Рішення № 8786299, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 20/34                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс”, м.Біла Церква

до відповідача Державного підприємства “Селидіввугілля”, м.Селидове

про стягнення 83002,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Лиценко З.В. – дов.

від відповідача: Петрухін С.А. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Валтекс”, м.Біла Церква, із позовом до Державного підприємства “Селидіввугілля”, м.Селидове, про стягнення 83002,60 грн. – суми заборгованості за договором постачання № 16-Т від 31.03.09 р., з яких 79100,00 грн. – сума основного боргу, 1793,99 грн. – сума пені, 1582,00 грн. – сума інфляції, 526,61 грн. – сума 3% річних.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору постачання № 16-Т від 31.03.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Клопотання від 25.03.10 р. позивач залучив до матеріалів справи копію специфікації до договору постачання № 16-Т від 31.03.09 р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що суду надав письмовий відзив на позов № 53 від 25.03.10 р., в якому підтвердив суму основного боргу у розмірі 79100,00 грн. та здійснив контррозрахунок вимог за прострочку виконання грошових зобов’язань, відповідно до якого їх розмір був зменшений, а саме – сума пені у розмірі 1793,99 грн., сума інфляції у розмірі 1423,80 грн., сума 3% річних у розмірі 525,38 грн. Крім того, у своєму відзиві відповідач посилався на тяжке фінансове становище, у зв’язку з чим просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31 березня 2009 року між Державним підприємством “Селидіввугілля” (далі-Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Валтекс” (далі-Постачальник) було укладено договір постачання № 16-Т (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався поставити продукції (костюм шахтарський) у власність Замовника в асортименті, кількості, в терміни і за ціною узгодженими сторонами в Договорі і відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Згідно із п.4.3 Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів, з дня постачання товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність один перед одним за неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.3 Договору, у разі порушення терміну оплати поставленого товару згідно п.4.3, Замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день затримки платежу.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

03 грудня 2009 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1 з вимогою погасити суму боргу та сплатити штрафні санкції на загальну суму 79988,52 грн.

У відповіді на вищезазначену претензію відповідач підтвердив наявність заборгованості відносно суми основного боргу.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 83002,60 грн. – суму заборгованості за договором постачання № 16-Т від 31.03.09 р., з яких 79100,00 грн. – сума основного боргу, 1793,99 грн. – сума пені, 1582,00 грн. – сума інфляції, 526,61 грн. – сума 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором постачання № 16-Т від 31.03.09 р., специфікацією до Договору, видатковими накладними, претензією № 1 від 02.12.09 р., відповіддю на претензію № 323 від 25.12.09 р.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 79100,00 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1793,99 грн. – суми пені, 526,61 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем надано суду арифметично невірний розрахунок суми інфляційних нарахувань.

Правильний розмір цієї суми, а саме – 1423,80 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на обох сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання позивача про забезпечення позову судом залишено без задоволення за недоведеністю позивачем наявності обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс”, м.Біла Церква, до Державного підприємства “Селидіввугілля”, м.Селидове, про стягнення 83002,60 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Силидове, вул.К.Маркса, 41; поточний рахунок 26003300135231 в філії відділення Ощадбанку № 5484 м.Селидове, МФО 394307, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс” (09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Гординського, 2; поточний рахунок 26008053104003 у БЦФ КТРУ “Приватбанк”, МФО 321842, ЄДРПОУ 32393877) 79100,00 грн. – суму основного боргу, 1793,99 грн. – суму пені, 526,61 грн. – суму 3% річних, 1423,80 грн. – суму інфляційних нарахувань, 828,45 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 235,55 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.03.2010 р.

Повний текст рішення підписано 29.03.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.