Рішення № 87859663, 13.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року № 320/5392/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.

представника позивача не з`явився

представника відповідача Загоднього С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019, №0008731304, №0008741304, що винесені Головним управлінням ДФС у Київській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019№0020361413, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн, що винесене Головним управлінням ДФС у Київській області.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновком податковогооргану про те, виплата коштів на користь ОСОБА_1 здійсненна в межах виконання його посадових обов`язків, як директора зовнішньо-економічної логістики, оскільки з ним укладено цивільно-правовий договір щодо надання митно-брокерських послуг та обслуговування. Стверджує, що ОСОБА_1 платником податків 3 групи та є окремим суб`єктом господарювання, який самостійно утримує та сплачує податкові зобовязання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем податкового та митного законодавства. Вказує, що доходи виплачені позивачем ФОП ОСОБА_1 як інші доходи та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленим Податковим кодексом України, для платників податку, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. При цьому, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримати податок від суми такого доходу, як наслідок не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із доходів виплачених фізичній особі ОСОБА_1 за надані послуги в сумі 2 235 276,81 грн.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду 07.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 29.10.2019.

29.10.2019 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі до 18.11.2019.

18.11.2019 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі до 03.12.2019.

03.12.2019 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребовуванням додаткових доказів та клопотання представника позивача до 23.12.2019.

23.12.2019 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із клопотанням представника відповідача, надати час на ознайомлення з поясненням до 03.01.2020.

03.01.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребовуванням додаткових доказів по справі від представника позивача до 13.01.2020.

13.01.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2020.

04.02.2020 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони у судове засідання не з`явилися.

В адміністративній справі відкладено судове засідання у зв`язку із перебуванням судді у відпустці на 11.02.2020.

11.02.2020 у судове засідання прибули представник позивача, представник відповідача та свідок.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі до 13.02.2020.

13.02.2020 у судове засідання прибув представник відповідача, позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду сторони у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яким задоволено позов в повному обсязі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку 3 групи. Основний КВЕД ФОП ОСОБА_1 є 52.29 «Інша допоміжна діяльність -у сфері транспорту», що включає в себе і діяльність у сфері надання митно-брокерських, послуг та обслуговування.

ОСОБА_2 з 29.07.2019 є фізичною-особою підприємцем, митним брокером, що підтверджується витягом з реєстру митних брокерів, номер запису в реєстрі АА №003027.

ОСОБА_2 працює ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» на посаді в директора зовнішньо-економічної логістики, що підтверджується наказом про прийняття на роботу 169-к від 11.06.2012 та відомостями з трудової книжки.

Між ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №17/21 від07.04.2017р. про обслуговування позивача у складанні та заповненні вантажно-митних декларацій. Предметом договору є зобов`язання здійснити обслуговування згідно вказівок Замовника та дотримуватись умов даного Договору. Обслуговування у складанні вантажно-митних декларацій, що мають бути виконані Виконавцем: оформлення митних декларацій для третіх осіб клієнтів Замовника. Надані послуги з обслуговування Замовник оплачує Виконавцю виходячи із наступної вартості за надану послугу: оформлення митних декларацій.

Актом приймання-передачі робіт (надання) послуг №1 встановлюється загальна вартість робіт, що підлягають сплаті ОСОБА_2 за надання митно-брокерських послуг (а.с.78).

11.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ», за наслідками якої складено акт №496/10-36-14-13/33894121 (а.с.9-39).

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки з постачальниками ТОВ «Пісківський завод скловиробів» на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплачено дохід за надані послуги (митно - брокерські послуги) на загальну суму 12 418 204,48 грн., в т.ч. 4-12.2016р. - 2 654 140,00 грн., 2017р. - 3 867 805,00 грн., 2018р. -4 914 454,48 грн., 1-3.2019р. - 981 805,00 гривень (а.с.9-39).

За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено до ТОВ «Пісківський завод скловиробів» податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008731304 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на 2 235 276,81 грн. за основним платежем, 1 263 533,78 грн. за штрафними санкціями, №0008741304 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на 186 273,07 грн. за основним платежем, 105 294,48 гривень за штрафними санкціями.

25.06.2019 позивачем подано до контролюючого органу заперечення щодо акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ №496/10-36-14-13/33894121 від 11.05.2019 (а.с.40-42).

05.07.2019 ГУ ДФС у Київській області надано відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої акт перевірки залишено без змін, заперечення до акту без задоволення (а.с.43-52).

Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008731304, №0008741304 (а.с.58-69).

Рішенням Державної фіскальної служби України №2453/6/99-00-08-05-02 від 19.09.2019 скаргу залишено без задоволення (а.с.70-74).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернення з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 416 МК України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. За вчинення правопорушень, пов`язаних з провадженням митної брокерської діяльності, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 405 МК України, на провадження брокерської діяльності, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів. Набуття права на провадження брокерської діяльності без дозволу не допускається.

Згідно з Розділом 1 «Порядку подання та розгляду заяв і надання дозволу на провадження митної брокерської діяльності та контролю за нею», затвердженого Наказом МФУ №693 від 04.08.2015, реєстр митних брокерів це програмно-інформаційний комплекс автоматизованої системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, призначений для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про митних брокерів.

Підприємство, якому надано Дозвіл, включається до реєстру митних брокерів. Право використання Дозволу не може передаватись іншій особі. Митний брокер може розпочати декларування товарів з моменту включення його до реєстру митних брокерів.

Відповідно до статті 455 МК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде централізований облік осіб, які здійснюють операції з товарами. Взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами здійснюється одноразово: 1) за зверненням таких осіб до відповідних митних органів; 2) при першому здійсненні такими особами операцій з товарами, контроль за якими покладено на митні органи.

Облік осіб, які здійснюють операції з товарами, ведеться відповідно до Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №552 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2015 за №807/27252.

Так, в картці обліку зазначаються відомості про всіх осіб, які уповноважені на роботу з митним органом (прізвище, імя та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, серія, ким і коли виданий, номер телефону (факсу), підпис).

Статтею 417 МК України передбачено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Згідно з частиною 1 статті 418 МК України, агент з митного оформлення - це фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов`язані з пред`явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

До видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється органами доходів і зборів (частина 1 статті 404 МК України) належить митна брокерська діяльність.

Відповідно до пункту 18.1 статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За правилами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 163.1. статті 163 ПК України, обєктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року, № 2464-VI (далі- Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобовязані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

За правилами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 163.1. статті 163 ПК України, обєктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

За правилами підпункту 164.2.1 пункту 164 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Згідно з пунктом 171.1. статті 177 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Обовязок податкового агента своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок закріплено абзацом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

VI. Оцінка суду

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Як встановлено судом, 11.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ», за наслідками якої складено акт №496/10-36-14-13/33894121. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки з постачальниками ТОВ «Пісківський завод скловиробів» на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплачено дохід за надані послуги (митно - брокерські послуги) на загальну суму 12 418 204,48 грн., в т.ч. 4-12.2016р. - 2 654 140,00 грн., 2017р. - 3 867 805,00 грн., 2018р. -4 914 454,48 грн., 1-3.2019р. - 981 805,00 гривень. За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено до ТОВ «Пісківський завод скловиробів» податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008731304 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на 2 235 276,81 грн. за основним платежем, 1 263 533,78 грн. за штрафними санкціями, №0008741304 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на 186 273,07 грн. за основним платежем, 105 294,48 гривень за штрафними санкціями.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0008731304, №0008741304 від 10.07.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 416 МК України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. За вчинення правопорушень, пов`язаних з провадженням митної брокерської діяльності, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 405 МК України, на провадження брокерської діяльності, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів. Набуття права на провадження брокерської діяльності без дозволу не допускається.

Згідно з Розділом 1 «Порядку подання та розгляду заяв і надання дозволу на провадження митної брокерської діяльності та контролю за нею», затвердженого Наказом МФУ №693 від 04.08.2015, реєстр митних брокерів це програмно-інформаційний комплекс автоматизованої системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, призначений для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про митних брокерів.

Підприємство, якому надано Дозвіл, включається до реєстру митних брокерів. Право використання Дозволу не може передаватись іншій особі. Митний брокер може розпочати декларування товарів з моменту включення його до реєстру митних брокерів.

Відповідно до статті 455 МК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде централізований облік осіб, які здійснюють операції з товарами. Взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами здійснюється одноразово: 1) за зверненням таких осіб до відповідних митних органів; 2) при першому здійсненні такими особами операцій з товарами, контроль за якими покладено на митні органи.

Облік осіб, які здійснюють операції з товарами, ведеться відповідно до Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №552 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2015 за №807/27252.

Так, в картці обліку зазначаються відомості про всіх осіб, які уповноважені на роботу з митним органом (прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, серія, ким і коли виданий, номер телефону (факсу), підпис).

Статтею 417 МК України передбачено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Згідно з частиною 1 статті 418 МК України, агент з митного оформлення - це фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов`язані з пред`явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

До видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється органами доходів і зборів (частина 1 статті 404 МК України) належить митна брокерська діяльність.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що відносини митного брокера з особою, яку він представляє регулюються відповідним договором, відтак агент може перебувати з митним брокером як у трудових, так і цивільно-правових відносинах в залежності від виду укладеного договору.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №17/21 від 07.04.2017р. про обслуговування позивача у складанні та заповненні вантажно-митних декларацій. Предметом договору є зобов`язання здійснити обслуговування згідно вказівок Замовника та дотримуватись умов даного Договору. Обслуговування у складанні вантажно-митних декларацій, що мають бути виконані Виконавцем: оформлення митних декларацій для третіх осіб клієнтів Замовника. Надані послуги з обслуговування Замовник оплачує Виконавцю виходячи із наступної вартості за надану послугу: оформлення митних декларацій.

Отже, ФОП ОСОБА_1 відповідно до умов вказаного договору було здійснено обслуговування ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ», що полягало у складанні вантажно-митних декларацій. Вказане обслуговування у складанні первинних документів для експорту на імпорту власної продукції підтверджується Актом здачі-приймання робіт №1, а також специфікацією наданих послуг обслуговування, що вказує на реальне виконання послуг ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що за договором №17/21 не виконував безпосередньо функції митного брокера, а надавав послуги Товариству, що полягають, зокрема, в оформленні митних декларацій, а здійснював обслуговування з підготовки документів до митного оформлення (експедиторські послуги), а саме: підготовка пакувальних листів, специфікацій, інвойсів, товарно-транспортних накладних СМК, попередній розрахунок ставок та платежів, отримання сертифікатів про походження, проходження карантинного, екологічного контролю та інші документи. Вказав, що його посадовою інструкцією, щодо Директора із зовнішньо-економічної логістики ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» функцій, щодо складання вантажно-митних декларацій не передбачено. Свідок пояснив, що здійснював посередницькі функції під час декларування у поза робочий час. Також, представником позивача зазначено та поясненнями свідка ОСОБА_1 підтверджено, що позивач під час декларування вантажів на митниці діяв самостійно та від свого імені.

На підтвердження професійної кваліфікації ОСОБА_1 щодо здійснення експедиторських послуг з оформлення митних декларацій, підготовки документів до митного оформлення (експедиторські послуги), а саме: підготовка пакувальних листів, специфікацій, інвойсів, товарно-транспортних накладних СМК та інших документів, позивачем до суду надано диплом спеціаліста ДСК ВР №001207 від 11.03.2000, який свідчить про те, що ОСОБА_1 закінчив спеціальний факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Київського міжнародного університету цивільної авіації за спеціальністю менеджмент ЗЕД.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 як найманий працівник ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» не був уповноважений здійснювати безпосередньо функції митного брокера, оскільки такі функції не входять до його посадових обов`язків.

Розрахунок ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» з ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору надання послуг №17/21 підтверджується актом здачі-прийняття робіт, відповідно до якого останньому виплачено винагороду за здійснення обслуговування митних відправок.

Щодо посилань відповідача про те, що ОСОБА_1 надавав експедиторські послуги з митного оформлення без дозвільних документів на провадження такої діяльності, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 включений до реєстру митних брокерів, що підтверджується витягом з реєстру митних брокерів, інших спеціальних дозволів для здійснення послуг із обслуговування митного оформлення чинним законодавством не передбачено, а отже такі посилання відповідача судом не беруться до уваги.

Також, судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» та ФОП ОСОБА_1 , а саме дії пов`язані з супроводженням оформлення митних декларацій носять цивільно-правовий характер відносин, що здійснювалися на підставі договору про надання послуг, що чітко визначено нормами МК України.

Разом з цим, дохід отриманий ОСОБА_1 в межах здійснення обслуговування митно-брокерської діяльності на підставі договору надання послуг є таким, що отриманий від здійснення підприємницької діяльності та підлягає оподаткуванню єдиними податком, ставка якого відповідно до п. 293.3 ст. 293 ПК України становить 5%, а отже податок на дохід з фізичних осіб не утримується позивачем.

Щодо некоректного відображення ідентифікаційного коду ФОП ОСОБА_1 в актах здачі прийому-прийняття робіт (надання послуг) суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року закріплюється принцип превалювання сутності над формою, що означає «операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми». Положеннями даного Закону встановлюється, що «неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо».

Під час перевірки податковим органом були встановлені відповідні елементи взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , а саме: предмет (митне-брокерське обслуговування, умови надання таких послуг, вартість послуг, порядок розрахунків тощо), посадовими особами під час перевірки також було встановлено відсутність проведення розрахунків за актом від 29.03.2019 року (встановлений факт наявності кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 на суму 45 760,00 грн.).

Встановлені фактичні обставини справи свідчать, що відповідач під час здійснення перевірки ідентифікував ФОП ОСОБА_1 у взаємовідносинах із позивачем при наявності неістотних недоліків, а саме зайва цифра « 3» та відсутня остання цифра « 5» у ІПН, що свідчить виключно про технічну описку в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Оцінюючи спірні правовідносини, судом встановлено, що укладення та виконання договору надання послуг 17/21 від 07.04.2017 р. ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ», виконання яких позивач підтвердив наданими та долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, зокрема митними деклараціями, рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями.

Відтак, на думку суду, вказані технічні помилки по суті не впливають факт встановлення реальності господарських операцій та отримання послуг позивачем, та не можуть спростовувати використанням таких послуг у межах господарської діяльності Товариства в оподаткованих операціях.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.01.2019 р. у справі № 825/1098/16 (адміністративне провадження № К/9901/19901/18) та погодився із застосуванням судами попередніх інстанцій основного принципу бухгалтерського обліку превалювання сутності над формою, положення якого закріплено в ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з яким суди попередніх інстанцій відхилили доводи податкового органу щодо формальних недоліків окремих первинних документів та їх оцінки в сукупності з іншими обставинами справи.

Також, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Оскільки, під час розгляду справи не встановлено позивачем факту заниження податку на доходи фізичних осіб, визначене податкове зобов`язання щодо сплати військового збору позивачу є не обґрунтованим.

Враховуючи здійснення ОСОБА_1 діяльності в сфері обслуговування ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» в складанні та заповненні вантажно-митних декларацій в межах укладено договору про надання послуг, що мають цивільно-правовий характер правовідносин та відсутність підстав для сплати позивачем податків на доходи фізичних осіб та військового збору суд зійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008731304, №0008741304 від 10.07.2019.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020361413 від 10.07.2019, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн., суд зазначає наступне.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято та направлено ППР від 10.07.2019 № 0020361413 на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 27 284 856 грн.

Представник відповідача у під час розгляду справи пояснив, що сума сформувалась у зв`язку з : - заниженням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показники у р. 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на 284 844 грн.; -заниженням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показники у р. 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на суму 12 328 000 грн.; -кредиторська заборгованість ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» перед ФОП ОСОБА_1 становить 45 760 грн. завищенням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показників у р.03 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+;-)» у сумі 14 626 252 грн.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» в бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» покупцями станом на 31.03.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 284 844 грн.

Щодо наявної кредиторської заборгованості ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» перед ФОП ОСОБА_1 суд вказує, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або виплати грошових коштів. Під достовірною оцінкою суми витрат слід розуміти максимально точну, неупереджену розрахункову суму витрат. Розрахункова сума витрат має ґрунтуватися на актуальній, доступній та надійній інформації.

До джерел такої інформації можуть відноситись умови договорів; статистична інформація по витратах підприємства за попередні періоди; інформація про зміни тарифних ставок; інші джерела, визначені підприємством.

Відповідно до статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Разом з цим, у листі Міністерства фінансів України від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705, зазначено, що згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що зроблені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до акту № 3-2 від 29.03.2019 року про надання послуг позивач фактично отримав послуги щодо обслуговування складанні та заповненні вантажно-митних декларацій, а отже у нього були підстави для віднесення витрат для визначення фінансового результату звітного періоду та відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Крім того, відповідно до платіжного доручення №10316 від 01.04.2019 року була здійснена оплата послуг в сумі 45 760,00 грн. за експедиторські послуги від 19.03.19 року, а відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019-01.04.2019 за договором № 17.21 від 07.04.2016 року відсутня будь-яка заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 .

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності..

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у т. ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення фактичного господарських операцій позивачем надано суду, а саме: оборотно-сальдовими відомістями по рахунку 631 за квітень 2016 р. - березень 2019 р. відбір: контрагент ФОП ОСОБА_1 ; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із ФОП ОСОБА_1 за період з 2 кв. 2016 року по 1 кв. 2019 року;митні декларації UA125130/2019/501277, UA125130/2018/508179, UA125130/2018/509416, UA125130/2019/500011, UA125130/2019/507702, UA125130/2019/500003; зведені данимі ЗЕД за період з квітня по жовтень 2019, відтак фактичність господарських операцій позивача підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірки контрагентів позивача або на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряючому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн, є не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

VIII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210, 00 грн. (а.с.3).

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, №0008731304, №0008741304 що винесені Головним управлінням ДФС у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Пісківський завод скловиробів» (ідентифікаційний код 33894121, місцезнаходження: 07820, Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Тетерівська, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 лютого 2020 р.