Рішення № 87860640, 26.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. справа № 520/649/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до проГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) 16.01.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФ України у Харківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області, які полягають у зменшені розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018;

- зобов`язати ГУ ПФ України у Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою;

- зобов`язати ГУ ПФ України у Харківській області виплатити компенсацію ОСОБА_1 за несвоєчасно виплачену пенсію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі по тексту – Порядок №159) від 21.02.2001 №159 без урахування Постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22.08.2018 №649 (далі по тексту – Порядок №649);

- зобов`язати ГУ ПФ України у Харківській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, а тому внесені до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту – Закон України №2262-ХІІ) зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 80%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Отже, відповідач протиправно при перерахунку позивачу пенсії зменшив його основний розмір у відсотках до грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/649/2020. Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 08.02.2020, відповідач – 06.02.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 26.02.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що перерахунок пенсії позивача є законним, оскільки здійснений за чинними на день перерахунку приписами Закону України №2262-ХІІ.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років призначеної з 2007 року згідно Закону України №2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи №2001001257, розмір призначеної вперше пенсії станом на 2007 рік складав 90% грошового забезпечення, виходячи з вислуги років - 34 роки, що підтверджується протоколом про призначення пенсії за вислугу років.

ГУ ПФ України у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» від 21.02.2018 №103 (далі по тексту – Постанова Кабінету Міністрів України №103) проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, на підставі довідки Харківського обласного військового комісаріату №ФХ119126, одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 90 % грошового забезпечення до 70%.

Листом від 05.12.2019 №6198/К-14 пенсійний орган повідомив позивача, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №103, головним управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії згідно з довідкою про грошове забезпечення, наданою Харківським обласним військовим комісаріатом. Відповідно до статті 13 Закону України №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На час перерахунку пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №103 діяла саме така норма закону. Отже, перерахунок пенсії позивача здійснено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103 та у відповідності до вимог законодавства.

Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України №2262-ХІІ.

Відповідно до статті 13 Закону України №2262-ХІІ (у редакції на момент призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43 Закону України №2262-ХІІ), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.

Положеннями пункту 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.05.2014, до частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Таким чином, внесені зміни до статті 13 Закону України №2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ, у разі реалізації ними такого права.

При цьому, зміна встановленого Законом України №2262-ХІІ максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є стаття 63 Закону України №2262-ХІІ.

Вказаною статтею не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

У частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФ України в Харківській області, які полягають у зменшені розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та зобов`язння ГУ ПФ України у Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018, суд розглядає справу, як зразкову, враховуючи аналогічну правову позицію зазначену Верховним Судом в рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 предметом спору якої є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Таким чином, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 з урахуванням проведених платежів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Матеріалами справи встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок невиплати пенсії відповідно Закону України №2262-ХІІ.

Таким чином, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області перерахувати та виплатити суму недоотриманої пенсії, що належним чином та у повному обсязі відновлює порушене право позивача у спірних правовідносинах з боку ГУ ПФ України в Харківській області.

При цьому, спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання виплатити суму недоотриманої пенсії буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем усієї недоплаченої різниці.

З системного правового аналізу положень частини першої та третьої статті 2 Кодексу адміністративного суду України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі №520/649/2020 за позовом ОСОБА_1 шляхом виплати перерахованих сум пенсії за минулий період виключно однією сумою.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУ ПФ України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з Порядком №159 без урахування Порядку №649, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі по тексту – Закон України №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно положень пунктів 2 та 3 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 11.07.2017 (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07. 2018 (справа №521/940/17), від 18.07.2018 (справа №490/6755/15-а), від 12.02.2019 (справа №814/1428/18) та від 15.04.2019 (справа №727/7818/16-а).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018.

Також суд зазначає, що 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 для реалізації вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Згідно із пунктом 1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту2 Порядку №649 для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Вказана постанова є чинною та не скасованою.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області здійснити компенсаційні виплати без урахування Порядку №649 є передчасними та такими, що не підлягає задоволенню.

Водночас, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 2, 3, 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адиіністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З приписів наведеної норми процесуального закону слідує, що ті вимоги позивача, які заявлені наперед і стосуються можливих обставин майбутніх відносин, що виникнуть у подальшому (а саме: щодо зобов`язання виплачувати перераховану пенсію) задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.02.2020

Суддя О.В. Ніколаєва