грн. Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

3.3. Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24% річних.

3.4. Розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється Тарифами Банку. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, Банк щомісячно інформуватиме Клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер Клієнта, вказаний ним в Заяві на приєднання.

3.6. Днем сплати Обов`язкового мінімального платежу за попередній Розрахунковий період є останній операційний день Платіжного періоду.

Умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному кредитним договором.

09 серпня 2018 року між ПрАТ «СК «УНІКА Життя» та позивачем ОСОБА_1 , відповідно до ЗУ «Про страхування», Правил добровільного страхування життя, було укладено Договір добровільного страхування життя шляхом приєднання за Заявою на приєднання № С-503-008060-18-980 до Договору добровільного страхування життя № ПБ КК 1 від 03.04.2017 року.

Підписавши Заяву на приєднання, позивач підтвердив, що укладення Договору з його боку було добровільним і здійснювалось за його бажанням, також своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з Правилами та Програмою страхування, розуміє їх зміст і цілком і повністю погоджується з ними.

Пунктом 7.2 розділу 7 Правил страхування визначено, що підставою для укладали; Договору страхування є Заява на страхування, яка заповнюється, підписується заявником подається ним страховику за встановленою формою. Страховик бере на себе зобов`язання щол: страхового захисту лише за умови, якщо заявник відповів на всі питання, які містяться у Заяві на страхування (у тому числі, в Анкеті про стан здоров`я застрахованої особи), правдиво та повністю Зокрема, це стосується питань щодо поточних або колишніх захворювань, порушень здоров`я скарг на стан здоров`я. Особа, яка підписала Заяву на страхування, несе відповідальність за правильність та правдивість інформації, вказаної у Заяві на страхування, навіть у тому випадку якщо ця особа не заповнювала Заяву особисто.

Позивачем була подана Заява на страхування, яка є невід`ємною частиною Договору страхування. Статтею 982 Цивільного кодексу України передбачені істотні умови Договор} страхування, а саме: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк Договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Всі вищевказані умови були узгоджені обома сторонами та викладені в тексті Договору страхування, що безпосередньо підтверджує легітимність укладеного Договору.

Позивач здійсненням страхового платежу приступив до виконання Договору страхування, що також свідчить про фактичне визнання його умов, оскільки своїми схвальними діями Позивач визнав правочин дійсним. Під схваленням правочину розуміються будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. Станом на дату підписання Заяви на страхування, Позивач здійснив страховий платіж у повному обсязі.

Протягом всього терміну дії Договору страхування ПрАТ СК «Уніка Життя» не зафіксовано жодних порушень за Договором страхування, як з боку позивача так і з боку відповідача.

Позивачем умови кредитування не виконуються належним чином, хоча при укладені договору позивачу були відомі усі умови кредитного договору та не існувало ніяких умов, які б примусили прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Позивач був вільний у виборі умов отримання кредитів між різноманітними кредитними установами, та у зв`язку з найбільш прийнятними умовами оцінив свій інтерес на користь кредиту у ПАТ «Ідея Банк» та уклав кредитний договір без будь-якого примусу.

Кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами.

У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що працівниками банку не було роз`яснено йому інформацію про кредитування, як передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», проте, підпис позивача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачиться на користь споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Підпис позивача під Угодою свідчить про його ознайомлення з усіма її умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Посилання позивача на те, що йому не було роз`яснено умов кредитування та не надано іншої інформації, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки, позивач підписав Договір, а отже погодилася з його умовами, де чітко визначені зобов`язання сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини третьої зазначеної статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу були відомі всі умови кредитного договору, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», мету, для якої кредит може бути надано, тіло кредиту, тип та розмір відсоткової ставки, строк, на який надається кредит, порядок нарахування та сплати процентів за кредитом, що підтверджується його особистим підписом в оспорюваному договорі.

Отже, підписуючи вказаний кредитний договір, а саме Угоду № С-503-008060-18-980, позивач погоджувався з усіма його умовами, вважав їх справедливими по відношенню до себе, а тому про всі умови йому стали відомі з моменту підписання кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Згідно з частиною четвертою ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Відповідно до пункту 3 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину. стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відтак, слушними є доводи відповідача про те, що позивач жодним чином не позбавлений права письмово скасувати наданий ним дозвіл на обробку Банком його персональних даних.

Відповідно до статті 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті, обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії кредитного договору позивач не звертався за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим, погоджуючись зі всіма умовами такого кредитного договору.

Крім того, питання про розірвання кредитного договору позичальник не порушував, виконував його умови з моменту укладення договору, тобто визнав усі умови кредитного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що з моменту укладення та протягом дії договору позивач не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін (виправлень) до нього, суть договору йому була зрозуміла та він погодився із усіма умовами такого договору.

Підписуючи договір, позивач мав достатній обсяг цивільної дієздатності щодо розуміння положень кредитного договору, діяв вільно та не був обмежений в отриманні інформації щодо його умов, оскільки, підписав Договір та впродовж тривалого часу виконував його вимоги.

Посилання позивача на положення на ст. 18 «Про захист прав споживачів» є неаргументованими і не доведеними.

Суд не приймає до уваги позицію сторони позивача, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, є недоведеними та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1 не довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 ..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 551, 611 616, 623, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про захист персональних даних», ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, за його необґрунтованістю.

Суддя О.А.Степаненко