Рішення № 87852184, 04.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3129/18

Провадження № 2/185/144/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - Зінченко А.С., за участю секретаря судових засідань - Кучеренко Ю.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/3129/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить (відповідно до уточненої позовної заяви від 03.02.2020) суд поділити майно, що було спільно набуте - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступним чином: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20 168 (двадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 95 копійок, які є 1/2 частиною суми спільних сумісних грошей позивача з відповідачем витрачених одноосібно відповідачем ОСОБА_3 на свої потреби; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17 680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 93 копійки, які є 1/2 частиною суми особистих грошей позивача ОСОБА_1 сплачених на погашення кредитних зобов`язань взятих в інтересах сім`ї позивача з відповідачем, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , безпідставно набуті грошові кошти у сумі 59 239 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 81 копійка та проценти за користування безпідставно набутими грошима за період з 13.05.2015 по 02.04.2020 у сумі 30547,36 гривень. Стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/5608/15-ц від 12 серпня 2015 року, яке набрало законної сили 26.08.2015. Позивач зазначає, що так як з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_3 звернулась 13.05.2015, то з цього часу вона не вважала себе його дружиною, тобто всі кошти які він заробляв були його особистою власністю.

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину, сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 січня 2015 року позивач ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України, та з цього саме часу приймав участь у бойових діях в зоні АТО Луганської та Донецької областей.

Коли позивача ОСОБА_1 мобілізували, його зарплатна картка (картковий рахунок № НОМЕР_1 ), на яку зараховувалася заробітна плата з ш. Західно-Донбаська ШУ Тернівське ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», залишилася у ОСОБА_3 . Крім того, у відповідача ОСОБА_3 залишилися зарплатні картки позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк», на які військовою частиною А 0224 зараховувалася його заробітна плата. Також у відповідача ОСОБА_3 залишилася банківська картка позивача ОСОБА_1 , відкрита у АБ «Укргазбанк» (картковий рахунок № НОМЕР_4 ) на яку зараховувалася заробітна плата за час перебування Позивача на армійських навчаннях та кредитна картка (картковий рахунок № НОМЕР_5 відкритий у ПАТ «Укрсоцбанк».

Таким чином, заробітна плата, яка була нарахована позивачу ОСОБА_1 у період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року та яка була зарахована на картковий рахунок № НОМЕР_1 у цей період часу, є об`єктом спільної сумісної власності позивача з відповідачем.

Згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року відповідачем ОСОБА_3 було знято 36 367 (тридцять шість тисяч триста шістдесят сім) гривень 90 копійок. Крім того, згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_2 за період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року відповідачем ОСОБА_3 було знято 1590 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто) гривень, а з картки АБ «Укргазбанк» (картковий рахунок № НОМЕР_4 ) було знято 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень. Тому відповідач має повернути відповідачу половину від зазначених сум 20 168 (двадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 95 копійок.

За період з 29.01.2015 року по 07.04.2016 року з карткового рахунку № НОМЕР_1 на погашення кредиту, взятого в інтересах сім`ї сторін було списано 20 914 (двадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 86 копійок. Крім того, у період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року з кредитної картки позивача ОСОБА_1 (картковий рахунок № НОМЕР_5 відкритого у ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачем ОСОБА_3 в інтересах їхньої сім`ї було знято 12 741 (дванадцять тисяч сімсот сорок одна) гривень 59 копійок. І знов же зазначений кредит був погашений шляхом переведення грошових коштів у сумі 14 477 гривень, з зарплатної картки позивача (картковий рахунок № НОМЕР_1 ) на його кредитну картку (картковий рахунок № НОМЕР_5 ) відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк вже після розірвання судом шлюбу між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3

Тому враховуючи той факт, що кредитні зобов`язання виникли за час перебування позивача з відповідачем у шлюбі, та були фактично виконанні позивачем ОСОБА_1 одноособово, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_3 повинна повернути позивачу ОСОБА_1 половину сплаченої ним сум на погашення кредитів, які були взяті в інтересах їхньої з відповідачем сім`ї. Тому відповідач має повернути позивачу (20 914,86 + 14 447) х 1/2 = 17 680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 93 копійки.

Відповідач ОСОБА_3 , користуючись тим, що позивач ОСОБА_1 знаходився на передовій у зоні АТО, маючи вільний доступ до його грошових коштів (заробітної плати), в період з 13.05.2015 року по 21.03.2016 року, без дозволу позивача ОСОБА_1 , таємно заволоділа належними йому грошовими коштами, на загальну суму 59 239 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 81 копійка, тобто безпідставно набула належне позивачу на праві власності майно. Тобто, відповідач ОСОБА_3 зобов`язана повернути позивачу ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 59 239,81 гривень, які вона набула без достатньої правової підстави, та сплатити позивачу суму процентів за користування у період з 13.05.2015 по 02.04.2018 грошовими коштами у сумі 30547,36 грн.

Ухвалою від 31 травня 2018 року відкрито провадження у даній справі, призначене підготовче судове засідання.

26.07.2018 відповідач подав відзив на позову заяву, згідно із яким відповідач підтвердила факт перебування карток позивача у відповідача до листопада 2015, з листопада 2015 картки за проханням позивача перебували у її мами ОСОБА_8 , та вона продовжувала сплачувати кредити, а в квітні 2016 картки були передані позивачу та він жодних претензій не мав. Зазначила, що на утриманні відповідача в період перебування позивача на службі у Збройних Силах України перебувала спільна дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від утримання якого призов до збройних сил України позивача не звільняв. Крім того, відповідач мав з одних рахунків погашати кредити на інших рахунках, що нею і здійснювалося. Вказала, що днем припинення шлюбу є день набрання рішенням законної сили - 26.08.2015. Зазначила, що посилання позивача на те, що з 13.05.2015 року відповідач не вважала себе дружиною позивача, те що саме з 13.05.2015 року все майно є його особистою власністю суперечить діючому законодавству. А посилання позивача на п.1 ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України в якому йдеться про майно набуте до шлюбу, а не після, взагалі не актуальне. За ч.2 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Оскільки позивач самостійно, зі своє волі, залишив картки дружині, то розпорядження спільним майном, в тому числі і заробітною платою позивача відбувалося за взаємною згодою між подружжям, у якого не виникало спору про поділ часток спільного сумісного майна, не було потреби в укладанні будь-яких договорів щодо розпорядження спільним сумісним майном.

Таким чином, будь-які зняті відповідачем кошти до 26.08.2015 року (набрання рішенням про розірвання шлюбу чинності) витрачені в інтересах родини, адже сторони були родиною та із відповідачем залишився їх спільний син, в іншому випадку у позивача була можливість в будь-який час заблокувати картки. Домовленості про витрачення коштів в інтересах родини, відповідно до ст.63 СК України, підтверджується тим, що позивач сам віддав картки та не блокував їх. Тому будь-яких боргових зобов`язань перед позивачем за зняті кошти з карткового рахунку АБ «Укргазбанку» № НОМЕР_4 за період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року та карткового рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_5 у відповідача немає. Позивач також зазначає, що за час шлюбу сторони придбали речі у кредит, що також підтверджує спільне витрачання коштів в інтересах родини. Відповідач відхилив твердження позивача про виконання ним кредитних зобов`язань за час перебування у шлюбі з відповідачем одноособово, тим що відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, заробітна платня також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому виконувати кредитні зобов`язання позивач одноособово не міг.

Ухвалою від 12 вересня 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження.

08 жовтня 2018 року ухвалою суду витребувано з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» інформацію про рух коштів (зняття, поповнення) за період з 28.01.2015 до 31.12.2015 по картковим рахункам № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_1 ; з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» інформацію про рух коштів (зняття, поповнення) за період з 28.01.2015 до 31.12.2015 по картковим рахункам № НОМЕР_5 та НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_1 ; з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» інформацію про рух коштів (зняття, поповнення) за період з 28.01.2015 до 31.12.2015 по картковому рахунку № НОМЕР_4 , який належать ОСОБА_1 , та закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

24 квітня 2019 року ухвалою суду зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати суду в строк до 24 червня 2019 року, докази того, що картка за № НОМЕР_6 відноситься (та яким чином) до карткового рахунку № НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_7 , та картка за № НОМЕР_8 відноситься (та яким чином) до карткового рахунку № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1

03 лютого 2020 року ухвалою суду прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення коштів, в частині уточнення суми стягнення в розмірі 20168,95 грн, замість 20914,86 грн. Відмовлено в прийнятті до розгляду іншої частини заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач, представник позивача наполягали на задоволенні позову, дали пояснення відповідно до позовних вимог. Позивач зазначив, що з 28.01.2015 він був призваний у Збройні сили України, картки він залишив дружині щоб вона ними користувалась та сплачувала кредити, які були взяті в інтересах сім`ї, забрав картки в квітні 2016 коли мобілізувався у мами дружини, зазначив, що на його думку відповідач відключила йому смс-банкінг, та в нього не завжди був мобільний зв`язок, а відповідач на його думку витрачала кошти на власні потреби, картки він не заблокував так як не знав, що відповідач витрачає кошти на особисті потреби. Кредит сплачувався відповідачем лише один, за іншій кредит кошти знімались з картки, зазначити конкретно та який він не може, надати кредитні договори які укладались в інтересах сім`ї на холодильник, два телевізора, ремонт він також не може, але вони були. В березні 2015 його дружина повідомила йому, що вона влюбилась, потім подала на розлучення. Свої картки матері дружини він не передавав, не просив її гасити кредити. Після його повернення зі служби картки йому віддала мати відповідача. Зазначив, що в нього також була картка Приватбанку. Щодо руху коштів по рахунку Приватбанку зазначив, що кошти в листопаді, грудні 2015, в 2016 році переводились ним особисто своїм співслужбовцям та родичам, але це не ті картки. Спільне майно, набуте в шлюбі (холодильник, телевізори, інше) ними поділено добровільно, про що є відповідні розписки. Позивач вважає, що так як за частину майна з поділеного, яка залишилась відповідачу він продовжував сплачувати кредит, то ці кошти необхідно стягнути з відповідача, яке саме майно, його вартість залишилось відповідачу, та за яким кредитним договором, та яка сума ним сплачена він зазначити не може та докази надати не може. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні, зазначив, що суми в позові взяті ним з наданих роздруківок руху коштів з розрахункових рахунків позивача, додані всі кошти які йшли на погашення кредиту та знімались готівкою після травня 2015, та половину вони просять стягнути з відповідача, кредитних договорів надати не можуть, також додані всі кошти які знімались готівкою після травня 2015, зазначену суму вони просять стягнути, частина коштів не врахована, так як позивач визнає, що він ці кошти отримував від відповідача, які саме зазначено в розрахунках (обведено), вважає, що все вбачається з роздруківок, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, представник відповідача заперечували проти задоволення позову у повному обсязі, дали пояснення відповідно до відзиву. Відповідач зазначила, що дійсно вони з позивачем перебували у шлюбі до 26.08.2015, коли він пішов до армії в січні 2015 він залишив їй свої картки для сім`ї та погашення кредитів, вона використовувала кошти лише в інтересах сім`ї, на дитину, кожного місяця перераховувала кошти позивачу до армії для його особистих потреб, за його проханням передавала кошти його матері, також сплачувала кредити, які були взяті інтересах сім`ї на холодильник, телевізори, інші потреби, споживчі кредити погашені, більшість кредитів погашені в шлюбі, залишився в Дельтабанк, договору в неї не має, також брали в Укрсоцбанк на ремонт квартири кредит, ремонт робили з зарплати та кредиту, договір про споживчій кредит був, чи зазначене цільове призначення не знає, надати договір не може. Кошти з карток позивача в особистих цілях не витрачала, лише в інтересах сім`ї, після розірвання шлюбу кошти з карток для особистих потреб не знімала, знімала за проханням позивача для сплати кредитів, потім картки передала своїй мамі, так як просив позивач тому, що своїй родині він не довіряв, далі мати знімала кошти та сплачувала кредити, а вона допомагала мамі у зв`язку з її віком, коли позивач повернувся зі служби мама передала йому всі документи, карти та квитанції, в нього претензій не було. Спільне майно, набуте в шлюбі (холодильник, телевізори, інше) ними поділено добровільно, про що є відповідні розписки.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги не коректні, так як спільне майно та безпідставно набуті кошти не тотожні поняття, не зрозуміло які кошти куди йшли, які суми, кредити брались в інтересах сім`ї, доказів особистого погашення кредитів позивачем не надано, не надано доказів який кредит брався на ремонт та сплачувався позивачем, коштами на картках позивача користувались як позивач особисто так і відповідач в інтересах сім`ї, картки передавались добровільно, була домовленість на погашення кредитів. Наявність кредитних зобов`язань, та сплата кредитів особисто позивачем не доказана, в позові просить відмовити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є мамою відповідача, позивач після розірвання шлюбу залишив свої картки відповідачу, а вона сказала що віддасть їх його мамі, тоді він попрохав її взяти картки собі та сплачувати кредити так як позивач своїй мамі та брату не довіряв, донька передала їй картки, позивач телефоном один раз в місяць казав що робити, куди скільки платити, та вона робила як він просив одразу знімала кошти та сплачувала кредити, донька допомагала, на особисті потреби кошти вона ніколи не витрачала, коли позивач приходив у відпустку та забирав картки, а потім знову залишав, коли він вернувся зі служби вона віддала йому картки та всі квитанції, кредитні договори, він все перевірив та претензій не мав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя, зокрема, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. У разі неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст.65 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини 3 статті 61 СК України кореспондує частині 4 статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у справі № 6-399цс17 від 05.04.2017 року, та ВС у справі 295/4650/14-ц від 19.02.2018.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено з 04 вересня 2009 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у шлюбі. Шлюб розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі №185/5608/15-ц, рішення набрало законної сили 26 серпня 2015 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В період шлюбу позивачем було відкрито карткові рахунки, та оформлені відповідні банківські карти в ПАТ КБ «Приватбанк», з ПАТ «Укрсоцбанк» та АБ «Укргазбанк», на які зараховувалась заробітна плата, проводились розрахунки за кредитами, проводились зняття, перерахування коштів іншим особам, зарахування коштів від інших осіб, та проводились платіжні операції в магазинах, зазначені обставини визнаються сторонами, та підтверджуються витягами по руху коштів за розрахунковими рахункам позивача в зазначеним банках.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача Ѕ частини заробітної плати, яка була зарахована на розрахункові рахунки позивача ОСОБА_1 у період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року в сумі 20168,95 ((36367,9+1590+2380)/2) грн., яка розрахована ним шляхом додавання всіх сум кошів які знімалися готівкою з рахунків позивача в зазначений період з відрахуванням деяких сум (позначених олівцем), які позивач визнає як отримані від відповідача шляхом переведення йому в період служби, та посилається на те, що заробітна плата є об`єктом спільної сумісної власності позивача з відповідачем, а зняті кошти були зняти та використані відповідачем у власних цілях.

Відповідач, в свою чергу, визнає, що за спільною домовленістю з позивачем зазначені банківські карти в період шлюбу перебували у неї, вона дійсно ними користувалась, знімала кошти, та всі кошти витрачались в інтересах сім`ї, на утримання спільної дитини, перерахувала позивачу в період служби, передавала його мамі за проханням позивача, а також сплату сімейних кредитів.

Таким чином, судом встановлено, що на розрахункові рахунки позивача № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , картковий рахунок № НОМЕР_4 в період шлюбу зарахувалась заробітна плата позивача, що підтверджується відповідними витягами по рахункам. Зазначена заробітна плата відповідно до ст. 61 СК України є об`єктом спільного майна подружжя.

Відповідачем визнано, що банківські карти позивача за їх спільною домовленістю в період шлюбу перебували в неї, вона дійсно ними користувалась, знімала певні кошти, але в яких сумах зазначити вже не може, тому ці обставини сторонами визнано, та в силу ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню, так як суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже судом встановлено, що заробітна плата позивача отримана ним на розрахункові рахунки в період шлюбу з 28.01.2015 року по 13.05.2015 є спільним майном подружжя. Кошти знімались з рахунків відповідачем та витрачались, за її поясненнями, на сім`ю, погашення спільних кредитів, дитину, пересилались позивачу, доказів на підтвердження цих обставин, чи їх спростування сторонами не надано. Позивач визнає, що відповідач за його згодою користувалась його картками, утримувала дитину, сплачувала кредити в спірний період, він отримував деякі кошти від дружини під час перебування в армії, та ці суми він не враховує в позовні вимоги, але належного розрахунку позовних вимог з обґрунтування які саме суми спільних коштів за спірний період і чому позивач вважає витраченими відповідачем на власні особисті цілі не пов`язані з сім`єю, позивачем не зазначено та не надано, доказів зазначених обставин, також не надано, в поясненнях позивач та його представник зазначили, що на їх думку все вбачається з витягів по розрахунковим рахункам.

Доказів знімання коштів з розрахункових рахунків позивача в період шлюбу з 28.01.2015 року по 13.05.2015 відповідачем та витрачання їх на власні особисті цілі, не пов`язані з сім`єю, позивачем не надано, а відповідач ці обставини не визнає.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача Ѕ частини заробітної плати, яка була зарахована на розрахункові рахунки позивача ОСОБА_1 у період з 28.01.2015 року по 13.05.2015 року в сумі 20168,95 ((36367,9+1590+2380)/2) грн., задоволенню не підлягають.

В період шлюбу сторонами було придбано майно, яке належало їм на праві спільної сумісної власності подружжя, та було добровільно ними розподілено, що визнається сторонами на підтверджується розписками (а.с. 40,151). На придбання цього майна сторони отримували споживчі кредити, ці обставини повністю визнають сторонами. Але відповідач зазначає, що більшість кредитів було погашено в період шлюбу, а не сплаченим залишився кредит за холодильник, який забрав позивач відповідно до розписки про поділ спільного майна (а.с. 40). Позивач, в той же час, зазначає, що погашені не всі кредити, більшість сплачував він сам, але жодних доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано.

Судом неодноразово роз`яснювався сторонам обов`язок надання доказів обставин на які сторони посилаються (копій відповідних кредитних договорів), також, судом зобов`язувались сторони надати відповідні докази, кредитні договори, тощо, але жодних доказів сторонами не надано. Позивач неодноразово посилався на існування таких договорів, також свідок зазначила, що всі квитанції та кредитні договори вона віддала позивачу, але позивач протягом розгляду справи не надав суду зазначені докази.

Позивач зазначає, що у період з 28.01.2015 року по 07.04.2016 року з зарплатної картки позивача ОСОБА_1 (картковий рахунок № НОМЕР_1 ) на погашення кредитів, взятих в інтересах сім`ї, було списано 20914,86 грн., та за кредит в інтересах сім`ї ним було погашено шляхом переведення грошових коштів у сумі 14 477 гривень, з зарплатної картки (картковий рахунок № НОМЕР_1 ) на його кредитну картку (картковий рахунок № НОМЕР_5 ), відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк», вже після розірвання судом шлюбу. Позивач додає зазначені суми та просить стягнути з відповідача половину (20 914,86 + 14 447) х 1/2 = 17 680 грн.

Позовні вимоги в цій частині, також, не підлягають задоволенню, так як частина коштів з заробітної плати позивача в період шлюбу списувалась на погашення кредитів, отриманих для придбання спільного майна (побутова техніка, відповідно до пояснень сторін), яке в подальшому було сторонами добровільно розподілено.

Доказів існування несплачених кредитних зобов`язань (кредитні договори), їх обсягу (сум), взятих в період шлюбу та в інтересах сім`ї, позивачем не надано.

З роздруківки руху коштів з карткового рахунку позивача в ПАТ «Укрсоцбанк» дійсно вбачається списання коштів в погашення кредиту після розірвання шлюбу, але доказів цільового призначення списання цих коштів в погашення кредиту, отриманого в інтересах сім`ї (копії кредитного договору, графіку платежів, інше) позивачем не надано, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , безпідставно набутих грошові кошти у сумі 59 239 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 81 копійка та процентів за користування безпідставно набутими грошима за період з 13.05.2015 по 02.04.2020 у сумі 30547,36 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року № 6-122цс14, постанові ВС 18 квітня 2018 року № 668/7704/15-ц.

Позивач вважає безпідставно набутими кошти зняті з його рахунків відповідачем в період з 13.05.2015 (дата з якою відповідач, на думку позивача, не вважала себе дружиною позивача) до 21.03.2016 в сумі 59239,81 грн.

В судовому засіданні встановлено, що рішення про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили 26.08.2015. 28.01.2015 позивач був призваний у Збройні сили України, банківські картки він добровільно залишив дружині щоб вона ними користувалась в інтересах родини та сплачувала кредити, які були взяті в інтересах сім`ї, після розірвання шлюбу, також, добровільно за взаємною домовленістю залишив картки позивачу для подальшої сплати кредитів, потім картки були передані мамі відповідача ОСОБА_8 , яка продовжила сплачувати кредити, картки були повернені позивачу в квітні 2016, зазначені обставини узгоджуються поясненнями сторін, свідка ОСОБА_8 та підтверджуються протоколом одночасного допиту осіб від 26.10.2016 в кримінальному провадженні, постановою про закриття кримінального провадження від 25.05.2017 № 12017040370001296 за ознаками крадіжки.

В судовому засіданні не найшли підтвердження твердження позивача, що відповідачем було відключено смс-банкінг, та витрачання коштів в спірний період лише відповідачем, так як з роздруківок по розрахункових рахунків позивача вбачається, що він також користувався коштами, рахунками, переводив кошти своїм друзям, родичам.

Доказів зняття, збереження, витрачання на особисті потреби без дозволу позивача коштів з його банківських рахунків відповідачем, після розірвання шлюбу, позивачем не надано, а з даних по розрахункових рахунках позивача про зняття готівки, зазначені обставини не вбачаються, тобто, неможливо встановити які суми готівки знімались саме відповідачем, які за дозволом позивача на погашення кредитів та на дитину, а які на інші цілі, які суми готівки знімались позивачем, які суми знімались свідком ОСОБА_8 на погашення кредитів.

Таким чином, в судовому засіданні не було встановлено та доказово підтверджено, що майно - грошові кошти, набуті чи збережені відповідачем без достатніх правових підстав, чи були набуті в заборонений цивільним законодавством спосіб, та не встановлено наявність трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошові кошти у сумі 59 239 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 81 копійка та процентів за користування безпідставно набутими грошима за період з 13.05.2015 по 02.04.2020 у сумі 30547,36 гривень, задоволенню не підлягають.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн., але належних доказів сплати (квитанція, тощо) зазначених коштів, відповідачем та її представником не надано, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення коштів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Павлограді повернути ОСОБА_1 , сплачений ним в бюджет м. Павлограда судовий збір за квитанцією № 79 від 03.02.2020 року у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 00 коп. на рахунок УК у м.Павлоградi/м.Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37936856 банк отримувача Казначейство України (ЕАП) код банку отримувача (МФО) 899998 рахунок отримувача UA958999980313181206000004032 код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко