Рішення № 87859744, 27.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3398/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат в інтересах фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Кіровоградській області від 30 вересня 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КР3336/42/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 - НОМЕР_1 штрафу у розмірі 125 190,00 грн.

В обґрунтування вимог представником позивачем зазначено, що позивач не допускав порушень вимог законодавства про працю, а саме ОСОБА_2 не працювала на позивача, а лише виконувала роботу на умовах цивільно-правової угоди, щодо консультування асортименту товару.

Також зазначив, що відповідач провів позапланову перевірку без належних на те підстав.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у зв`язку з виявленими порушеннями трудового законодавства, а сама перевірка здійснення на підставі та у межах чинного законодавства (а.с. 32-39).

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої доводи відповідача не відповідають дійсності та не спростовують доводів зазначених у позовній заяві (а.с. 78-79).

Також, суд зазначає, що електронною поштою від представника позивача двічі надходили клопотання написані рукописним текстом та сфотографовані, які дуже низької якості та не підписані цифровим підписом.

Поштою їх оригінали, станом на час розгляду справи не надходили, що унеможливлює їх дослідження належним чином.

Із фрагментів тексту можна припустити, що представник позивача клопоче про продовження строку на подачу відповіді на відзив, проте судом і так прийнято дану відповідь до розгляду, та з урахуванням низької якості копій клопотань та відсутності оригіналу суд не приймає зазначені клопотання до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом – Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої -восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що 13.09.2019 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кривенко І.В. під час проведення превентивних заходів виявлено можливе використання праці без оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 про що інспектор повідомила у телефонному режимі начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Масловській Г.В.

Начальником відділу складено службову записку від 13.09.2019 з проханням прийняти рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (а.с. 40).

За результатами розгляду інформації, що містилася у вказаній службовій записці видано наказ від 13.09.2019 №1249 «Про проведення інспекційного відвідування» посадовою особою Управління та видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.09.2019 №1249/02.8. За змістом наказу, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кривенко Інні Василівні, доручено здійснити з 13.09.2019 по 26.09.2019 інспекційне відвідування по додержанню законодавства про працю (виявлення неоформлених трудових відносин) у ФОП ОСОБА_1 (а.с. 41-42).

За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР3336/42/АВ від 16.09.2019. Згідно акту зафіксовано порушення вимог ч. 1 ст. 21 та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України щодо укладання трудових відносин (а.с. 8-11).

Стосовно доводів представника позивача, що відповідач провів позапланову перевірку без належних на те підстав, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.

Порушення порядку проведення інспекційного відвідування представниками відповідача судом не встановлено.

В акті інспекційного відвідування зазначено, що під час здійснення інспекційного відвідування, 13.09.2019 о 14:50 год. у ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою місцезнаходження, АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах) знаходилися 2 особи, ОСОБА_2 виконувала роботу продавця непродовольчих товарів реалізовуючи товар магазину, в іншому відділі обслуговувала покупців ФОП ОСОБА_3 .

Очікуючи підприємця у магазині, в присутності інспектора, ОСОБА_2 здійснювала обслуговування покупців, які завітали до магазину.

ФОП ОСОБА_1 на початок інспекційного відвідування у магазині була відсутня, прибула до магазину о 15:30 год. ФОП ОСОБА_1 було пред`явлено посвідчення інспектора, запропоновано надати пояснення щодо виконання роботи з реалізації товару громадянкою ОСОБА_2 .

ФОП ОСОБА_1 був наданий цивільно-правовий договір, в якому зазначено, що ОСОБА_2 працює згідно цивільно-правового договору від 01.09.2019 року надаючи послуги з популяризації товару, послуги з консультування покупців з питань асортименту та наявності технічних характеристик товару. В поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 тимчасово надає вищезазначені послуги без отримання коштів від покупців за товар, працює без дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, в трудових відносинах з нею не перебуває, що підтверджується копією пояснень.

ОСОБА_2 також запропоновано надати пояснення в яких вона зазначила, що з травня 2015 року у ФОП ОСОБА_1 виконує роботу консультанта непродовольчих товарів без укладання трудового договору, на умовах цивільних договорів, які переукладалися декілька разів, примірники яких не має, акти виконаних робіт не складаються та нею відповідно не підписуються, ця робота є основною, іншої не має. ОСОБА_2 у своїх поясненнях також вказала, що працює за домовленістю в межах режиму з 9:00 до 18:00, без обідньої перерви, вихідні дні - за домовленістю, підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку. Також зазначила, що до початку роботи їй визначено ФОП ОСОБА_1 робоче місце та ознайомлено з посадовою інструкцією, з техніки безпеки, протипожежної охорони, роботу виконує під керівництвом ФОП ОСОБА_1 .

Представниками відповідача зроблено висновок, що ОСОБА_2 чітко встановлено графік роботи, чітко визначено підпорядкованість уповноваженій особі. Підлягання працівником внутрішньому трудовому розпорядкові передбачено ст.21 КЗпП України щодо трудового договору. Проведення інструктажу з охорони праці передбачено при прийняті працівників на роботу відповідно до п.5.1.1 «Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», яке затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці N 30 від 04.04.94. До початку роботи за укладеним трудовим договором власником або уповноваженим ним органом стосовно працівників роз`ясняються їх права і обов`язки, визначається робоче місце, забезпечується необхідними для роботи засобами, ознайомлюють з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, інструктують з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони відповідно до вимог ст.29 КЗпП України.

Отже, на думку відповідача, праця за цим договором не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах діяльності магазину з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується чітким визначенням робочого часу, з вимогою дотримання трудової дисципліни, що передбачено ст. 139 КЗпП України щодо обов`язку працівника.

Правовідносини між ОСОБА_2 , з якою укладений цивільно-правовий договір є трудовими відносинами, які не оформлені належним чином, а саме працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустила до роботи ОСОБА_2 в якості продавця непродовольчих товарів, щонайменше з 13.09.2019 без укладання трудового договору, видання наказу про прийом на роботу та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Представники відповідача зазначили, що вказане свідчить про порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, оскільки працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с. 8-11, 14).

Тому представники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України стосовно допущення працівника до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

16.09.2019 інспектором винесено припис № КР3336/42/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення (а.с. 12).

23.09.2019 ФОП ОСОБА_1 повідомила відповідача про виконання припису (а.с. 49-50).

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених угод (договорів).

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_2 цивільно-правового договору на надання послуг від 01.09.2019 порушення чинного законодавства України (ас.16-17).

Факт надання послуг зі сторони ОСОБА_2 засвідчується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (а.с. 18).

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір на надання послуг від 01.09.2019 дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України.

Як встановлено судом раніше, на підтвердження виконання сторонами вищезазначених угод позивачем надано суду акт виконаних робіт та докази виплати винагороди за виконану роботу.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності в цивільно-правовому договорі на надання послуг від 01.09.2019 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних угод недійсними.

Крім того, позивачем надано суду копії платіжних документів на підтвердження сплати позивачем єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб по вищевказаному договору та військового збору (а.с.19-20), що свідчить про реальність зазначених угод та їх виконанням сторонами у встановленому законом та передбаченому угодами порядку.

Посилання представника відповідача на письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 45-46), як доказ наявності трудових відносин між ними та позивачем не приймаються судом, оскільки бланк пояснення вже містить частину відповіді, наприклад “працюю у”, тому відповідь вже не може бути, наприклад, що працюю на підставі договору.

З огляду на викладене, суд не вбачає в дія позивача порушення вимог ст. 21, 24 КЗпП України.

30 вересня 2019 року управлінням Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КР3336/42/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 125 190,00 грн. (а.с. 13).

Згідно з ч. 1,2 ст 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ст. 21, 24 КЗпП України, суд вважає, накладення відповідачем на позивача штрафу не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1251,91 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1251,91 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ-39808965) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 30 вересня 2019 року винесену управлінням Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КР3336/42/АВ/ТД-ФС якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 125 190,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області у розмірі 1251,91 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят одна грн. 91 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун