Рішення № 87840781, 26.02.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/6419/19

Провадження №2/242/87/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Клименко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Новіков Сергій Сергійович, до територіальної громади Селидівської міської ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

Адвокат Новіков С.С. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини від померлої матері – ОСОБА_2 , протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді грошових вкладів з відсотками, усіма компенсаціями та нарахуваннями, які знаходяться на банківському рахунку у ПАТ «Державний ощадний банк України». ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері, проте отримала відмову у видачі такого, у зв`язку з тим, що пропустила піврічний термін передбачений цивільним законодавством для подання заяви. Зазначив, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустила строк звернення з заявою до нотаріуса, оскільки проживає у м.Донецьк, тобто на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому вона не мала можливості скористатися правом на прийняття спадщини, оскільки виїхати на підконтрольну Україні територію була неспроможна за сімейними обставинами, а також через систематичні обстріли в 2017 – 2018 роках в районі лінії розмежування та наявності у зв`язку з цим реальної загрози для життя і здоров`я. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, через офіційний сайт «Судова влада України».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подала заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 76 років, в Донецьк, Ворошиловського району Донецької області, померла ОСОБА_2 , про що 01 вересня 2018 року складено відповідний актовий запис № 02 та Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, від 01 вересня 2018 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. справи 3/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_2 входять грошові вклади, які знаходяться на банківському рахунку у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що заповіту спадкодавець ОСОБА_2 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З долучених до матеріалів справи вбачається, що до шлюбу прізвище померлої ОСОБА_2 було « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 (арк. справи 5).

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , матір`ю дитини зазначена ОСОБА_6 (арк. справи 10).

Згідно копії свідоцтва про одруження НОМЕР_4 05 серпня 1969 року одружилися ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 »(арк. справи 6).

З копії свідоцтва про одруження НОМЕР_5 06.04.1979 року одружилися ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_10 »(арк. справи 11).

22 серпня 1980 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 (арк. справи 12).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 31 серпня 1990 року уклали шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_13 »(арк. справи 13).

Відтак, встановлено що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 . Інших осіб, які могли б спадкувати після її смерті, а також те, що на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, претендують інші особи, судом не встановлено.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом про місце проживання, зазначеним у паспорті НОМЕР_8 (арк. справи 7-8).

Відповідно до ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29 жовтня 2019 року, виданою приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу, встановлено факт звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона пропустила піврічний термін, передбачений цивільним законодавством для подання заяви(арк. справи 15).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року № 6-497цс17.

Так, вищенаведеними обставинами встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті не розпорядилася належним майном. Позивач є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, що не відмовилась від спадкового майна та вирішила його прийняти. Проте, остання в силу життєвих обставин – пропустила законодавчо визначений строк для прийняття спадщини.

З копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області було заведено спадкову справу № 76/2019 за заявою ОСОБА_1 від 29.10.2019 року. Згідно повідомлення АТ «Ощадбанк» від 20.11.2019 року на ім`я ОСОБА_2 станом на 14.11.2019 року гаявна інформація та рахунок у наступній установі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» у ТВБВ № 10004/0136: № НОМЕР_9 – сума залишку 6943, 59 грн. Заповідальне розпорядження по зазначеному рахунку відсутнє(арк. справи 39-55).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача як на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини посилається на те, що ОСОБА_1 проживає у м. Донецьк, тобто на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому вона не мала можливості скористатися правом на прийняття спадщини, оскільки виїхати на підконтрольну Україні територію вона була неспроможна за сімейними обставинами, а також через систематичні обстріли в 2017 – 2018 роках в районі лінії розмежування та наявності у зв`язку з цим реальної загрози для життя і здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в м. Донецьк, тобто на території, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», належить до тимчасово окупованої території України. У зв`язку з чим вона була змушена звернутись до суду із заявою про встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території України та свідоцтво про смерть матері було отримано ОСОБА_1 лише 01.09.2018 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 636/2510/17.

Крім того, суд враховує ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згідно з якою практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Так, право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions).

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Суд вважає, що пропуск строку позивачем для прийняття спадщини, яке складається із рухомого майна, на яке інші особи, окрім позивача, не претендують, пов`язане із правом володіти і користуватися майном, а тому є перешкодою для позивача у користуванні власністю, що входить до складу спадщини, що в свою чергу є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням обставин справи та наданих позивачем доказів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , поважними, а тому ОСОБА_1 необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_8 .

Представник позивача – адвокат Новіков Сергій Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 5450 від 27.03.2019 року, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: територіальна громада Селидівської міської ради, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, б.8, ЄДРПОУ 04052962.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2020 року.

Суддя З.М. Коліщук