Рішення № 87847702, 26.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7694/19

Провадження № 2/521/415/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А.

секретаря судового засідання - Петренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління держпродспоживслужби в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пересипська, буд.6), про захист прав споживача шляхом розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом розірвання договору. У прохальній частині своєї позовної заяви позивач просив: розірвати договір підряду, укладений 07 лютого 2019 року, між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 42 100 (сорок дві тисячі сто) грн., з яких: 10 000 (десять тисяч) гри. - сума реальних збитків; 27 100 (двадцять сім тисяч сто), 00 гри. - подвійна сума сплаченого завдатку, - 3 000 (три тисячі), 00 грн. - сума компенсації за спричинену моральну шкоду; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 7 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір підряду за умовами п. 1.1. якого відповідач взяв на себе обов`язок своїми силами за моїм завданням у визначений строк виконати комплекс робіт з будівництва балкону (лоджії) «під ключ», розташованого у квартирі АДРЕСА_3 , а позивач взяв на себе обов`язок прийняти виконані роботи та сплатити узгоджену ціну.

У п. п 2.1.-2.3. Договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт складає 26 750,00 грн., в тому числі 13 550,00 - завдатку, який був одержаний відповідачем перед підписанням Договору, на що вказує зміст п. 2.3. Договору. Факт отримання від позивача завдатку у зазначеній сумі - відповідач визнав у листі від 25.03.2019 р., направленому на мою адресу у відповідь на звернення позивача.

При цьому, пунктом 1.4. Договору прямо передбачено, що забезпечення матеріалами, в тому числі затратними, а також будь-якими механізмами, які необхідні для виконання робіт, здійснює підрядник (відповідач). Вартість матеріалів, в тому числі витратних, а також механізмів, в тому числі й їх доставлення, які були застосовані підрядником, входять до вартості робіт за договором та не підлягають відшкодуванню з боку замовника.

Згідно позовної заяви, 09.02.2019 року позивачем було здійснено на користь відповідача доплату за вказаним договором у загальній сумі 10 000,00 грн.

Проте, в той же день, 09.02.2019 р., відповідач повідомив позивача про необхідність розрахуватися за будівельні матеріали, необхідні для виконання робіт із особою на ім`я ОСОБА_3 , який повинен здійснити їх поставку найближчим часом. За твердженням відповідача вартість матеріалу становила приблизно суму в розмірі 12 400 12 700 грн. та мала бути оплачена позивачем. Відповідач відповів, що зазначена в Договорі сума включає лише вартість робіт і не стосується вартості матеріалів, за матеріали позивач повинен розраховуватись окремо.

Згідно позовної заяви, в ході неодноразових телефонних переговорів з позивачем, відповідач не виявив бажання врегулювати спір мирним шляхом, неодноразово наголошував на тому, що вартість матеріалів не охоплюється визначеною в договорі вартістю робіт та має бути оплачена додатково.

З метою врегулювання спірного питання позивач двічі звертався на адресу відповідача з листами від 01.03.2019 р. та від 04.04.2019 р., проте, врегулювати спір в досудовому порядку не вдалося, а тому позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

18.09.2019 року відповідачем було надано пояснення, у яких він просив відмовити у задоволенні позову повністю.

18.09.2019 року позивач подав до суду заяву, в якій просив суд про залучення Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області до участі у якості третьої особина стороні позивача у вищевказаній цивільній справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси заяву позивача була задоволена, Головне управління держпродспоживслужби в Одеській області залучено до участі у якості третьої особина стороні позивача у вищевказаній цивільній справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу без його особистої участі, позов просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у своїх поясненнях від18.09.2019 року просив суд слухати справу без його особистої участі, у позові просив відмовити повністю.

Представник Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області в судове засідання не з`явився, у своїх поясненнях від 06.11.2019 року просив суд розглядати справу без його особистої участі.

Дослідивши всі матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 7 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір підряду за умовами п. 1.1. якого відповідач взяв на себе обов`язок своїми силами за моїм завданням у визначений строк виконати комплекс робіт з будівництва балкону (лоджії) «під ключ», розташованого у квартирі АДРЕСА_3 , а позивач взяв на себе обов`язок прийняти виконані роботи та сплатити узгоджену ціну (а.с.6).

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Договір підряду є консенсуальним, двостороннім та відплатним. Для досягнення бажаного результату за договором підряду необхідно витратити час для виконання роботи, тому він не може бути виконаний безпосередньо на момент укладення договору. Виконанню роботи та здійсненню обов`язків підрядника завжди передує укладання договору, за яким визначається, що саме необхідно зробити. Двосторонність цього договору підтверджується тим, що права та обов`язки покладаються як на підрядника, так і на замовника. Відплатність договору підряду полягає в тому, що діям підрядника відповідає обов`язок вчинити зустрічну дію замовником, а саме оплатити результат роботи підрядника.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно п. 2.1. Договору вартість робіт складає 26750 грн.

Відповідно до п. 1.4. Договору, забезпечення матеріалами, у тому числі і витратними, а також будь-якими механізмами, які необхідні для виконання робіт здійснює Підрядник. Вартість матеріалів, в т.ч. і витратних, а також механізмів, в т.ч. та їх доставка, які застосовані Підрядником, входять до вартості робіт за Договором і не підлягають відшкодуванню з боку Замовника.

Замовник, згідно п. 3.1.2. Договору, не пізніше 40 робочих днів з дня підписання даного Договору зобов`язується оплатити повну вартість робіт, яка складає 26750 грн.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору після виконання Замовником пункту 3.1.2. підрядник зобов`язується виконати роботи продовж 45 робочих днів з моменту виконання замовником п. 3.1.2. Договору.

За результатами розгляду умов Договору, інший порядок ніж визначений пп. 3.1.2. та відповідно 1.4,- сторонами не встановлений.

Фактично замовником сплачено 23550 грн., що складає 88% від загальної суми.

Даний факт не заперечувався сторонами, а отже, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

3 огляду на вказані вище домовленості, позивач повинен був в строк до 05.04.2019 року (40 робочий день після укладення Договору) сплатити відповідачу грошові кошти у розмірі 26 750,00 гри, (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Водночас, на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 23 550,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач письмово повідомляв позивача про необхідність доплатити вартість робіт в розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) (а.с.10), оскільки після виконання п. 3.1.2 Договору, відповідач має і повинен виконувати умови Договору, що підтверджується змістом п. 3.2.1 Договору.

Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом».

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться.

Таким чином, невиконання відповідачем своїх обов`язків по Договору було викликано тим, що позивач порушив п. 3.1.2 Договору, а саме не сплатив відповідачу 3 200,00 грн.

Стосовно тверджень позивача, що відповідач після укладення договору підряду від 07.02.2019 року в телефонному режимі став вимагати від позивача сплати додаткових коштів за матеріали у сумі 12 400,00 - 12 700,00 грн., і що без оплати відповідних коштів відповідач відмовлявся виконувати роботи по Договору, чим змінив умови Договору в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу позивача, що на підтвердження факту того, що відповідач після укладення договору підряду від 07.02.2019 року в телефонному режимі став вимагати від позивача сплати додаткових коштів за матеріали у сумі 12 400,00 - 12 700,00 грн., і що без оплати відповідних коштів відповідач відмовлявся виконувати роботи по Договору, суду не було надано ніяких допустимих та належних доказів, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту даної норми вбачається, що обов`язковими передумовами для розірвання договору в судовому порядку є істотне порушення умов відповідного договору іншою стороною або інші випадки, які передбачені умовами договору або закону.

Водночас, позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач допускав порушення умов Договору, а будь-яких інших підстав Договору позивачем у позові зазначено не було.

Згідно положень ч. 12 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Тобто, з вказаної норми вбачається, що споживач має право відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку якщо: 1) після укладення договору стало очевидним, що роботи (послуги) не задовольняють інтереси споживача; 2) істотно зросла вартість робіт.

Водночас, судом встановлено, що ціна робіт по Договору, після його укладення, жодним чином не змінювалась, будь-яких інших обставин, які б свідчили, що роботи по Договору не задовольняють інтереси позивача останній не зазначив у позові, як наслідок, ч. 12 ст. 10 Закону не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Стосовно вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача грошових кошти в сумі 27 100,00 грн., на підставі ч. 1 ст. 571 ЦК України, суд роз`яснює наступне.

Згідно ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що обов`язковою передумовою для стягнення завдатку в подвійному розмірі є порушення зобов`язання кредитором, проте позивач у позові не надав доказів того, що відповідач як кредитор порушив умови договору.

Позивач у позові, також, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, що були сплачені ним на виконання умов Договору у розмірі 10 000,00 грн. в якості збитків на підставі ч. 2 ст. 22, ч. 2 ст. 571, ч. 5 ст. 653 ЦК України.

Судом встановлено, що виконання Договору на теперішній час є можливим, але лише за умови виконання позивачем п. 3.1.2 Договору, а саме сплати відповідачу 3 200,00 грн. Слід зазначити, що позивач не вказав у позові жодних обставин неможливості виконання умов Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 22, ч. 2 ст. 571, ч. 5 ст. 653 ЦК України обов`язковою передумовою для стягнення збитків є порушення зобов`язання. Однак, позивач не надав суду жодних доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань по Договору, як наслідок, відсутні підстави для стягнення з нього збитків.

Також, позивач, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. моральної шкоди. Проте, дані вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач на виконання ч. 1 ст. 81 ППК України жодним чином не підтверджує факту понесення ним моральної шкоди, незважаючи на наступні вимоги діючого законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, зі змісту вказаних вище роз`яснень вбачається, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат Сіх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Водночас, позивач не зазначив в позові жодних доказів, які б підтверджували наступні обставини: факт нанесення моральної шкоди; протиправність діянь відповідача: наявність причинного зв`язку між шкодою і діяннями відповідача, а тому відсутні підстави для покладення на мене обов`язку з відшкодування моральної шкоди позивачу.

06.11.2019 року Головне управління Держпродспожив служби в Одеській області надало суду письмові пояснення (а.с.66-89), дані письмові пояснення були долучені до матеріалів справи, проте не брались до уваги судом під час ухвалення рішення, з огляду на наступне.

Позивачем у позові вказано підстави позову, тобто матеріально-правовові вимоги у вигляді ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 610 ЦК України та ч. 12 ст. 10 ЗУ України «Про захист прав споживачів», а обставини, яким обгрутовується позов, той факт, що відповідач змінив умови Договору в односторонньому порядку.

Згідно пояснень наданих представником Головного управління Держпродспожив служби в Одеській області, невідповідності законодавству, які знайшло ГУ Держпродспожив служби в Одеській області під час проведення позапланової перевірки Договору підряду від 07.01.2019 року, що був укладений між позивачем та відповідачем, полягали у порушенні ст. 877 ЦПК України та ч. 7 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Судом встановлено, що позивачем не було змінено підстав позову про захист прав споживача шляхом розірвання договору, а тому суд розглядав справу в межах заявлених позивачем вимог, підстав у позові та доданих до нього доказів. (а.с.1 -13).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Згідно ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Керуючись ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 23, 525, 526, 571, 610, 651, 653, 837, 839, 843, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 49, 76-83, 258, 259, 263-265,273 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління держпродспоживслужби в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пересипська, буд.6), про захист прав споживача шляхом розірвання договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.