Постанова № 87855612, 26.02.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 635/2644/17

У Х В А Л А

26 лютого 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого Зінченка О.В.,

суддів Дем`яненко І.В.,

Малихіна О.О.,

за участю секретаря Тімченко Ю.С.,

прокурора Харченка Є.Г.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілих Мануйло С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області у кримінальному провадженні № 12017220770000017 клопотання представника потерпілої Мануйла С.М. про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

В провадженні Люботинського міського суду Харківської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017220770000017 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, КК України.

27.01.2020 до Люботинського міського суду Харківської області надійшло клопотання від представника потерпілої - Мануйла С.М. про скасування арешту майна та заборони відчуження цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору – бази відпочинку «Дубрава», що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Курортна,1, накладеного ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17.01.2017.

Клопотання мотивоване тим, що єдиним власником вищезазначеного комплексу є ОСОБА_3 , що підтверджується рішеннями Харківського районного суду Харківської області від 03.05.2017, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2017 та постановою Верховного Суду від 04.12.2019. Арешт та заборона відчуження, накладені Харківським районним судом Харківської області в рамках кримінального провадження №12016220430000764 від 29.02.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч.1ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ухвалою від 17.01.2017, не надає можливості ОСОБА_3 в повній мірі розпоряджатись своїм майном.

Заявник вказує, що з урахуванням того, спір щодо майна вирішений у судовому порядку судами різних інстанцій, наявність арешту майна та заборони відчуження створюють перешкоди для ОСОБА_3 та обмежують її законні права, потреба в перебуванні майна під арештом відпала, а тому він підлягає скасуванню.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та зняття арешту з вказаного нерухомого майна та у вирішенні цього питання покладався на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_1 подане клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти зняття арешту до вирішення справи по суті.

Розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників провадження, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17.01.2017 накладено арешт на цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору бази відпочинку «Дубрава» за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Курортна,1.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що даний комплекс – є предметом кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №120162204300002764, тобто арешт на вищевказане майно накладався в зв`язку з метою запобігання можливості його відчуження ТОВ «Лісова ягода плюс», яке на час накладення арешту було його власником.

Разом із тим, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області 19.09.2017 та постановою Верховного Суду від 04.12.2019, поновлено право власності ОСОБА_3 на цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору бази відпочинку «Дубрава» за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Курортна,1.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, за змістом статті 317 Цивільного кодексу України право власності на майно включає в себе право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, позбавлення власника майна права ним розпоряджатись є втручанням у його право власності.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) заява № 31107/96, п. 58).

Разом із тим, враховуючи той факт, що право власності ОСОБА_3 на цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору бази відпочинку «Дубрава» було поновлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а також мотиви накладення арешту, викладені в ухвалі слідчого судді, суд прийшов до висновку що у застосуванні цього заходу відпала потреба.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 370-372, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Скасувати арешт, накладений на цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору бази відпочинку «Дубрава» за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Курортна, 1, ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17.01.2017 (справа № 635/3107/16-к, провадження № 1-кс/635/57/2017).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Зінченко

Судді І.В. Дем`яненко

О.О. Малихін