Рішення № 87829955, 26.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/326/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.10.2019, про відмову в призначені ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеним в листі № 33769/03 від 17.10.2019 та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи 01.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки виховав до шестирічного віку дитину інваліда ОСОБА_3 . Мати дитини-інваліда (дружина позивача) не заперечувала проти призначення дострокової пенсії позивачу, як батьку дитини-інваліда. З відповідною заявою позивач звернувся до відповідача 01.10.2019, проте у задоволенні його заяви про призначення пенсії за віком було відмовлено з тих підстав, що дружина позивача, мати дитини-інваліда, використала одне із наданих їй прав щодо призначення дострокової пенсії. Вважає таку відмову незаконною, оскільки мати дитини-інваліда не використала право на дострокове призначення пенсії з підстав, зазначених п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

07.02.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , мати дитини інваліда ОСОБА_3 , (дружина позивача), одержує пенсію по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) на термін довічно, а відтак позивач право на призначення дострокової пенсії не має.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , інваліда з дитинства.

01.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як батькові дитини-інваліда, що здійснював виховання дитини-інваліда до шестирічного віку, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.10.2019 відповідачем прийнято рішення № 221150000594 від 08.10.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком згідно заяви від 01.10.2019, з підстави, що мати дитини-інваліда, використала одне з наданих їй прав щодо призначення дострокової пенсії за віком, про що повідомлено останнього листом №33769/03 від 17.10.2019.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей.

Відповідачем не заперечуються обставини, зазначені позивачем у заяві про призначення дострокової пенсії, а саме наявність відповідного страхового стажу не менше 20 років, досягнення відповідного віку 55 років та здійснення позивачем виховання дитини - інваліда.

Дані обставини також підтверджуються копією паспорта позивача, його трудовою книжкою, копіями архівних довідок про нарахування заробітної плати, копією довідки виданої Новоушицьким районним військовим комісаріатом № 122 від 30.08.2019; довідкою виданою Новоушицькою селищною радою про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 712 від 27.12.2019, довідкою виданою Новоушицькою селищною радою про те, що ОСОБА_1 дійсно виховував і утримував сина ОСОБА_3 разом із співмешканкою ОСОБА_2 , з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 складеного на ОСОБА_3 ; довідками про медичне заключення виданими головним лікарем Новоушицького району; заключенням ЛКК від 02.09.2019, випискою з акту огляду МСЕК серії АВ № 1083788 від 10.01.2018, та іншими матеріалами справи.

Згідно матеріалів справи, син позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 052446 від 24.02.2004; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 086275 від 07.02.2006; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 155109 від 11.02.2009; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 209449 від 22.02.2012; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 0384019 від 25.02.2015, витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 1083788 від 10.01.2018; заключенням лікарської контрольної комісії при Новоушицькій центральній районній лікарні від 02.09.2019 про дитину-інваліда віком до 18 років.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стала та обставина, що мати дитини інваліда ОСОБА_2 одержує пенсію по інвалідності ІІ групи від загального захворювання, а відтак використала своє право на призначення одного з видів пенсії до досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених п. 3 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, мати дитини-інваліда не використала, надавши відмову від дострокової пенсії по догляду за дитиною-інвалідом до шестирічного віку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача, який здійснював виховання останнього.

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи від загального захворювання, що підтверджується витягами із акту огляду у МСЕК та матеріалами пенсійної справи, внаслідок чого і отримує пенсію по своїй інвалідності та делегувала своє дострокове право на пенсію за віком батьку дитини з інвалідністю, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 10.01.2020 про передачу ОСОБА_1 свого права на дострокову пенсію.

Отже, при призначенні позивачу дострокової пенсії, як батькові дитини з інвалідністю за вибором матері, дружина позивача отримувала інший вид пенсії, про що було відомо відповідачу, проте ці обставини не стали підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії, однак відповідач вважає, що ці обставини є підставою для відмови у призначені позивачу пенсії з 01.10.2019.

Абзацом 2 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.

Аналогічний висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачу протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та іншіпротиГреції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Належних та законодавчо обґрунтованих підстав відмови у призначені ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як батьку дитини з інвалідністю з 01.10.2019, відповідач не навів, тому суд, з урахуванням практики ЄСПЛ, прийшов до висновку, що дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в призначені ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення № 221150000594 від 08.10.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком згідно заяви від 01.10.2019 є протиправними.

З метою поновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача виникає необхідність зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи 01.10.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку з 01.10.2019.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачами судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.10.2019 № 221150000594, про відмову в призначені ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи 01.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Третя особа:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький Згідно з оригіналом Суддя І.І. Тарновецький