Рішення № 87832899, 25.02.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/14374/19

Провадження № 2/219/1046/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в загальному позовному провадженні цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання з відповідачем шлюбу, а також стягнення з нього на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 часини усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі з 01 липня 2017 року, під час перебування у якому у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу спільне життя з відповідачем у ОСОБА_1 не склалось, що у кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ними, внаслідок чого сторони проживають окремо, з огляду на що фактичні шлюбні стосунки і ведення спільного господарства припинені. Розлад у сімейних стосунках набув стійкого характеру, у зв`язку з чим примирення неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, з огляду на що ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеною позовною заявою, у якій просить також стягнути з відповідача аліменти на утримання сина, оскільки ОСОБА_2 добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Про наявність спорів щодо поділу майна та визначення місця проживання дитини між подружжям у позовній заяві не зазначено.

Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

23 грудня 2019 року позивачем недоліки усунуто, у зв`язку з чим ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 03 лютого 2020 року, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

03 лютого 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по цивільній та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин 25 лютого 2020 року.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялась належним чином: у відповідності до частини 9 статті 128 ЦПК України - засобом телефонного зв`язку, що оформлено відповідною телефонограмою. 03 лютого 2020 року позивачем подано до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення підготовчого засідання (у відповідності до частини 9 статті 128 ЦПК України - засобом телефонного зв`язку, що оформлено відповідною телефонограмою) відповідач ОСОБА_2 до підготовчого засідання не з`явився, подавши до початку судового засідання на адресу суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як було встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_1 , з 01 липня 2017 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2017 року (а.с. 8).

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю - позивачем по справі - за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї № 2453/18-23 від 13 жовтня 2017 року (а.с. 9).

Згідно зі ст. 120 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.

Згідно ст. 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. У відповідності зі ст. 112 СК України, судом з`ясовані фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, якими є відсутність взаєморозуміння, фактичне припинення шлюбних відносин та відсутність бажання в подальшому підтримувати шлюбні стосунки.

Приймаючи до уваги фактичні взаємини між подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя сторін, такі, як відсутність спільного господарювання, фактичне припинення шлюбних відносин протягом тривалого часу, суд дістається висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що при одружені позивач змінила дівоче прізвище ОСОБА_1 на прізвище чоловіка - ОСОБА_1 . При цьому, відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У зв`язку з наведеним, ухвалюючи дане рішення, суд вважає доцільним задовольнити клопотання позивача про залишення їй прізвища, набутого у шлюбі.

Сторонами не заявлено про спорів щодо спільного майна, а також визначення місця проживання дитини.

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Судом встановлено, що між сторонами не має домовленості відносно розміру сплати аліментів відповідачем на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, утому числі придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини від повідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 ЦПК України).

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов`язку, за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що сторони не дійшли згоди щодо розміру аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи: стан здоров`я відповідача, який є працездатною особою, та інші істотні обставини, що підтверджуються письмовими доказами, виходячи з принципу розумності, справедливості, загальних засад цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи, що відповідачем не заперечувалась можливість сплати аліментів на утримання дитини у визначеному позивачем розмірі, суд вважає необхідним визначити міру потреби позивача і міру можливості відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно з ч. 3 ст. 179 СК України, неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відповідно до ст. 186 СК України, за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачення аліментів. У разі нецільового витрачення аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділення Державного ощадного банку України.

Суд, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову в частині позовних вимог про стягнення аліментів від сплати судового збору була звільнена, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вказану позовну вимогу в розмірі 840,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 83, 206, 247, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Бахмут Донецької області, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою села Міньківка Бахмутського району Донецької області, зареєстрований 01 липня 2017 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 247.

Прізвище позивача ОСОБА_1 , змінене нею під час реєстрації шлюбу, залишити без змін, а саме: ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Бахмут Донецької області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Міньківка Бахмутського району Донецької області, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці села Міньківка Бахмутського району Донецької області, з державного бюджету судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Бахмут Донецької області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Міньківка Бахмутського району Донецької області, судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Бахмут Донецької області, на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання якого: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.С. Конопленко