Рішення № 8786088, 29.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.10 р.                     Справа № 37/25                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройпекс”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 34273379

про: стягнення неустойки в сумі 26164,46грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 02.03.2010р. на 16.03.2010р., з 16.03.2010р. на 29.03.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройпекс”, м. Маріуполь (далі – Відповідач), про стягнення неустойки в сумі 26164,46грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №2939/2006 від 03.10.2006р. у зв’язку із відмовою в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №2939/2006 від 03.10.2006р. з додатками та додатковими угодами до нього; розрахунок неустойки, лист Балансоутримувача від 02/10.2009р. №21181/08; акт приймання передачі від 01.10.2009р.; лист про відмову Орендодавця від договору від 24.03.2009р. №11-06-03-02910 з доказом отримання, витяг про реєстрацію правочину, лист –вимогу Орендодавця від 09.11.2009рю. №11-06-03-12457 про сплату наявної заборгованості та неустойки; довідку управляння статистики відносно Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 611, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем 16.03.2010р. надані пояснення (а.с.а.с.38,39) на обґрунтування правомірності нарахування стягуваної неустойки за період прострочення повернення майна з 01.04.2009. по 01.10.2009р., а також – витребувані судом документи (а.с.а.с.40-47) відносно звірення розрахунків з Відповідачем за стягуваною сумою.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи (реквізити договору оренди) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.52,53), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Представник Позивач у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово, наполягаючи на можливості вирішення спору за відсутністю представника Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів, а також неявка представника Позивача в останнє судове засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню справи.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди № 2939/2006 (а.с.а.с.14-18), згідно п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – окремо розташовану будівлю (літ. Б-1) з прибудовами (літ. Бі-1, Б2-1), загальною площею 179,7кв.м., яка розташована за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополітська, 37, що знаходиться на балансі Управління Пенсійного фонду України в жовтневому районі м. Маріуполя (Балансоутримувач), з метою розміщення офісу та торгівлі непродовольчими товарами (крім товарів дитячого асортименту), строком до 03.10.2009р.

Цього ж дня договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.21).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - серпень 2006р. – становить 1216,37 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Умовами п. 9.1. договору за невиконання, або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.4, 5.7 договору у разі його припинення (розірвання) Орендар зобов’язаний повернути Балансоутримувачу або юридичній особі, вказаної Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, а п. 2.5. договору покладає обов’язок зі складання такого акту на сторону, яка передає майно.

03.10.2006р. об’єкт оренди відповідно до п.п.2.1, 2.4. договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.20).

В подальшому сторонами була укладена додаткова угоди №1 до вказаного договору 1 від 28.03.2007р. (а.с.а.с.22,23) про зміну орендної плати

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк направляло на адресу відповідача лист №11-06-03-02910 від 24.03.2009р. (а.с.а.с.11, 12) про відмову від договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України у зв’язку із наявної заборгованістю по орендній платі більше ніж три місяці з вимогою повернути майно балансоутримувачу. Вказаний лист був отриманий Відповідачем 31.03.2009р. (а.с.13), а стан орендних платежів Відповідача за цей період приведено в акті звірення взаємних розрахунків (а.с.а.с.43-47).

01.10.2009р. об’єкт оренди був повернутий Відповідачем балансоутримувачу, про що складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.9), про що балансоутримувач повідомив Орендодавця листом від 02.10.2009р. №21181/08 (а.с.8).

Листом №11-06-03-12457 від 09.11.2009р. (а.с.а.с. 27, 28) Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна, нарахованої за період з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. у сумі 26164,46грн. (а.с.29).

У зв’язку із невиконанням цієї вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи у поясненнях від 16.03.2010р. (а.с.а.с.38,39) на правомірності нарахування неустойки за весь вказаний період.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції до відома суду не довів, процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв’язку із відмовою від договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №2939/2006 від 03.10.2006р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2939/2006 від 03.10.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі – користуватися об’єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України. В свою чергу, за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України у разі невнесення наймачем (орендарем) плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору, що кореспондується із ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

За змістом наведених приписів можливість припинення правовідносин за договором оренди у зв’язку із відмовою Орендодавця покладена у залежність від наявності наступної сукупності умов:

- наявність прострочення орендних платежів не менше ніж за три місяці підряд на момент відмови від договору;

- одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.а.с.43-47), Відповідач на момент надсилання Позивачем листа №11-06-03-02910 від 24.03.2009р. (а.с.а.с.11, 12) про відмову від договору не здійснював орендних платежів з моменту його укладання – тобто більше ніж за три місяці підряд, що зумовлює висновок про наявність однієї з зазначених вище обов’язкових умов. Будь-яких доказів іншого Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

В свою чергу, факт отримання цього листа Відповідачем 31.03.2009р. достатньою мірою підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.13), а відтак – наявність іншої обов’язкової умови для припинення орендних правовідносин у зв’язку із відмовою від договору.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №2939/2006 від 03.10.2006р. припинились 31.03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендоване майно було повернуте лише 01.10.2009р., незважаючи на те, що умови 2.4 і 5.7. договору саме на Орендодавця у розглядуваному випадку покладали обов’язок зі складання акту приймання-передачі.

За змістом ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі невиконання наймачем обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, який визначається періодом з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. включно.

Враховуючи наведену позицію і встановлені обставини, перевіривши правильність арифметичних розрахунків (а.с.5) позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та задоволення в сумі 26164,46грн. При цьому суд наголошує, що нарахування означеної неустойки не припиняється за спливом шестимісячного строку в силу загального правила ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відповідності до неї ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлюють спеціальні правила для цього виду неустойки, які (правила) підлягають переважному застосуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройпекс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34273379) про стягнення неустойки в сумі 26164,46грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройпекс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34273379) на користь державного бюджету (р/р №31118094700055, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Маріуполя ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686694) суму неустойки в розмірі 26164,46грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройпекс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34273379) в доход державного бюджету державне мито в сумі 261,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.03.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя