YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Харківський окружний адміністративний суд

Постанова № 8783657, 13.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

13.01.2010

Номер справи

41880/09/2070

Номер документу

8783657

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ПРИВАТНА ФІРМА "ОРНАТУС"

Єдиний державний реєстр судових рішень

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

№ 2-а- 41880/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

Суддів - Сліденка А.В., Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спеціалізова державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

до Відкритого Акціонерного Товариства " Всеукраїнський Акціонерний Банк" Приватної фірми "Орнатус" прозобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі відповідач 1) та приватної фірми "Орнатус" (надалі відповідач 2). Уточнивши позовні вимоги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові просила суд зобов"язати відповідачів оплатити солідарно 15 податкових векселів на загаьну суму 454470, 21 грн., видані ПФ "Орнатус" при імпорті товарів на митну територію України у вересні 2007 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що у вересні 2007 року ПФ "Орнатус" при імпорті на митну територію України товарів надав органам митного контролю податкові векселі, які були авальовані Харківською філією ВАТ "ВАБанк" та які, на думку позивача, у відповідності до абз. 5 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" повинні були бути погашені ПФ "Орнатус" шляхом перерахування коштів до бюджету, не включаючи при цьому суму зобов"язань по векселям до складу податкових зобов"язань, оскільки термін сплати зобов"язань по зазначеним податковим векселям виник до закінчення терміну подачі декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року до податкового органу. При цьому, ПФ "Орнатус" не виконала вищевказаних зобов"язань, тоді як у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.1997 року № 1104, банк - аваліст зобов"язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, оскільки аваль - це ексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд ухвалити рішення про задоволення позову, наполягали на тому, що по всім 15 спірним податковим векселям строк сплати наступає до закінчення терміну подачі податкової декларації, а тому ПФ "Орнатус" взагалі не повинна була включати суму зобов"язань по податковим векселям до складу податкових зобов"язань податкової декларації за вересень 2007 року, а за умовами приписів абз. 5 п. 11.5 ст. 11 Закону "Про ПДВ" повинна була сплатити визначену суму по таким векселям до бюджету. Тільки після виконання встановлених законодавством умов підприємство мало право включити суму по податковим векселям до складу податкового кредиту податкової декларації в тому періоді, в якому були видані такі векселі (тобто за вересень). Таким чином, підприємством були порушені приписи наведен норми діючого закондавства , що призвело до втрат до бюджету.

Відповідач 1, ВАТ "ВАБанк," проти позову заперечував, посилаючись на абз. 4 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, а також на те, що сума податку на додану вартість, яка зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком, при цьому вексель вважається погашеним. Оскільки ніяких додаткових документів для підтвердження сплати зобов"язань по податковому векселю не передбачено, Банк контроює оплату авльованих ним векселів шляхом одержання від клієнта копій зданих в ДПІ декларацій по ПДВ з додатками, які містять вичерпну інформацію щодо погашення в поточному місяці векселів. Після звітного періоду ПФ "Орнатус" було надано до Банку податкові декларації з реєстром погашених векселів за вересень 2007 року на загальну суму 454470, 21 грн. з включенням цих зобов"язань до складу податкових зобов"язань. Згідно з цими даними, усі авальовані Банком векселі у вересні 2007 року - погашені.

За таких підстав, представники відповідача у судовому засіданні просили в позові відмовити, вказуючи, що правомірність вимог позивача про зобов"язання оплатити податкові векселі не доведена, позивач не обгрунтував і не підтвердив відсутність у платника податків права використання абз. 7 п. 11.5 ст. 11 ЗУ "Про ПДВ".

Відповідач 2, Приватна фірма "Орнатус", також заперечував проти позову, посилаючись на абз. 4, 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року. На думку відповідача 2, платник податків може по самостійному рішенню достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодуання, підтвердженого податковим органом. Окрім того, податкові векселі відповідають критерям, встановленим саме абз. 7 п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки ПФ "Орнатус" на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю мало підтверджену податком органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1937408, 86 грн., і не один з векселів цю суму не перевищував; сума по кожному податковому векселю знаходилася в межах суми задекларованого бюджетного відшкодування. Всі зазначені ДПІ в додатках до адміністративного позову податкові векселі, що були видані ПФ "Орнатус" за вересень 2007 року на суму 454470, 21 грн. та авальовані ХФ ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" погашені у спосіб, передбачений законодавством.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила в позові відмовити з тих підстав, що платник податків може по самостійному рішенню достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом. Норми абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про ПДВ" встановлюють безумовне право платника податків включити суму зобов"язань по податковому векселю до складу податкових зобов"язань за звітний період, в якому відбулась його поставка органу митного контролю, якщо такий платник податків на дату поставки податкового векселя має підтверджену одатковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов"язання по даному векселю. Видані у вересні 2007 року ПФ "Орнатус" податкові векселі відповідають критеріям, втсановленим абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ, оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодуваня у розмірі 1937408, 86 грн. і не один з векселів цю суму не перевищив.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідач, ПФ "Орнатус"пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання – юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з ідентифікаційним кодом 24136224, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України у вересні 2007р. відповідач в порядку п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» видав органу митного контролю податкові векселі:

1. 03.09.07 АА 1202273, термін погашення 02.10.07 на суму 56916, 45 грн.

2. 03.09.07 АА 1202271, термін погашення 02.10.07 на суму 42515, 75 грн.

3. 03.09.07 АА 1202270, термін погашення 02.10.07 на суму 42515, 75 грн.

4. 03.09.07 АА 1202277, термін погашення 02.10.07 на суму 6272, 10 грн.

5. 03.09.07 АА 1202275, термін погашення 02.10.07 на суму 30034, 07 грн.

6. 03.09.07 АА 1202274, термін погашення 02.10.07 на суму 32123, 96 грн.

7. 03.09.07 АА 1202280, термін погашення 02.10.07 на суму 16130, 91 грн.

8. 03.09.07 АА 1202276, термін погашення 02.10.07 на суму 37557, 60 грн.

9. 03.09.07 АА 1202278, термін погашення 02.10.07 на суму 15763, 88 грн.

10. 03.09.07 АА 1202279, термін погашення 02.10.07 на суму 3201, 09 грн.

11. 03.09.07 АА 1202250, термін погашення 02.10.07 на суму 29717, 06 грн.

12. 03.09.07 АА 1202247, термін погашення 02.10.07 на суму 26399, 79 грн.

13. 03.09.07 АА 1202267, термін погашення 02.10.07 на суму3821, 76 грн.

14. 03.09.07 АА 1202268, термін погашення 02.10.07 на суму 34618, 76 грн.

15. 03.09.07 АА 1202269, термін погашення 02.10.07 на суму 76881, 20 грн.

Всього : на суму 454470, 21 грн.

Доводів стосовно неналежного оформлення цих податкових векселів, їх неправомірної поставки органу митного контролю або неприйняття цих податкових векселів до обліку митницею чи податковою інспекцією сторонами в ході розгляду справи перед судом не наводилось, при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі доказів існування означених фактів судом не виявлено.

19.10.2007року відповідач 2 подав до СДПІ по РВПП у місті Харкові декларацію з ПДВ за вересень 2007р., яка була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку відповідача з податку на додану вартість.

З додатку до означеної декларації вбачається, що значення рядка "6" було сформовано за рахунок зобов’язань по вищепереліченим податковим векселям на загальну суму 454470, 21 грн..

Вказані обставини визнаються сторонами по справі, щодо них спору не існує, а тому суд не має підстав для сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, у зв"язку з чим ці обставини додатково перед судом не доказуються.

Як з’ясовано судом, та не заперечується сторонами дана декларація була прийнята СДПІ по РВПП у м.Харкові без зауважень стосовно правильності визначення як податкових зобов’язань в загальному розмірі 57 489 952 грн., так і податкового кредиту в загальному розмірі 57 520 609 грн.

Спір по справі виник через висновок позивача, СДПІ по РВПП у місті Харкові про те, що відображена у рядку "6" декларації з ПДВ за вересень 2007р. сума зобов’язань за податковими векселями має бути оплачена відповідачем та банком грошовими коштами відповідно до абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України «Про ПДВ».

Перевіряючи наведений висновок позивача, який в силу положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та за визначенням п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, на його відповідність ч.3 ст.2 КАС України суд виходить з насутпного:

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість», статтею 3 якого (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту);

3.1.3. вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Аналізуючи положення ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», суд дійшов до висновку про те, що за кожним визначеним законом об’єктом оподаткування, а відтак і за операцією з ввезення товару на митну територію України (імпорту), податок може бути стягнутий лише один раз, адже інше б суперечило запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з абз.1 п.11.5 ст.11 Закону України «Про ПДВ» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Зі змісту п.1.16 ст.1 закону України «Про ПДВ» випливає, що шляхом видачі податкового векселю як письмового безумовного грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, платник податку отримує відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Разом з тим, суд зауважує, що наведене у п.1.16 ст.1 Закону України «Про ПДВ» визначення податкового векселя як грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів не може бути враховано судом при розгляді справи як таке, що безумовно визначає правову природу податкового векселя, бо в п.11.5 ст.11 Закону України «Про ПДВ» законодавцем передбачені способи припинення зобов’язання за податковим векселем не лише його оплатою, а і включенням до складу податкових зобов’язань відповідного звітного податкового періоду з ПДВ.

За правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З пояснень сторін та зібраних по справі доказів судом встановлено, що відповідач 2, визначаючи загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2007р. враховував зобов’язання за спірними податковими векселями: