
пр. № 1-кп/759/557/20
ун. № 761/27670/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року колегія суддів Святошинського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Новик В.П.,
суддів: Косик Л.Г., Скоріна А.В.,
секретар судового засідання: Істоміна О.Г.,
провівши підготовче судове засідання в залі Святошинського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 22019000000000197 на підставі обвинувального акту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
сторони кримінального провадження - прокурор: Левадна К.А., захисник: Мацула М.Б., обвинувачений: ОСОБА_1 ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з угодою про визнання винуватості, надійшов 03.01.2020 року з Київського апеляційного суду, який своєю ухвалою від 26.12.2019 визначив підсудність даного кримінального провадження за Святошинським районним судом м. Києва.
У даному кримінальному провадженні 11.07.2019 укладено угоду про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Служби безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Левадною К.А. та підозрюваним ОСОБА_1 .
Представник потерпілого - ПАТ «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк», будучи належно повідомленим, що підтерджується поштовим повідомленням про вручення 19.02.2020 повістки уповноваженій особі, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення підготовчого судового засідання не подавав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Зважаючи на викладене, підготовче судове засідання з розгляду угоди про визнання винуватості проведено у відсутність представника потерпілого ПАТ «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк».
Прокурор та захисник у підготовчому судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають можливим її затвердити.
Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні стверджував, що повністю розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки невиконання угоди.
Вислухавши думку учасників провадження та ознайомившись із обвинувальним актом, угодою про визнання винуватості, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення обвинувального акту прокурору на підставі п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при цьому виходить із наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України суд перед затвердженням угоди має перевірити на відповідність її вимогам чинного законодавства. Пунктами 1, 2, 3 вказаної частини передбачений обов`язок суду відмовити у її затвердження у разі суперечності умов угоди вимогам цього Кодексу та/або закону; у випадку невідповідності умов угоди інтересам суспільства та умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Так, відповідно до обвинувального акту, у даному кримінальному провадженні потерпілим є ПАТ «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк». Проте, всупереч вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України, потерпілим (представником потерпілого) письмової згоди прокурору на укладення ним даної угоди про визнання винуватості не надано.
Крім того, відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, за попередньою змовою з Головою правління ПАТ «Інтеграл-банк» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, обставини вчинення злочинів якими досліджуються в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001125, з метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, виконав заволодіння чужим майном, яке перебувало у віданні Голови правління ПАТ «Інтеграл-банк» ОСОБА_2 шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, яке в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Проте, у наданих до суду матеріалах кримінального провадження (обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, угода про визнання винуватості, документах, які долучені стороною обвинувачення до матеріалів даного кримінального провадження) не міститься жодної обставини, яка б вказувала, що стосовно Голови правління ПАТ «Інтеграл-банк» ОСОБА_2 на даний час ухвалено та набрав законної сили обвинувальний вирок суду. Такого обвинувального вироку суду не долучено прокурором і у підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, констатація в обвинувальному акті, який не стосується самого Голови правління ПАТ «Інтеграл-банк» ОСОБА_2 , факту вчинення останнім кримінальних правопорушень, вина у вчиненні яких не доведена і не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості, яка також закріплена і у ст. 17 КПК України.
Більш того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він діяв умисно за попередньою змовою також з іншими невстановленими особами, обставини вчинення злочинів якими досліджуються в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001125. Проте, в розділі «формулювання обвинувачення» обвинувального акту вже на арк. 10 (останній абзац на цій сторінці) зазначено, що «17.04.2012 представник компанії «Chelten Business LLP» ОСОБА_3 , додержуючись заздалегідь обумовленого плану для доведення злочинного умислу до кінця, перебуваючи у злочинній змові із Головою правління ПАТ «Інтеграл-банк» ОСОБА_2 з метою вчинення сприяння заволодіння грошових коштів ПАТ «Інтеграл-банк» в особливо великому розмірі, не маючи на меті повертати кредит, на підставі договору відповідального зберігання (застави) між банком «Meinl Bank Aktiengesellschaft» (заставодержатель) та ПАТ «Інтеграл-банк» (заставодавець) підписав від імені компанії «Chelten Business LLP» (боржник) кредитний договір із банком «Meinl Bank Aktiengesellschaft» (кредитор).
Тобто, в частині викладу формулювання обвинувачення містяться взаємовиключні положення «…за попередньою змовою … з невстановленими особами, обставини вчинення злочинів якими досліджуються в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001125» та звинувачення конкретної особи - представника компанії «Chelten Business LLP» Красновського Л.В.
Більш того, стосовно ОСОБА_3 також не існує обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, де його вина була б доведена у вчиненні діянь, які описані в обвинувальному акті.
Отже, зазначення в обвинувальному акті конкретних посад та прізвищ осіб, вина яких не доведена та не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, суперечить ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Крім того, відповідно до умов зазначеної угоди про визнання винуватості сторони при узгоджені покарання враховують: тяжкість вчиненого злочину, дані, що характеризують особу ОСОБА_1 - позитивно характеризується, раніше не судимий, має на утримання батька, а також обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати керівні посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. Крім того, сторони погоджуються на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання. Так, зокрема, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, згідно з ч.5 ст.65 КК України, зокрема, у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
П. 2 ч.1 ст. 470 КПК України передбачено, що прокурор при вирішенні питання укладення угоди про визнання винуватості, зобов`язаний враховувати характер і тяжкість обвинувачення /підозри/.
Суд також зобов`язаний, перевіряючи угоду на відповідність закону, враховувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення.
Так, при укладанні угоди про визнання винуватості залишено поза увагою обставини, що суттєво впливають на тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_1 злочину, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких, ОСОБА_1 вчинив під час кризової ситуації в державі, що представляє собою підвищену суспільну небезпеку, в результаті чого заподіяно шкоду на суму більше чотирнадцяти мільйонів доларів США. Крім того, ОСОБА_1 не вжито жодних заходів на відшкодування завданої шкоди.
В той же час відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінюючи у сукупності ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, і його суспільну небезпечність, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, приходить до висновку, що призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України суперечить моральним засадам суспільства, оскільки таке покарання не відповідатиме тяжкості вчинених ним злочинів, його особі і не сприятиме ані його виправленню, ані запобіганню вчиненню нових злочинів іншими особами.
Більш того, як визначено приміткою до ст. 45 КК України (в редакції від 14.10.2014) злочин, передбачений статтею 191 КК України, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем вважається корупційним злочином.
Проте, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення здійснено у такий спосіб, що унеможливлюють встановити час (період часу) вчинення даного злочину, що є вкрай важливим для застосування кримінального закону.
В передостанньому абзаці розділу «формулювання обвинувачення» обвинувального акту та в угоді про визнання винуватості зазначено, що 05.06.2015 у зв`язку з неповерненням кредитів компанією «Chelten Business LLP» із кореспондентського рахунку № АТ961924000100463363 ПАТ «Інтеграл-банк» у банку «Meinl Bank Aktiengesellschaft» списані грошові кошти в сумі 14 191 790, 41 долара США, тому ПАТ «Інтеграл-банк» завдано збитків на вказану суму.
Тобто, виходячи з даної тези формулювання обвинувачення, 05.06.2015 службова особа отримала можливість розпоряджатися чужим майном, яким вона заволоділа шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Разом з тим, станом на 05.06.2015 положення ст. 69 та 75 КК України діяли в редакції закону від 14.10.2014.
Так, ст. 69 КК України (в редакції закону від 14.10.2014) визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначене сторонами покарання суперечить загальним засадам призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та звільнення від покарання відповідно до положень ст.75 КК України.
Тобто, визначене в угоді між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення від його відбування, не відповідає ст.ст. 65, 69, 75 КК України, що обмежує суд в ухваленні законного та обґрунтованого вироку за наслідками угоди.
При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Таким чином, судом встановлено, що дана угода суперечать вимогам КПК України та кримінального закону, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, а тому дана угода, відповідно до вимог ст. 474 КПК України, не може бути затверджена судом, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.
При цьому, слід роз`яснити, що згідно з частиною 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 474, 370 - 372 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
В затвердженні угоди між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Служби безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Левадною К.А., якій на підставі ст. 37 КПК України (на момент укладання угоди) надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22019000000000197 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_1 , з іншого боку, про визнання винуватості від 11.07.2019 року - відмовити.
Кримінальне провадження № 22019000000000197 відносно ОСОБА_1 повернути прокурору Левадній К.А. для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.
Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що згідно з ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Головуючий суддя: Новик В.П.
Судді: Косик Л.Г.
Скорін А.В.
Судове рішення № 87845503, Святошинський районний суд міста Києва було прийнято 26.02.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/27670/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: