Рішення № 87838148, 25.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4249/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Харків" (61204, м. Харків, просп. Людвіга Свободи, буд. 34, кв. 287) про стягнення 108866,86 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Харків" про стягнення 108866,86 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки №01-04/ХК від 01.04.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати товару, з урахуванням чого, до стягнення заявлено суму основного боргу у розмірі 77000,00 грн., пеню у розмірі 26281,26 грн., 3 % річних у розмірі 2303,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3281,93 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

02.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про виправлення описки (вх. № 59), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 4896)) з оригіналами документів, копії яких подано разом із відзивом на позов для огляду суду.

Судом досліджені оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №033813/2 з якого вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від була вручена уповноваженій особі відповідача ще 09.01.2020.

Заяв або клопотань, оформлених відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2019, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера-Харків" не було надано суду відзиву на позов, а також враховуючи те, що останній був своєчасно та належно повідомлений про розгляд даної справи, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2016 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера-Харків" (покупець) було укладено Договір поставки №01-04/ХК (надалі - Договір) (а.с. 27-30), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість та вартість товару зазначаються у замовленнях/рахунку/видатковій накладній, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна на товар вказується у накладних до цього Договору (п. 2.1. Договору).

Положеннями пункту 2.2. Договору поставки сторони погодили та встановили умови оплати, а саме: покупець здійснює оплату товару не пізніше 15 днів з дати підписання видаткової накладної на товар.

Оплата покупцем товару проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок постачальника. Обов`язки покупця по оплаті товару вважаються виконаним з моменту надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 5.2.2. Договору покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату товару, згідно умов даного Договору.

Із обставин справи вбачається, що 06.12.2018 позивачем, на виконання умов Договору поставки №01-04/ХК від 01.04.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 352418,95 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна № РБ-0010281 від 06.12.2018 на суму 352418,95 грн. (а.с. 31).

Товар отримано без будь-яких претензій та зауважень уповноваженою особою відповідача Тищенко О.Ю., на підставі Довіреності № 477 від 03.12.2019 (а.с. 32), про що свідчить підпис вказаної особи на видатковій накладній.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому наголошує про те, що відповідач у порушення умов п.п. 1.1., 2.2., 5.2.2. Договору свого зобов`язання зі своєчасної та повної оплати товару не виконав, за отриманий товар розрахувався із позивачем лише частково у сумі 275418,95 грн. (а.с. 43-53), за наслідками чого, за відповідачем обліковується заборгованість, яка склала 77000,00 грн.

Із обставин справи також вбачається, що між сторонами було складено та підписано Акт звіряння враєморозрахунків за період з 01.09.2018 по 03.06.2019 (а.с. 41-42).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялися на адресу відповідача Претензії - вимоги: за вих. № 11/06-к від 11.06.2019 та за вих. № 02/08-1 від 02.08.2019, з вимогою сплатити наявну заборгованість (а.с. 34-38).

У відповідь відповідачем було надіслано позивачу Гарантійний лист за вих. №02/08/19 від 02.08.19 з графіком погашення заборгованості (а.с. 39), який станом на 20.12.2019 з боку відповідача було порушено, наявна заборгованість з боку відповідача залишилася несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, ( ч. 2 ст.11 ЦК України)

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по цій справі, виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №01-04/ХК від 01.04.2016, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У даному разі, умовами пункту 2.2. Договору поставки сторони погодили та встановили умови оплати, а саме: покупець здійснює оплату товару не пізніше 15 днів з дати підписання видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 2.4. Договору, оплата покупцем товару проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок постачальника. Обов`язки покупця по оплаті товару вважаються виконаним з моменту надходження грошових коштів на рахунок постачальника .

Положеннями пункту 5.2.2. Договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату товару, згідно умов даного Договору.

З урахуванням наведеного, укладаючи спірний Договір, його умовами сторонами чітко було погоджено, що розрахунок за товар проводиться не пізніше 15 днів з дати підписання видаткової накладної на товар.

Вимогами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Також, вимогами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормами ч.1 ст.202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови Договору, де сторони чітко погодили та встановили ціну товару, а також погодили порядок його оплати, враховуючи те, що матеріалами справи документально підтверджуються викладені позивачем у позові обставини, які з боку відповідача не спростовані, з урахуванням чого, вимогу про стягнення 77000,00 грн. заборгованості суд визнав обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 26281,26 грн., суд вирішив наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, у відповідача з`явився обов`язок його виконання з урахуванням погоджених сторонами штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.

Умовами пункту 7.1. Договору сторони передбачили та встановили, що за порушення строків оплати згідно п.п. 2.2. цього Договору покупець зобов`язується виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується з дня порушення термінів оплати до дня належного виконання покупцем своїх обов`язків за цим Договором.

За розрахунком позивача, пеня нарахована за період з 22.12.2018 до 20.12.2019 та становить 26281,26 грн.

З урахуванням наведеного, перевіривши надані позивачем нарахування пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать умовам Договору та вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення 26281,26 грн. пені підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов Договору поставки № 01-04/ХК від 01.04.2016 3 % річних у розмірі 2303,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3281,93 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов спірного Договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2303,67 грн. 3 % річних та 3281,93 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Харків" (61204, м. Харків, просп. Людвіга Свободи, буд. 34, кв. 287, код ЄДРПОУ 34469937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б, код ЄДРПОУ 35863210) - 77000,00 грн. основного боргу; 26281,26 грн. пені; 2303,67 грн. 3 % річних; 3281,93 грн. інфляційних втрат та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" лютого 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова