Рішення № 8786035, 22.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.10 р.                     Справа № 23/9                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Конарк Інтелмед” м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Алксандра” м. Макіївка

про стягнення 4164,37 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 16.03.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 22.03.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Конарк Інтелмед” м. Харків, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Александра” м. Макіївка, 3321,92 грн. боргу та 842 грн. 45 коп. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № К-23 від 02.01.2004р. щодо оплати вартості поставленого йому товару;

-          ст.ст. 15, 16, 509, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Клопотання позивача про накладення арешту на рахунки відповідача суд відхилив, оскільки не подано доказів, що невжиття заходів з забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач 01.03.2010р. подав суду заяву про уточнення позовних вимог та зменшення ціни позову у якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) зменшив свої вимоги до суми 3321,92 грн.

Листом № 139 від 12.03.2010р. позивач уточнив, що борг виник за накладними № 5650 від 19.09.2008р. та № 5681 від 22.09.2008р.

Відповідач вимоги позивача визнав лише в сумі 2821,92 грн., оскільки платіжним дорученням № 523 від 15.03.2010р. позивачу було перераховано 500 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір поставки № К-23 від 02.01.2004р. (далі – договір № К-23) згідно якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець – приймає та оплачує його вартість (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          вартість кожної партії постачаємого товару зазначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору);

-          покупець оплачує отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п. 3.2 договору);

-          у разі порушення строків оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченої у строк (п. 4.2 договору);

-          договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до виконання своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).

Відповідач за видатковими накладними № 5681 від 22.09.2008р. та № 5650 від 19.09.2008р. отримав від позивача товар на загальну суму 4481,49 грн. Позивач стверджує, що відповідач оплатив йому лише частину за видатковою накладною № 5650 від 19.09.2008р., а тому борг відповідача на момент подання позову складав суму 3321,92 грн. Відповідач подав суду платіжне доручення № 523 від 15.03.2010р. згідно якого він перерахував позивачу 500 грн. боргу. Представник позивача підтвердив цей факт. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача борг в сумі 2821,92 грн. В решті вимог позивача щодо стягнення суми боргу суд провадження у справі припиняє у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Пунктом 4.2 договору № К-23 передбачена можливість стягнення пені за прострочку оплати вартості товару. У позові позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, який даним договором не встановлений. Стаття 549 ЦК розмежовує поняття „штраф” і поняття „пеня”. Тому суд дійшов висновку, що при поданні позову вимога позивача про стягнення штрафу була необґрунтованою. Позивач зменшив свої вимоги щодо стягнення штрафу. Тому згідно ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату держмита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд, в частині вимог щодо сплати штрафу, відносить на позивача.

Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 16.03.2010р., заявив що відповідачем у справі є саме товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека „Александра” м. Макіївка, а не товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека Олександра” м. Макіївка.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Александра” (м. Макіївка, вул. Шишкіна, п/р 26007301527304 в Промінвестбанк м. Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 30297600) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Конарк Інтелмед” (м. Харків, вул. Серпова, 4, офіс 414, п/р 26006074091401 в ВАТ „СВЕДБАНК” м. Києва, МФО 300164, ЄДРПОУ 25182226) – 2821 грн. 92 коп. боргу, 81 грн. 37 коп. витрат на сплату держмита та 188 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог провадження у справі припинити.

Суддя