Рішення № 87859955, 27.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 р. справа № 400/3412/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомМіністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ, вул. Успенська, 1, м. Одеса, 65014

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 )

провизнання бездіяльності протиправною; стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 36 066,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (надалі - позивач або Одеський ДУВС) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного строку перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнути з відповідача на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 36 066,94 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дострокове звільнення відповідача з служби в поліції за власним бажанням та невідшкодування відповідачем витрат на його підготовку в навчальному закладі згідно з договором, укладеним між позивачем та відповідачем. Крім того, в позовній заяві позивач просить визнати строк звернення до адміністративного суду пропущеним з поважних причин та поновити його.

До відкриття провадженні у справі, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), судом направлявся запит щодо встановлення інформації про зареєстроване місце проживання відповідача до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області та Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (а. с. 53).

28.10.2019 року на адресу суду надійшли дані, згідно яких ОСОБА_1 з 10.03.2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка не збігається з адресою, що зазначена в позові (а. с. 56).

Таким чином, задля дотримання процесуальних прав відповідача, суд дійшов висновку про необхідність направлення всіх процесуальних документів у справі як на адресу відповідача зазначену в позові, так і на адресу згідно запиту про місце реєстрації.

Ухвалою від 31.10.2019 року суд поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, яку суд направив відповідачу, повернулась без вручення адресату з відміткою поштової установи "на службі в АТО".

Частиною 11 ст. 126 КАС України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

11.11.2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 90).

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Матеріали справи свідчать, що наказом Одеського ДУВС від 15.08.2013 року № 117 о/с позивача було зараховано курсантом університету.

09.09.2013 року між відповідачем, позивачем та Управлінням МВС України в Миколаївській області укладено договір про підготовку фахівця в Одеському ДУВС (надалі - Договір, а. с. 27-28).

Наказом Одеського ДУВС від 06.11.2015 року № 165 о/с, курсанта ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «к» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Наказом Одеського ДУВС від 12.11.2017 року № 171 о/с позивача зараховано на посаду курсанта Одеського ДУВС справ з 07.11.2017 року.

Наказом від 04.03.2017 року № 44 відповідача відряджено для подальшого проходження служби в органах Національної поліції до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області.

Наказом від 23.07.2018 року № 196 о/с позивача звільнено з служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а. с. 25).

25.07.2018 року відповідач отримав письмове повідомлення про зобов`язання протягом тридцяти днів з моменту отримання цього повідомленні відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у повному розмірі за весь період фактичного навчання (а. с. 26).

Згідно з пунктом 2.3.6. Договору, відповідач зобов`язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Серед підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця за Договором передбачене звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ з служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (пункт 3.3 Договору).

У пунктах 4.1, 4.4 Договору узгоджено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв; у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як вбачається з розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 від 16.04.2019 року № 132, фактичні витрати, пов`язані з його утриманням становлять 36 066,94 грн. та складаються з:

- грошового забезпечення: 11 632,86 грн.;

- продовольчого забезпечення: 11 424,74 грн.;

- речового забезпечення: 3 726,00 грн.;

- комунальних послуг: 9 283,34 грн. (а. с. 29).

14.06.2019 року позивач направив відповідачу лист № Ю-496 з вимогою відшкодувати витрати на навчання у добровільному порядку, що підтверджується копією листа (а. с. 48), який відповідачем отриманий 06.07.2019 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення (а. с. 51 зворотній бік).

Зазначений лист залишився без відповіді та задоволення.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з звільненням відповідача з служби в органах Національної поліції України за власним бажанням до спливу трирічного строку з дати початку служби та невідшкодуванням відповідачем витрат на його навчання у Одеському ДУВС.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261 (надалі - Порядок № 261), передбачений механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (надалі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Згідно з пунктами 4, 5, 8 Порядку № 261, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу фактичні витрати на навчання, враховуючи звільнення відповідача з служби в Національній поліції України за власним бажанням протягом трьох років з дати закінчення навчального закладу.

Одночасно суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відшкодування витрат за навчання, з огляду на те, що такий спосіб захисту права не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства.

Зокрема, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Стаття 245 КАС України надає адміністративному суду право визнавати протиправною бездіяльність лише суб`єкта владних повноважень (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Отже, суд не може визнавати протиправною бездіяльність особи, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, станом на день розгляду справи не надав суду доказів щодо спростування вимог позивача, у тому числі доказів добровільного відшкодування витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат на навчання в сумі 36 066,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 256, 260 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (вул. Успенська, 1, м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ 08571570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (вул. Успенська, 1, м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ 08571570) витрати, пов`язані з утриманням під час навчання у розмірі 36 066,94 грн. (тридцять шість тисяч шістдесят шість гривень дев`яносто чотири копійки).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз