Рішення № 87829378, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа № 480/5360/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-925/51 від 07.11.2019.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що підприємницькою діяльністю ніколи не займався. Крім того, позивач зауважує, що в грудні 2018 року він вже звертався до суду з аналогічним позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-925-51, яка за рішенням суду була скасована. Позивач вважає, що не порушував законодавства України, у зв`язку з чим винесення вимоги вважає безпідставною.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.02.2020 від представника відповідача - Головного управління ДПС у Сумській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 12.02.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 21.05.1997 ОСОБА_1 взято на облік в Тростянецьку ДПІ, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з 17.01.2014 по теперішній час він перебуває на податковому обліку в Охтирському управлінні Тростянецької ДПІ, як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності: 50.20.0 - «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів». Отже, відповідно до законодавства позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Внаслідок несплати позивачем у встановлені законом строки ЄСВ за 2017-2018 роки та за 1, 2, 3 квартали 2019 року у нього утворилася заборгованість в сумі 26539,26 грн., у зв`язку з чим відповідачем правомірно було сформовано та направлено ОСОБА_1 оскаржувану вимогу (а.с.35-39).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про ОСОБА_1 , а саме: місце проживання: АДРЕСА_1 ; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця: 21.05.1997, відомості відсутні; дані про реєстраційні дії: включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним; 16.01.2014 26241750000002132; Немченко Олена Іванівна; Тростянецьке районне управління юстиції у Сумській області. Дані про види діяльності, дані про перебування фізичної особи підприємця в процесі припинення діяльності, банкрутства у Єдиному державному реєстрі відсутні (а.с.47-48).

Як встановлено із розрахунку суми податкового боргу відповідачем було нараховано позивачу зобов`язання з ЄСВ за 2017-2018 роки та 1, 2, 3, квартали 2019 року у загальній сумі 26539,26 грн. (а.с. 40-41).

У зв`язку з тим, що станом на 31.10.2019 у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ГУ ДПС у Сумській області була сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-925-51 в розмірі 26539,26 грн. (а.с. 4).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон №755-IV).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №755-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).

Отже, з огляду на зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2014 державним реєстратором Тростянецького районного управління юстиції вчинено реєстраційну дію щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним (а.с. 48).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №755-IV (чинного на час включення відомостей до реєстру) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Водночас, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації" від 01.07.2010 №2390-VІ (далі - Закон №2390-VІ) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 7 розділу ІІ Закону №2390-VІ передбачено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців. Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Закону №2390-VІ після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, а також наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для висновку щодо реєстрації позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, як фізичної особи-підприємця.

Доводи відповідача про те, що оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не було, а тому позивач на теперішній час є на обліку, як платник єдиного внеску, судом не приймається до уваги, так як документів, які взагалі підтверджують державну реєстрацію Сердюка Д.М., як фізичної особи-підприємця, на час розгляду справи, відповідачем суду не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).

Крім того, варто зазначити, що ГУ ДФС у Сумській області (правонаступником якого є відповідач) 07.11.2018 виносило вимогу №Ф-925-51 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн., яка була сформована у зв`язку з тим, що станом на 31.10.2018 у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік та 1, 2, 3, квартали 2018 року.

Вказана вимога була оскаржена позивачем.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №480/4670/18 було задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано вимогу ГУ ДФС у Сумській області №Ф-925-51 від 07.11.2018 про сплату боргу (а.с.8-12). Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №480/4670/18 залишено без змін (а.с.13-17).

Отже, у судовому порядку було встановлено неправомірність дій податкового органу щодо обрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік та 1, 2, 3, квартали 2018 року, що включено у оскаржену вимогу №Ф-925-51 від 07.11.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

При цьому, суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів повноту та обґрунтованість вимоги про сплату боргу від 07.11.2019 № Ф-925-51.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-925-51.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн., сплаченого за квитанцією №б/н від 08.01.2020 (а.с.23), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-925/51 від 07.11.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска