Рішення № 87859031, 17.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 160/11835/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Чепурнова В.І.

представника відповідача Кравченка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – ГУ НП в Дніпропетровській області, ГУ НП, відповідач), в якому, з урахування уточнених позовних вимог від 06.02.2020 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, прийнятого на підставі наказу № 4185 від 04.11.2019 року Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37267,00 гривень, починаючи з дати звільнення по дату прийняття судом відповідного рішення.

В обґрунтування своїх уточнених позовних вимог позивач зазначив, що у період з 07.02.2000 року до 06.11.2015 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Національну поліцію України. Наказом відповідача № 362 о/с від 11.11.2019 року ОСОБА_1 з 11.11.2019 року було звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області (далі – Покровський ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, Покровський ВП Криворізького ВП ГУ НП) за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За поясненнями позивача, підставою для його звільнення став наказ відповідача від 04.11.2019 року № 4185 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни та інших підстав недотримання вимог законодавства, посадової інструкції тощо, відповідно до наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 04.11.2019 року.

Також, як стверджує позивач, наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності був винесений на підставі матеріалів службового розслідування. Останнє було проведено з огляду на затримання позивача 29.08.2019 року працівниками військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України, слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава, в рамках кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України), у зв`язку з заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вимагання у них неправомірної вигоди в сумі 15000,00 гривень. Проте, як зазначив позивач, під час проведення службового розслідування у відповідача був відсутній задокументований факт вимагання та отримання неправомірної вигоди, проте це не спонукало перевіряючих до більш ретельної перевірки заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Тобто, як підсумував позивач, слідством не доведено, що неправомірна вигода вимагалась для впливу на слідчу ОСОБА_4 , за відсутністю чого кваліфікація за ст. 369-2 КК України не є правомірною. Загалом, позивач посилається на те, що ним не порушувалась службова дисципліна, посадові обов`язки виконувались належним чином, відсутній обвинувальний вирок суду або постанова суду у справі про вчинення ним корупційного правопорушення, які б набрали законної сили. Тому, як зазначив позивач, у відповідача були відсутні підстави для звільнення його з посади, оскільки дисциплінарне стягнення було застосоване за відсутності обставин, встановлених відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач надав суду відзив на позов, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а доводи, які викладені у позовній заяві – такими, що не відповідають дійсності. За поясненнями відповідача, позивачем була порушена службова дисципліна, бо, зокрема, не маючи фактичного доручення слідчого, він з власної ініціативи прибув за адресою: АДРЕСА_1 , для відпрацювання на причетність до скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . У подальшому, здійснивши фактично затримання останніх, позивач разом з іншим поліцейським (старшим лейтенантом поліції Сосницьким А.С ОСОБА_5 ) відвіз їх до адміністративної будівлі Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області. У вказаному приміщенні без законних на те підстав, без складання будь-яких документів, позивач провів зовнішній огляд ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , отримав від них письмові пояснення, проте не доставив їх до слідчого, а відпустив додому. Як зазначив відповідач, позивач не сприяв виявленню та розслідуванню кримінального правопорушення, внаслідок чого в кримінальному провадженні № 12019040730001793 від 12.08.2019 року не було жодних підозрюваних чи осіб, які були б причетні до його скоєння, а пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – відсутні.

За поясненнями відповідача, за участі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ним проводились дії щодо викриття злочинної діяльності поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , спрямованої на одержання останніми неправомірної вигоди. З урахуванням вказаної події, Дисциплінарною комісією ГУ НП в Дніпропетровській області було проведене службове розслідування, за результатами якого, в тому числі позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Адже, позивач в силу своїх службових обов`язків був зобов`язаний не допускати дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших стосунків, які носять корисливий або протиправний характер. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що така надзвичайна подія за участю позивача викликала значний негативний суспільний резонанс і в мережі Інтернет були надруковані численні публікації з цього приводу, в яких діяльність Національної поліції України була висвітлена з негативного боку, що в свою чергу, вплинуло на авторитет та довіру населення до органів Національної поліції України.

Крім того, з приводу позовної вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач зазначив, що розмір його середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу має вираховуватись саме з розміру його місячного грошового забезпечення (після утримання податків і зборів), що був встановлений на день його звільнення, та складає 6574,87 грн, а не 7453,00 грн, як вважає позивач.

З огляду на викладене, відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, а посилання, викладені ним у його позовній заяві, з урахування її уточнень, є безпідставними та не відповідають дійсності.

У відповідь на відзив позивач зазначив, що він не погоджується з твердженнями відповідача та просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Так, позивач повідомляє про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, які покладені в основу висновку за результатами службового розслідування, зокрема, щодо нього. Також, позивач зазначив, що під час службового розслідування він намагався привернути увагу членів дисциплінарної комісії на грубе порушення Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. З огляду на це, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і про його звільнення, а також просить суд поновити його на службі в поліції.

Суд, враховуючи положення ч. 3 та ч. 4 ст. 257, ст. 261, ст. 262 КАС України, розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, обставини справи пояснили таким чином, як про це зазначено вище.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обставини справи пояснив так, як про це зазначено вище.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу від 11.11.2019 року № 362 о/с «По особовому складу», майора поліції ОСОБА_1 – старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції, з 11.11.2019 року було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Також, за відомостями зі вказаного наказу, позивачу визначено, що за листопад 2019 року йому встановлене преміювання у розмірі 0 %, невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році складає 13 діб; підставою для звільнення позивача слугував наказ ГУ НП від 04.11.2019 року № 4185.

При цьому, суд зазначає, що підставою для винесення вказаного наказу від 04.11.2019 року № 4185 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП» стали результати проведеного службового розслідування, під час проведення якого були встановлені наступні порушення ОСОБА_1 вимог законодавства України:

- пунктів 1, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»;

- Присяги працівника поліції;

- абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року;

- абзаців 2, 3 пункту 8 розділу І, пункту 3 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявлені та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 року № 575;

- частини 2, 4 статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

- частини 2 статті 41 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України);

- посадових інструкцій, нехтування обмеженнями та заборонами, визначеними законодавством для поліцейських, що виразилося у безпідставному (без відповідного доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових дій), з власної ініціативи, відпрацюванні на причетність до скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , здійсненні 19.08.2019 року, фактично їх затримання та доставлення до адміністративної будівлі Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП, подальшому утриманні без законних підстав у службовому кабінеті № 234, не доповіді безпосередньому керівництву у встановленому порядку, а також нескладані та нереєстрації у канцелярії органу рапорту з отриманою інформацією про осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню, ненаправлені зібраних матеріалів, в яких були зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, внаслідок чого у кримінальному провадженні № 12019040730001793 від 12.08.2019 року жодних підозрюваних чи осіб, які причетні до його скоєння не встановлено, здійсненні дій, спрямованих на отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, тобто вчинення дій проти інтересів служби, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру, як до носія влади, і завдають шкоду авторитету органу Національної поліції України.

Вказані вище порушення вимог законодавства України, відповідно до наказу від 04.11.2019 року № 4185, стали підставою для застосування до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Про це зазначено і у п. 4 висновку від 29.10.2019 року «За результатами службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю оперуповноваженого СКП Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого оперуповноваженого СКП Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 ».

Не погодившись з п. 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04.11.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП», в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також не погодившись з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині щодо звільнення ОСОБА_1 , позивач оскаржує їх в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, прийнятого на підставі наказу № 4185 від 04.11.2019 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконання службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), службова дисципліна – це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також, які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь, гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 8 розділу І, пункту 3 розділу IV Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявлені та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 року № 575, отриману інформацію про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню, поліцейські доповідають рапортом (далі – ініціативний рапорт) безпосередньому керівникові, який після ознайомлення надсилає цей рапорт відповідному керівнику органу, підрозділу поліції для розгляду і направлення до органу досудового розслідування і підрозділу кримінальної поліції для використання цієї інформації під час розкриття та досудового розслідування кримінального правопорушення.

Ініціативні рапорти реєструються в журналах вихідної кореспонденції канцелярії (секретаріату) органу, підрозділу, працівник якого отримав інформацію, та в журналах вхідної кореспонденції канцелярії (секретаріату) органу досудового розслідування та підрозділу кримінальної поліції, якому керівником органу, підрозділу поліції доручено її перевірку під час розкриття та досудового розслідування кримінальних правопорушень. Якщо в ініціативному рапорті містяться відомості, що становлять державну таємницю, цей рапорт у встановленому порядку реєструється в режимно-секретному органі відповідного органу, підрозділу поліції.

До складу СОГ можуть залучатися працівники структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліцією, територіальних органів поліції, у тому числі міжрегіональних територіальних органів поліції, їх територіальних (відокремлених) підрозділів.

Керівником СОГ є слідчий, визначений керівником органу досудового розслідування для проведення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Оперативні підрозділи Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Служби безпеки України, органів доходів і зборів, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов`язковими до виконання оперативним підрозділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Кримінального процесуального кодексу України, під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Вказані вище норми визначені відповідачем як норми, що були порушені позивачем під час здійснення ним своїх службових обов`язків.

При цьому, підставою для проведення службового розслідування стала надзвичайна подія, а саме: інформація про документування працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, спільно з УСБУ в Дніпропетровській області, військовою прокуратурою Криворізького гарнізону Південного регіону України та Дніпропетровським управлінням ДВБ НП України, в рамках кримінального провадження № 42019040630000072 від 23.08.2019 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362-2 Кримінального кодексу України, протиправної діяльності поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП оперуповноваженого СКП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого оперуповноваженого СКП майора поліції ОСОБА_1 , а також їх затримання в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу. Про це зазначено в наказі від 30.08.2019 року «Про організацію проведення службового розслідування» № 3188, а також у висновку від 29.10.2019 року, складеному за результатами службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю оперуповноваженого СКП Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого оперуповноваженого СКП Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги те, що згідно з Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС від 07.11.2018 року № 893 (далі – Порядок), підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

При цьому, ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі – повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Тобто, вказаними вище положеннями Дисциплінарного статуту та Порядку не визначено такої підстави для призначення службового розслідування як інформація про надзвичайну подію.

Також, суд зазначає, що відповідно до параграфу 5 Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування.

Відповідно до ст. 13, ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Службове розслідування – це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Суд зазначає, що під час проведення службового розслідування та прийняття рішення про застосування до позивача певного виду дисциплінарного стягнення, відповідач не взяв до уваги те, що позивач за період служби з 2000 року по 2017 рік мав ряд нагород та заохочень за сумлінне виконання своїх службових обов`язків. Також, в матеріалах справи міститься позитивна службова характеристика позивача від 18.10.2019 року, видана заступником начальника відділення поліції – начальником сектору кримінальної поліції Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Суд враховує і те, що у плані роботи на 19.08.2019 року, тобто в день, коли позивач зі ОСОБА_6 виконували свої службові обов`язки, зокрема щодо виконання доручення слідчого щодо встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, відповідальним за виконання роботи у плані роботи СКП Покровського ВП КВП на 19.08.2019 року вказаний ОСОБА_6 . Водночас, за відомостями з висновку службового розслідування, виконання вказаного доручення слідчого було розписано на старшого оперуповноваженого СКП ВП капітана поліції ОСОБА_7 , який на той час перебував у черговій відпустці, тому це доручення виконував старший лейтенант поліції ОСОБА_6 за вказівкою свого безпосереднього керівника, а ОСОБА_1 він попросив допомогти у виконанні своїх обов`язків.

Крім того, всі стягнення, які були накладені на нього під час проходження ним служби в поліції були повністю зняті. Це підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 , що наявна в матеріалах справи. Тим більше, відповідач не розглянув можливість застосування до позивача жодного з таких попередньог визначених видів дисциплінарного стягнення, як зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади.

Таким чином, неврахування вказаних аспектів та застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, призвели до прийняття відповідачем протиправних наказу № 4185 від 04 листопада 2019 року, зокрема, в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також наказу № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 .

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому, загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що службове розслідування, зокрема щодо позивача, було призначене наказом № 3188 від 30.08.2019 року та наказом № 3587 від 26.09.2019 року був продовжений строк проведення службового розслідування, при цьому, висновок службового розслідування складений 29.10.2019 року. Тобто, відповідачем дотриманий строк проведення службового розслідування, який не може перевищувати 60 календарних днів. Тому, твердження позивача з цього приводу суд не бере до уваги.

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

- надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

- подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

- ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України "Про захист персональних даних", Законом України "Про державну таємницю" та іншими законами;

- подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

- користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від давання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, не допускається, а підлягає відкладенню до його протверезіння.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарною комісією не були враховані пом`якшуючі обставини при застосування дисциплінарного стягнення.

Так, норми цієї статті передбачають, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування вданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Натомість, відповідач не враховував зазначені вище положення Дисциплінарного статуту та не дослідив можливість їх застосування.

Також, суд бере до уваги посилання позивача на положення Закону України «Про запобігання корупції».

Так, відповідно до ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.

Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв`язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Стаття 24 Дисциплінарного статуту визначає, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Розгляд рапорту про незгоду з дисциплінарним стягненням здійснюється протягом 30 календарних днів з дня його реєстрації в органі поліції шляхом проведення перевірки викладених у рапорті фактів та обставин, що, на думку поліцейського, не були враховані під час проведення службового розслідування та під час прийняття рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.

У разі підтвердження фактів, викладених у рапорті, керівник, який здійснює його розгляд, зобов`язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та вирішити питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень.

Про результати розгляду рапорту уповноважений керівник письмово інформує поліцейського, який подав скаргу.

У разі поновлення порушених прав поліцейського у судовому порядку вищий керівник зобов`язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень.

Таким чином, аналіз викладеного вище законодавства вказує, що застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є передчасним та необґрунтованим. Адже, 29.08.2019 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 362-2 Кримінального кодексу України (тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб), та відповідачем були надані поточні судові рішення щодо розгляду судом по відношенню до ОСОБА_1 кримінальної справи, а також інші матеріали кримінального провадження (а.с. 242-253, т. 1, 1-23, т. 2). Проте, на момент винесення наказу про звільнення у відношенні до позивача не було винесено жодного вироку суду щодо вчинення ним злочину, який йому інкримінують. Тому, суд не бере до уваги надані відповідачем матеріалами кримінального провадження, бо на момент винесенні оскаржуваних наказів у відношенні позивача не винесено обвинувального вироку суду у кримінальній справі. Тим самим відповідачем ігноруються основоположні принципи презумпції невинуватості особи, принцип верховенства права.

Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Поряд зі вказаним, за приписами ч .ч. 1, 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Також, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.07.2019 року, справа № 815/5156/16, адміністративне провадження № К/9901/23814/18, висловив правову позицію, за якою однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку. Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи, свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями КК України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Крім того, з приводу наданих відповідачем судових рішень Верховного Суду (зокрема, постанова від 12.03.2019 року, справа № 805/4260/16-а, постанова від 20.03.2019 року, справа № 804/676/18, постанова від 18.04.2019 року, справа № 804/1831/16, постанова від 19.04.2019 року, справа № 804/1172/17-а, постанова від 25.04.2018 року, справа № 800/547/17, постанова від 09.10.2019 року, справа № 160/4315/19, постанова від 22.01.2020 року, справа № 160/1750/19), на які він посилається, аргументуючи своє позицію та зазначає про необхідність їх врахування при винесенні судом рішення, то суд зазначає, що не бере їх до уваги, бо обставини справи, описані в них та відповідні висновки суду не є тотожними до обставин адміністративної справи, що були встановлені в ході судового розгляду справи та підтверджуються належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1 – 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Грабчук проти України», заява № 8599/02, Страсбург, 21 вересня 2006 року, визначено, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною (Daktaras v. Lithuania, заява № 42095/98, п. 41, ECHR 2000-Х; A.L. v. Germany, заява № 72758/01, п. 31, від 28 квітня 2005 року). Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене (Daktaras, цитоване вище, п. 43).

Межі п. 2 ст. 6 Конвенції не обмежуються порушенням кримінальної справи, а поширюються на судові рішення, прийняті після того, як переслідування було припинено (Nolkenbockhoff, цитоване вище, п. 37; та Capeau, цитоване вище п. 25) або після засудження (Sekanina v. Austria, рішення від 25 серпня 1993 року, п. 30, Series А no. 266 А; та О. V. Norwau, заява N 29327/98, ECHR 2003-N).

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Страсбург, 10 лютого 1995 року, Суд нагадав, що Конвенція повинна трактуватись так, щоб гарантувати конкретні та реальні, а не ілюзорні та теоретичні права, це стосується і права передбаченого п. 2 ст. 6 Конвенції. Сфера застосування принципу невинуватості передбачає, що він є обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У рішенні по справі «Лавентс проти Латвії», 28 листопада 2002 року, зазначено, що п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави – насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувались від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять в вину, доти, ця вина не буде офіційно встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Аналіз викладених вище норм, судової практики, практики Європейського суду з прав людини, доказів та обставин справи, вказує, що на момент звільнення у відношенні позивача не було винесено обвинувального вироку суду, який би набрав законної сили та яким би його було визнано винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину. Тим більше, суд бере до уваги те, що всі дисциплінарні стягнення, накладені на позивача під час його служби в поліції, за відомостями з послужного списку, були зняті та не можуть бути покладені в основу підстав звільнення позивача зі служби в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Також, суд враховує і те, що під час проходження служби позивач мав ряд заохочень та нагород за високу професійну майстерність, сумлінне зразкове виконання професійних обов`язків, тощо.

Також, суд зазначає, що вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду - є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п. 10 ч. 1 ст.77 Закону №580-VIII, а тому, наказ про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону «Про Національну поліцію», є передчасним.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 802/522/16-а.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП у Дніпропетровської області» в частині накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, прийнятого на підставі наказу № 4185 від 04.11.2019 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

З приводу позовної вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема у випадках вимушеного прогулу, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі – Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, за відомостями з довідки від 12.11.2019 року № 1381 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, загальна сума заробітної плати позивача за жовтень 2019 року – листопад 2019 року (42 календарні дні) становить 14907,50 гривень (6675,00 гривень + 8232,50 гривень). Адже, звільнений він був наказом від 11.11.2019 року, який визнано судом протиправним.

З урахуванням вказаного вище, середньоденна заробітна плата позивача становить 354,94 гривень (14907,50 гривень : 42 календарних дні = 354,94 гривень). При цьому, враховуючи, що звільнений позивач був 11.11.2019 року (останній день його служби 11.11.2019 року, тому облік календарних днів його вимушеного прогулу починається з 12.11.2020 року), а рішення в адміністративній справі було прийнято 17.02.2020 року, то час вимушеного прогулу позивача становить 98 календарних дні. З огляду на це, загальна сума середньої заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу становить 34784,12 гривень (354,94 гривень х 98 календарних дні вимушеного прогулу = 34784,12 гривень) без урахування податків та зборів.

Натомість, за розрахунками позивача, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, належного йому до сплати становить 37267,00 гривень, починаючи з дати звільнення по дату прийняття судом відповідного рішення. Тому, з урахуванням проведених на підставі Порядку № 100 розрахунків, які визначають розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 37267,00 гривень, починаючи з дати звільнення по дату прийняття судом відповідного рішення, а саме: в частині позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 34784,12 гривень за період з 12.11.2019 року по 17.02.2020 року, включно.

Суд, приймаючи до уваги викладене вище, дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, а саме: в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП у Дніпропетровської області» в частині накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, прийнятого на підставі наказу № 4185 від 04.11.2019 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34784,12 гривень (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 12 копійок), починаючи з 12.11.2019 року по 17.02.2020 року, включно – задовольнити, а у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на це, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10648,20 гривень.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується та судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 4185 від 04 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Покровського ВП Криворізького ВП ГУ НП у Дніпропетровської області» в частині накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 362 о/с від 11.11.2019 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, прийнятого на підставі наказу № 4185 від 04.11.2019 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34784,12 гривень (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 12 копійок), починаючи з 12.11.2019 року по 17.02.2020 року, включно.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10648,20 гривень (десять тисяч шістсот сорок вісім гривень 20 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька