Рішення № 87844827, 24.02.2020, Оболонський районний суд міста Києва

24.02.2020 Справа № 756/2465/20

Справа пр. №2/756/3471/20

ун. №756/2465/20

У Х В А Л А

24 лютого 2020 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з клопотанням про визначення територіальної підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва було визначено судом, який забезпечить розгляд позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом.

19 лютого 2020 року указана позовна заява надійшла до Оболонського районного суду м. Києва.

20 лютого 2020 року справа була передана на розгляд судді Андрейчуку Т.В.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов такого висновку.

За приписами ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 2 ст. 124 Конституції України).

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Згідно з роз`ясненнями, наданимиПленумом Верховного Суду України у постанові

від 13 червня 2007 року №8 "Про незалежність судової влади", рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" зазначено, що судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц та Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах

від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15 та від 27 листопада 2019 року у справі №334/2285/16-ц вказали на те, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

За змістом п. 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine" від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та № 35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, пов`язані з розглядом конкретної справи, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Вказані висновки відповідають усталеній правовій позиції Верховного Суду (постанови від 03 квітня 2018 року у справі №820/5586/16, від 13 березня 2018 року у справі №800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі №П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі №800/404/17, від 13 червня 2018 року у справі №454/143/17-ц).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України матеріальних збитків, втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, спричинених протиправною бездіяльністю Шевченківського районного суду м. Києва, яка полягає у неналежному та надмірно тривалому розгляді кримінального провадження №12012110000000020.

Ст. 1176 ЦК України закріплює приписи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю спеціальних суб`єктів, зокрема, суду.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1 ст. 1176 ЦК України).

Шкода, завдана, зокрема, фізичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц акцентувала увагу на тому, що приписи ст. 1176 ЦК України є спеціальними щодо приписів ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173 цього Кодексу та визначають випадки, в яких може бути заявлена позовна вимога про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Нормою ст. 1176 ЦК України не передбачено права учасників процесу оскаржувати надмірну тривалість провадження у справі та не гарантовано права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок необґрунтованого затягування розгляду справи в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц вказала на те, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду можуть бути предметом розгляду виключно у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення з суду матеріальної збитків, інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди з суду, з підстав, не пов`язаних з незаконним засудженням позивача, незаконним його притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням щодо нього запобіжного заходу, незаконним його затриманням, незаконним накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт чи ухваленням судом незаконного рішення в цивільній справі, у разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, суддя вважає, що позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом, не підлягає розгляду за правилами будь-якого судочинства.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц та постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15 та від 27 листопада 2019 року у справі №334/2285/16-ц).

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю суду, беручи до уваги те, що неможливість притягнення суду до цивільної відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність є легітимним обмеженням права на доступ до суду, суддя дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, завданої судом.

Копію ухвали з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка звернулась з нею до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.В. Андрейчук

.