Рішення № 87837907, 26.02.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2020 Справа № 920/1273/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л. розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1273/19

за позовом: Сумського обласного центру зайнятості (40030, м. Суми, майдан Незалежності 3-1, ідентифікаційний код 03491406) в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Аптекарська, буд. 2, ідентифікаційний код 41963676),

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 21108013),

про стягнення 24049,75 грн.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду в сумі 24049,75 грн, яка складається з виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 , а також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області заподіяно шкоду Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у загальному розмірі 24049,75 грн, яка складається з суми виплаченої за період з 06.02.2019 по 09.09.2019 допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 , у зв`язку з протиправною відмовою Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , факт протиправної відмови встановлено за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.01.2020 у справі №920/1273/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1273/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 22.01.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 31.01.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 10.02.2020.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 08.01.2020.

22.01.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив б/н від 21.01.2020 (вх. № 567 від 22.01.2020), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що 30.01.2019 гр. ОСОБА_1 звернувся до Роменського міськрайцентру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, а пенсію призначено на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 06.05.2019 у справі №480/1169/19, яке набрало законної сили 17.07.2019.

Відповідач звертає увагу суду не те, що позивачем не доведено обов`язок органів Пенсійного фонду України повідомляти центри зайнятості про прийняття рішення про призначення громадянину пенсії, так і не надано доказів обізнаності відповідача про отримання гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що сама наявність шкоди у вигляді безпідставної сплати допомоги по безробіттю, за відсутності інших цивільно-правових елементів шкоди, таких як, протиправність поведінки відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та шкідливим результатом, що настав, не є підставою дійти висновку про наявність обов`язку відповідача відшкодувати позивачу шкоду. Крім того, як зазначає представник відповідача, згідно із Законом України «Про зайнятість населення» саме на позивача покладено повноваження щодо розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Посилаючись на вимоги пункту 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пунктів 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009, постановою правління Пенсійного фонду України № 7-1, представник відповідача зазначає, що позивач не наділений повноваженнями стягувати кошти, як виплачену допомогу по безробіттю, з органу Пенсійного фонду.

Також у відзиві на позов представник відповідача, посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 916/1599/17, зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та виплатами позивачем гр. ОСОБА_1 матеріальної допомоги по безробіттю, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди у відповідності до статті 1166 ЦК України.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а тому і відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди в сумі 24049,75 грн.

Крім наведеного відповідач зазначає, що у нього відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, тому відсутні рахунки для здійснення безспірного списання коштів. Враховуючи заборону використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені пенсійним законодавством та відсутність рахунків в органах Казначейства, відповідач вважає правильним відшкодовувати понесені судові витрати позивача за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до абз. «є» пп. 5 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про зайнятість населення» міський центр зайнятості виконує функції територіального органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; виплачує матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги, передбачені статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за рахунок коштів Фонду.

З 30.01.2019 по 16.10.2019 на обліку в Роменській міськрайонній філії Сумського обласного центру зайнятості перебував гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання вимог частини першої, другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» та частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 30.01.2019 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітного, а з 06.02.2019 останньому призначено виплату допомоги по безробіттю. На момент реєстрації на обліку в Роменській міськрайонний філії Сумського обласного центру зайнятості гр. Жук В.В. не належав до категорії зайнятого населення в розумінні статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», у тому числі, не отримував пенсію на пільгових умовах та за вислугу років.

16.10.2019 гр. ОСОБА_1 звернувся до Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості із заявою про відмову від послуг служби зайнятості у зв`язку із призначенням йому пенсії за віком на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі № 480/1169/19, що набрало законної сили 17.07.2019, згідно з яким визнано неправомірними дії Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про відмову в призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1 та призначено пенсію за віком з 29 січня 2019 року відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 16.10.2019 реєстрація безробітного гр. ОСОБА_1 припинена відповідно до пункту 13 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» у зв`язку з отриманням права на пенсію. Тобто, за результатами судового оскарження і визнання судом протиправним рішення Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про відмову в призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1 пенсія призначена зворотною датою з 29.01.2019 і підлягає виплаті за минулий період включно.

Призначення пенсії за віком з 29 січня 2019 року громадянину ОСОБА_1 підтверджується також листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 27050/03.6-14 від 09.10.2019 та повідомленням про призначення пенсії гр. ОСОБА_1 (вихідний номер та дата відсутні).

Під час перебування на обліку в Роменській міськрайонний філії Сумського обласного центру зайнятості гр. ОСОБА_1 , як безробітному, за період з 06.02.2019 по 09.09.2019, виплачена допомога по безробіттю в сумі 24049,75 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком № 06/1523 від 18.10.2019 (а.с. 41).

У відповідності до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. Згідно з даними державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Роменське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.06.2019 реорганізоване, а його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

22.10.2019 Роменською міськрайонної філією Сумського обласного центру зайнятості на підставі наказу Сумського обласного центру зайнятості № 154 від 18.10.2019 надіслано претензію Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області про повернення боргу в досудовому порядку.

02.12.2019 року від боржника надійшла відповідь на претензію № 36853/06.2-14 від 26.11.2019, згідно з якою Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вважає, що підстави для повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 24049,75 грн відсутні.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

Факт неправомірного рішення - протиправної відмови Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року у справі № 480/1169/19, що набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставина, встановлена рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у протиправній відмові Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 , є встановленими та не підлягають доведенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років).

Факт правомірної реєстрації в Роменській міськрайонній філії Сумського обласного центру зайнятості підтверджується також довідкою № 137/03-18 від 10.01.2019, виданою Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області гр. ОСОБА_1 згідно з якою йому відмовлено в призначенні пенсії.

За умови своєчасного призначення пенсії гр. ОСОБА_1 він належав би до категорії зайнятих осіб і підстав для виплати допомоги по безробіттю йому не було.

Відтак, причиною перебування гр. ОСОБА_1 на обліку в Роменській міськрайонний філії Сумського обласного центру зайнятості та отримання ним допомоги по безробіттю стала обставина своєчасного не призначення йому Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області пенсії за віком. Неправомірність зазначеного факту перевірялась і встановлена Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 06.05.2019 у справі № 480/1169/19.

Підставами стягнення шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області є:

протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону і полягає в відмові Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 , протиправність якої визнана рішенням Сумського окружного адміністративно суду від 06.05.2019 у справі № 480/1169/19, що набрало законної сили;

наявність шкоди, що оцінюється сумою витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 , права на яку останній не отримав би за умови своєчасного призначення йому пенсії за вислугу років і перебування у статусі пенсіонера;

причинно-наслідковий зв`язок прослідковується в тому, що статус пенсіонера і статус безробітного взаємовиключні згідно статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Підстав для відмови гр. ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного станом на 30.01.2019 та призначенні допомоги по безробіттю з 06.02.2019 у Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості не було.

Протиправна поведінка Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області полягає у відмові гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його зверненням, що підтверджено рішенням суду та не підлягає встановленню.

Таким чином, своїми діями Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області завдано збитків Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на загальну суму 24049,75 грн, які виплачені як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 та підлягають поверненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оскільки гр. ОСОБА_1 не отримував би допомоги по безробіттю за умови своєчасного призначення пенсії за віком і перебування у статусі пенсіонера.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 зазначеного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина друга статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

Зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону (пункт 2 частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення»).

Сума завданої відповідачем шкоди позивачу вимірюється сумою допомоги по безробіттю, отриманою гр. ОСОБА_1 у період з 06.02.2019 по 09.09.2019 у розмірі 24049,75 грн за рахунок коштів Сумського обласного центру зайнятості на випадок безробіття, яка підтверджується довідкою-розрахунком позивача від 18.10.2019 за № 06/1523 (а.с. 41).

Пунктом 7 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення», і така виплата відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 7 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не здійснювалася би у випадку не вчинення відповідачем протиправних дій стосовно гр. ОСОБА_1 , що свідчить про неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що доводи відповідача в частині добровільного здійснення позивачем виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки право на отримання допомоги по безробіттю визначається не волею позивача, а пунктом 2 частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», статей 6, 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17.

Факт обізнаності чи необізнаності відповідача про отримання гр. ОСОБА_1 статусу безробітного та пов`язаних з цим виплат допомоги по безробіттю не впливає на судовий спір у справах, за результатами вирішення яких встановлено та набуто преюдиційного значення обставини неправомірності дій відповідача по відношенню до гр. ОСОБА_1 .

Відповідно частини першої статті 7, статті 8 та пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Встановивши зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного-правопорушення та покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу понесені ним збитки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах, викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 915/282/17, від 18.06.2018 у справі №904/1284/17, від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17, від 21.06.2018 у справі №916/1371/17 та від 09.07.2018 у справі № 921/202/17-г/4.

З огляду на викладене судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що сама лише наявність шкоди у вигляді безпідставної сплати допомоги по безробіттю, за відсутності інших цивільно-правових елементів шкоди, таких як, протиправність поведінки відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та шкідливим результатом, що настав, не є підставою дійти висновку про наявність обов`язку відповідача відшкодувати позивачу шкоду.

На дату звернення до суду заборгованість в сумі 24049,75 грн відповідачем на користь позивача не сплачена.

Оспорювання відповідачем повноважень позивача стягувати з відповідача виплачену допомогу по безробіттю спростовується частиною другою статті 11, статями 15, 16 і 1173 ЦК України, за якими шкода відшкодовується особі, якій її завдано.

Існування прямих правовідносин між суб`єктами деліктної відповідальності не вимагається.

Посилання відповідача на Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Мінпраці та соцполітики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України №7-1, містить матеріальні норми, що не поширюються на випадки деліктної відповідальності, яка регулюється статтею 1173 ЦК України, тому відхиляються судом.

Незнання, неможливість передбачити чи допустити відповідачем факту реєстрації безробітними та отримання допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 не змінює факту заподіяння шкоди Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій по відношенню до гр. ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Сумського обласного центру зайнятості в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 21108013) на користь Сумського обласного центру зайнятості (40030, м. Суми, майдан Незалежності 3-1, ідентифікаційний код 03491406) в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Аптекарська, буд. 2, ідентифікаційний код 41963676) шкоду в сумі 24049,75 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя В.Л. Котельницька