Ухвала суду № 8785266, 30.01.2009, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №10-146/2009

Категорія KK: ст. 236-8 КПК України

Головуючий у першій інстанції- Скорик В.М.

Доповідач: Чорний О.М.

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Полтавцевої Г.А.

судців:Лясковської В.І., Чорного О.М.

адвоката:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Київській області від 17 липня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України та від 29 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, постанови про порушення кримінальних справ скасовані, а в порушенні кримінальних справ відмовлено.

Таке рішення суд мотивував тим, що слідчим не дотримано вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, обґрунтувавши такі висновки відсутністю в матеріалах справи даних про наявність в діях ОСОБА_2 ознак складів злочинів, зокрема пославшись на те, що за даними фактами перевірки не проводилися, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація щодо обізнаності останнього в фіктивності підприємств, з якими він вів господарську діяльність, а він не мав права і не зобов'язаний був перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового законодавства іншими товариствами.

Не погодившись з таким рішенням, прокурор звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Він зазначає про наявність приводів і підстав для порушення справ, що підтверджується даними, які містяться в матеріалах справи, зокрема вказуючи на те, що при розгляді скарги суд вдався до оцінки доказів, чим вийшов за межі своїх повноважень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанови про порушення кримінальних справ, колегія судців вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Київській області від 17 липня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України та від 29 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та відмовити в порушенні кримінальних справ.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставами для порушення кримінальних справ, вислухав скаржника та його адвоката, прокурора, і дійшов висновку, що при постановленні рішень, слідчим не були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про скасування зазначених постанов.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до вимог ст. 23б8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий забов»язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.

При цьому, підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин, тому твердження прокурора про наявність підстав для порушення кримінальних справ без належних перевірок, лише за результатами яких може бути прийняте таке рішення, є необґрунтованими.

Як видно з наданих суду матеріалів, у

Постановах про порушення кримінальних справ за даними фактами описані припущення, які фактично не містять інформації про злочини та є недостатніми для висновку про існування подій злочинів, за ознаками яких порушені кримінальні справи, оскільки перевірки відносно ТОВ «Елопро» не проводилися, тобто постанови про порушення кримінальних справ не відповідають вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо невідповідності постанов слідчого, так як рішення за цими фактами приймалися виключно на підставі актів перевірки № 332/232/30552696 від 18.06.2008 року та № 581\232\30552696 від 09.10.2008 року і даних щодо визнання наявності ознак фіктивності у товариств, з якими ТОВ «Елопро» здійснювало господарську діяльність, що є недостатнім для порушення кримінальної справи в порядку ст. 97 КПК України.

Посилання апелянта, на те, що кримінальні справи були порушені за наявності приводів і підстав для їх порушення, оскільки в матеріалах перевірок міститься достатньо даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак складів злочинів, є необгрунтованими, так як дані, що містяться в наданих до суду матеріалах, свідчать про неповноту проведених слідчим перевірок та невмотивованість прийнятого ним за їх результатами рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідивши матеріали, на підставі яких були прийняті рішення про порушення кримінальних справ, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанови не було достатньо даних, для прийняття таких рішень, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2008 року, якою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Київській області від 17 липня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України та від 29 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, постанови про порушення кримінальних справ скасовані, а в порушенні кримінальних справ відмовлено, - залишити без змін, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.