Рішення № 87829747, 25.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2633/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" до Чорноморської митниці Держмислужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2019/000038/2 від 08.10.2019 р. та картки відмови № UA 508030/2019/00165 від 08.10.2019 р,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Юг" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2019/000038/2 від 08.10.2019 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобв комерційного призначення №UA508030/2019/00165 від 08.10.2019 р.

Ухвалою суду від 24.12.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.05.2019 року між ТОВ "НІКО-ЮГ" та Компанією "ВОРЛД ТРЕЙД" укладено контракт № 09/05/2019/PL/UKR , предметом якого є поставка продукції. У жовтні 2019 р. на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від Компанії «ВОРЛД ТРЕИД» товар - перець червоний солодкий свіжий. Відповідно до Інвойсу VAT 2/МО/10/2019 від 04.10.2019 р. на загальну суму 12 584 доларів США. Під час декларування вказаних товарів позивачем була заявлена митна вартість товару у сумі 321 605, 16 грн., виходячи із контрактної вартості товару 12584 доларів США. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте відповідачем під час митного оформлення товару витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийнято рішення № UA508030/2019/000038/2, яким скориговано митну вартість товару на загальну суму 18876 USD та 08.10.2019 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2019/00165. Позивач вважає протиправними спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що не погоджуючись із позицією митниці був вимушений здійснити митне оформлення товару під гарантію платежу (з відстроченням платежу до 06.01.2020 р.) відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, на підставі ВМД № UA508030/2019/006863 від 08.10.2019 р., з урахуванням митної вартості, яка визначена на підставі рішення митниці № UA508030/2019/000038/2, яким скориговано митну вартість товару нарівні 1,3200 USD за кг/нетто, на загальну суму 18876 USD. Вказує, що подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Окрім того, зазначає, що раніше вже здійснювалося митне оформлення такого ж товару за тим самим контрактом та у митниці не виникало питань у тотожних відносинах щодо визначення позивачем митної вартості товару. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволені позову виходячи з наступних обставин. 07.10.2019 р. декларантом ТОВ «НІКО-ЮГ» було подано митну декларацію № UA508030/2018/006828 для здійснення митного оформлення товару «Перець солодкий свіжий». Товар ввезено на умовах поставки FСА – Grojec (Польща). При декларуванні митної вартості оцінюваного товару, декларантом було застосовано основний метод - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вказує, що серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався саме покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Також, підпунктом 3.1 контракту передбачено, що на підставі замовлення Покупця Продавець складає інвойс проформу та відправляє її Покупцю. В проформі повинна бути вказана загальна ціна окремої партії товару. Згадана проформа також не надана митниці, що не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Разом з тим, для підтвердження, транспортних витрат декларантом надано договір транспортно-експедиторських послуг № б/н від 03.10.2019 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ніко-Юг», а також «Довідка транспортно-експедиційних витрат» №92-19 від 07.10.2019. Проте, згідно наданої СМR від 04.10.2019 фактичне перевезення здійснювалось підприємством ТОВ «ТРУБПЛАСТ». Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару, тому відсутня складова митної вартості, яка при визначенні додається до ціни і повинна бути документально підтверджена, а саме витрати на транспортування та страхування. Вказує, що порівнюючи рівень заявленої митної вартості з інформацією ЄАІС ДМСУ щодо раніше визнаної (визначеної) органом доходів і зборів вартості подібних товарів встановлено, що наявна інформація про вартість таких товарів значно перевищує заявлену, у зв`язку з чим митну вартість було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МКУ на підставі інформації наявної у митному органі.

Разом з тим, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу, з підстав їх не співмірності та відсутністю доказів, які б достовірно підтверджували понесені витрати за надані послуги.

З огляду на зазначене просить відмовити у задоволенні позову.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що на підставі постанови КМУ від 02.10.2019 р. №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Держмитслужби, а саме Чорноморську митницю Держмитслужби. У зв`язку із зазначеним, просить здійснити заміну відповідача Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі його правонаступником Чорноморською митницею Держмитслужби.

Згідно зі ст.52 КАС України у разу вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає за необхідне замінити відповідача Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на Чорноморську митницю Держмитслужби допустивши процесуальне правонаступництва.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням наданих доказів, судом встановлені наступні обставини.

09.05.2019 року між ТОВ "Ніко-Юг" та компанією ОСОБА_2 укладено контракт № 09/05/2019/PL/UKR (далі-Контракт) на поставку "фруктів, які знаходяться в пропозиції продавця, а асортименті, кількості і цінах, визначених у домовлених сторонами замовленнях" на умовах FСА Груєць, Польща, відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту ТОВ "НІКО-ЮГ" імпортувало на митну територію України товар, а саме: перець червоний солодкий свіжий (Red C apsicum), врожаю 2019 року, загальною вагою 14300,0 кг.

07.10.2019 року декларантом позивача митним брокером ФОП ОСОБА_3 для митного оформлення товару подано митну декларацію №UA508030/2019/006828, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 11890 доларів США, за ціною договору (контракту) (основний метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією ТОВ "Ніко-Юг" для оформлення товару надано: рахунок-фактура № 2/МО/10/2019 від 04.10.2019 року; автотранспортна накладна від 04.10.2019 р., фітосанітарний сертифікат ЕС/PL/0872326 від 04.10.2019 р., сертифікат з перевезення PL/MF/AN 0500516 від 04.10.2019 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) 09/052019/PL/UKR від 09.05.2019 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №92-19 від 07.10.2019 р., договір (контракт) про перевезення від 03.10.2019 р.

Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості:

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправника з якістю зображення придатною для ознайомлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 07.10.2019 року направлено електронне повідомлення декларанту, із пропозицією для підтвердження заявленої митної вартості надати додаткові документи .

На виконання вимог митного органу позивач додатково надав відповідачу експортну декларацію країни відправника та комерційну пропозицію продавця (оферта).

08.10.2019 року Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000038/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2019/00165.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують орган доходів і зборів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, а також постановах Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №815/6827/17, від 11.09.2018р. у справі №818/362/18, від 27.03.2018р. у справі №814/1213/16, від 23.10.2018р. у справі №816/921/17.

Як установлено судом, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UA 508030/2019/000038/2 від 08.10.2019 року відповідач вказав на наступні підстави.

“… Серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах поставки FCA, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання , на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування.

Також, додатково надана копія МД країни відправлення №19PL445010E1417902 від 04.10.2019 р. містить розбіжності, а саме у графі 46 зазначено вартість товару у польських злотих, яка відрізняється від тої що міститься в інвойсі.

На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи:

1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково надані документи у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації…”.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем ні в рішенні про коригування митної вартості, ані у відзиві так і не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складові.

Так, валюта в якій визначається вартість товару (польські злоті чи долар США) жодним чином не впливає на її митну вартість та обов`язок покупця сплатити її в повному обсязі.

Таким чином, порушення договірними сторонами умови п. 5.1 контракту №09/05/2019/PL/UKR щодо встановлення ціни товару в доларах США не має впливу на митну вартість товару, отже не може бути підставою для її коригування.

Щодо відомостей про страхування товару, то умови поставки FCA (FREE CARRIER) за Інкотермс-2010 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Обов`язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. Договір купівлі-продажу також не містить вимог щодо страхування товару.

Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось та орган митного контролю не може надати обґрунтованих доводів протилежного, то вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача на час прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови не було підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару в частині визначення митної вартості товару.

Інші документи, які були витребувані митницею, на думку суду, в даному конкретному випадку не мали жодного значення для обчислення митної вартості товару. Надані ж позивачем документи у своїй сукупності надавали митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Стосовно ж доводів відповідача викладених в відзиві на позов, зокрема, відносно того, що надані ТОВ "НІКО-ЮГ" при митному оформлені документи не підтверджують такої складової митної вартості як витрати на транспортування, суд зазначає наступне.

Так, з аналізу змісту оскаржених рішень, а також письмової вимоги про надання документів вбачається, що відповідач жодного разу не зазначив про відсутність чи недостатність документів, які б підтверджували витрати позивача на доставку товару, що декларується. Зазначена обставина також не була підставою для коригування митної вартості товару.

З дослідженого протоколу обробки №341085 від 07.10.2019 року, якою відповідач вимагав надати додаткові документи на підтвердження митної вартості, судом встановлено, що позивачу було запропоновано надати: 1)якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення з якістю зображення придатною для ознайомлення.

Отже, документів на підтвердження вартості перевезення (доставки, транспортування) товару від місця відвантаження до місцезнаходження позивача відповідач не запитував.

Суд зазначає, що наданих разом з митною декларацією документів, станом на дату прийняття оскаржених рішень, відповідачу було достатньо для того, щоб вважати вказану декларантом вартість перевезення - 59445,00 грн. (згідно листа ФОП ОСОБА_1 №92-19 від 07.10.2019 року) підтвердженою.

Як вже зазначалось судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом, документи, подані ТОВ "НІКО-ЮГ" відповідачу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на таке, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи, що твердження відповідача про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), під час судового розгляду були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення № UA 508030/2019/000038/2 та картки відмови № UA 508030/2019/00165, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «НІКО-ЮГ» 06.05.2019 р. уклало договір про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням «Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та Партнери», відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.4.4 за результатом надання правової допомоги за поточний місяць складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість

Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Однак, позивачем не додано жодного документу, що підтверджував би факт виконання адвокатом робіт, передбачених договором про надання правничої допомоги від 06.05.2019 року, обсяг зазначених робіт, тощо.

У зв`язку з відсутністю належних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу та аналізуючи вимоги процесуального законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №UA508030/2019/000038/2 від 08.10.2019 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмовуи Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2019/00165 від 08.10.2019 р.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" (код ЄДРПОУ 38487441, 74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул.Першотравнева, 50) сплачений судовий збір у сумі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок два) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 108020200