Рішення № 8786495, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 7/252                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк

До відповідача: Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії м. Донецьк

Предмет спору: стягнення суми основного боргу – 23895,65 грн., 3% річних – 474, 55 грн., інфляційних – 1696, 59 грн., пені – 2572, 87 грн.

За участю представників:

від позивача: Пеліхос Є.М. - дов.

від відповідача: Ушаков Г.М. – дов.

У судовому засіданні 15.03.2010р. в порядку ст.77 ГПК України оголошено перерву до 17.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 23895, 65 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 3006, 09 грн., 3% річних в розмірі 473, 45 грн., пені в розмірі 1909,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання та транспортування природного газу №528-г від 08.10.2008р. з додатковими угодами; акти приймання-передачі природного газу від 30.01.2009р., від 27.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р.

В запереченнях від 12.01.2010р. на відзив позивач зазначив про той факт, що зазначена ціна газу в розрахункових документах за січень 2009р. вказана правомірно, посилаючись на той факт, що аналогічна позиція викладена у рішенні господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. по справі №20/8-63 та постанові Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2009р. по цій же справі, згідно до яких загальна вартість природного газу починаючи з 01.01.2009р., у зв’язку із змінами в діючому законодавстві України, складає 2605, 62 грн. за 1000 м3.

Заявою про зменшення суми позову від 11.03.2010р. позивач просить стягнути з відповідача пеню – 2572, 87 грн., 3% річних – 474,55 грн., інфляційні – 944, 18 грн.

Заявою про зменшення суми позову від 16.03.2010р., поданою в порядку ст. 22 ГПК України, позивач зазначив про повну сплату відповідачем суми основного боргу та просить припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення боргу - 23895,65 грн., а також просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання основного грошового зобов’язання 3% річних в сумі 474, 55 грн., інфляційні в сумі 944, 18 грн. та пеню в сумі 2572, 87 грн.

Заявою від 24.03.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та просить припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення боргу в сумі 23895,65 грн., та стягнути з відповідача пеню в сумі 2572, 87 грн., 3% річних в сумі 474, 55 грн., інфляційні в сумі 1696, 59 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом.

У відзиві від 15.12.2009р. №01-1/369-юр відповідач позов заперечив у повному обсязі, посилаючись на визначення позивачем невірної, неузгодженої на січень 2009р. сторонами ціни (2605, 62 грн. за 1000 м3) за поставлений природний газ.

В доповненні до відзиву від 01.02.2010р. №01-1/35-юр відповідач повідомив про той факт, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №42/74Б про банкрутство Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії та ухвалою суду від 25.04.2006р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У зв’язку з викладеним, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування 3% річних, інфляційних та суми пені, просить відмовити у задоволені позову в цій частині.

В доповненні до відзиву №01-1/62юр від 12.03.2010р. відповідач зазначив про сплату суми основного боргу та надав докази такої сплати суду.

Письмового відзиву на заяву про збільшення позовних вимог від 24.03.2010р. відповідач не надав, у судовому засіданні 25.03.2010р. повідомив, що підтримує свої заперечення, викладені у доповненні до відзиву від 01.02.2010р. №01-1/35-юр та №01-1/62юр від 12.03.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання та транспортування природного газу №528-г від 08.10.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Згідно п.10.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, а всі його умови поширюються на правовідносини між сторонами з 08.10.2008р. до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків і відповідальності, згідно п.7.2, за несплату або несвоєчасну сплату постачання та транспортування природного газу, до повного завершення розрахунків.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, замовник (відповідач) зобов’язується сплатити та прийняти, а Міськгаз (позивач) поставити у 2009р. природний газ на умовах цього Договору.

Умови постачання та транспортування газу передбачені сторонами у другому розділі Договору.

Оплата за природний газ проводиться замовником виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, не пізніше 5 банківських днів до початку місяця оплати. Оплата за поточний місяць поставки та транспортування природного газу, в якому або перед яким був укладений цей Договір, здійснюється Замовником шляхом перерахування на рахунок Міськгаза 100% вартості обсягу, запланованому для поставки у відповідному місяці, протягом 2 банківських днів з моменту укладення цього Договору. Остаточний розрахунок здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у січні – квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу природний газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень, а також представниками обох сторін у судовому засіданні.

У зв’язку з несплатою відповідачем вартості отриманого природного газу у повному обсязі та у встановлені Договором строки, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у розмірі 23895,65 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що заявлена до стягнення сума боргу погашена відповідачем після подачі позову до суду (дата звернення до суду – 30.11.2009р.), що підтверджено обома сторонами та матеріалами справи, у тому числі наявними у справі копією платіжного доручення №30 від 26.01.2010р. на суму 23895, 65 грн., випискою з журналу проводок за 26.01.2010р. ВАТ „Донецькміськгаз”.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожитий у січні – квітні 2009р. природний газ у розмірі 23895,65 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати поставленого природного газу у січні – квітні 2009р., позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.02.2009р. по 11.11.2009р. 3% річних у сумі 474, 55 грн., з лютого по жовтень 2009р. інфляційні у сумі 1696,59 грн., а також пеню у сумі 1909, 19 грн. за період з 12.05.2009р. по 11.11.2009р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на знаходження у провадженні господарського суду Донецької області у відношенні його підприємства справи про банкрутство.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2006р. №42/74Б порушено справу про банкрутство Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи вбачається, що позивач є поточним кредитором у відношенні до відповідача щодо стягнення спірного боргу, оскільки, як зобов’язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення справи про банкрутство.

Таким чином, позивач правомірно звернувся із позовом до суду про стягнення виниклої спірної заборгованості.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання Замовником п.6.1 Договору Замовник зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з цим, як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2006р. №42/74Б порушено справу про банкрутство Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штраф та пеня і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не пов’язаний з його суттю.

Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та той факт, що пеня нарахована позивачем під час дії мораторію, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій (пені) відповідачу.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 1909, 19 грн. пені задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 474, 55 грн. та інфляційних в сумі 1696,59 грн., суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню частково з огляду на нижчевикладене.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

При цьому, суд враховує також той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є визначеною законом платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, індекс інфляції та 3% річних не можуть відноситись до санкцій, які перелічені у ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних не є за своєю правовою природою санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, нарахування яких забороняється у відповідності до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, доводи відповідача про неправомірність їх нарахування у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суд вважає необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що нормами чинного законодавства не встановлено жодних обмежень щодо реалізації кредитором свого права на стягнення з боржника інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих за період прострочення після фактичного виконання боржником грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що у відповідача за зазначений вище період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати суми заборгованості, судом перераховані суми 3% річних та інфляційних у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, які відповідно складають:

§          3% річних – 474, 55 грн.

§          інфляційні – 1338, 16 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 474, 55 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги щодо стягнення суми інфляційних підлягають задоволенню частково – у сумі 1338, 16 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 26, ЄДРПОУ 00193714) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” (83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ЄДРПОУ 03361081, п/р 26005301534297 у філії „Київське відділення промінвестбанку у м.Донецьку”, МФО 334271) 3% річних у сумі 474, 55 грн., інфляційні у сумі 1338, 16 грн.., державне мито у сумі 257, 08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211, 85 грн.

Припинити провадження в частині стягнення з відповідача 23895,65 грн. боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя