Рішення № 87828035, 14.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Справа № 160/12516/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у вклеюванні фотокартки позивача у її паспорт громадянина України зразка 1994 року з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ;

- зобов`язати відповідача вклеїти фотокартку позивача у її паспорт громадянина України зразка 1994 року та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв`язку із досягненням 25-річного віку позивач 29.11.2019 звернулась до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки. При цьому, ОСОБА_1 повідомила відповідача, що з особистих переконань не бажає отримувати паспорт нового зразка. Відповідач листом №1212-41 від 22.11.2019 роз`яснив порядок подачі документів для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку, а також з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 вказав про можливість обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року на паспорт у формі пластикової картки типу НОМЕР_1 -картки. На думку позивача, відповідач шляхом надання такої відповіді відмовив у вклеюванні фотокартки до паспорта зразка 1994 року. Вважає, що вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 17.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12516/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 січня 2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що особисто із заявою за формою, визначеною законодавством, ОСОБА_1 до районного відділу не зверталась, а лише подала заяву довільної форми із зазначенням причин, по яких вона не бажає отримувати паспорт громадянина України у вигляді НОМЕР_1 -картки. Соборним районним відділом у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було розглянуто вказану заяву позивача та роз`яснено порядок вклеювання фотокарток та обміну паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства. Оскільки позивач звернулась із заявою не встановленої форми після спливу місячного строку з дня досягнення нею 25-річного віку, відповідачем обґрунтовано відмовлено у вклеюванні нової фотокартки до паспорту у вигляді книжечки.

У зв`язку із отриманням відзиву від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, який виступає в інтересах Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, з урахуванням того, що позиває не є обізнаною особою в питаннях організаційної структури Державної міграційної служби України, судом встановлено, що пунктом 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Згідно з інформацією, яка міститься на офіційному сайті Державної міграційної служби України, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В.Липинського, 7, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 37806243) є територіальним органом Державної міграційної служби України, а отже, Соборний районний відділ у місті Дніпропетровську не має статусу юридичної особи, у зв`язку з чим суд вважає за потрібне уточнити статус відповідача та вважати відповідачем - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20 листопада 2019 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) звернулась до Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, який є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, із заявою про вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку із досягненням нею 25-річного віку.

Листом за вих. №1212-41 від 22.11.2019 Соборним районним відділом у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у задоволенні заяви позивача було відмовлено, з огляду на те, що паспорти громадянина України у формі книжечки, власники яких не звернулися з уклеювання фотокартки протягом одного місяця після досягнення віку, підлягають обміну відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 795 від 05.10.2018.

Не погодившись із вищевказаною відмовою Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За приписами частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі – Закон № 5492-VI) визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

За змістом статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 1-2 статті 21 Закону № 5492-VI).

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Пунктом 8 Положення № 2503-XII закріплено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його

вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Згідно з пунктами 9-11 Положення № 2503-XII, паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, законодавством, чинним на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача, було передбачено дві форми паспорта громадянина України: як у вигляді книжечки, так і у вигляді картки.

Суд також зауважує, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним не має наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами Положення № 2503-XII не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745) (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, за чинним законодавством громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

При цьому, пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 131 Порядку № 302, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Таким чином, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Суд відзначає, що норми Положення № 2503-XII не містять вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення 25-річного або 45-річного віку, в той час як постанова №302 у цьому випадку зобов`язує отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі.

При цьому, як зазначила позивач у позовній заяві, звертаючись до суб`єкта владних повноважень, вона вказала, що не надає згоду на збір і облік персональних даних, забороняє передачу будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування будь-яких інших індетифікаторів.

У статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі – Закон №2297-VI ) закріплено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною першою статті 6 Закону №2297-VI визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно частин п`ятої та шостої статті 6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Однак, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість вклеювання нової фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні громадянином 25-річного віку, законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №420/270/19 (адміністративне провадження №К/9901/18498/19) та від 31 січня 2020 року у справі №200/6627/19-а (адміністративне провадження №К/9901/27206/19).

Разом з тим, позивач звернулась до вказаних органів із пропуском місячного терміну, оскільки ОСОБА_1 виповнилось 25 років – 26.08.2019, тому вона повинна була звернутись до відповідача з відповідною заявою про вклеювання фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 26.09.2019, проте таку заяву позивач подала лише 20.11.2019.

Однак, на думку суду, за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв`язку із пропуском нею строку звернення та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини.

При цьому, суд вважає правомірним посилання позивача на рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до якого особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, так як відповідач у спірних правовідносинах фактично спонукає до отримання позивачем паспорту у формі ID-картки.

Водночас, суд зауважує, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 456).

Пунктом 1 Розділу І Порядку № 456 (чинного на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Відповідно до Розділу V Порядку № 456, третя і п`ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років.

Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Наявність підстав для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку та подана заявником інформація перевіряються уповноваженою особою територіального підрозділу ДМС, яка за своїми службовими обов`язками відповідає за оформлення та видачу паспорта, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, Книгою обліку та з урахуванням вимог пунктів 4 та 5 розділу VI цього Тимчасового порядку.

Вклеювання до паспорта фотокартки при досягненні особою віку 25 і 45 років здійснюється у строки, встановлені законодавством.

Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок.

Суд зазначає, що діючим законодавством не врегульовано алгоритму дій територіального органу ДМС у разі порушення особою вказаного строку звернення щодо вклеювання у паспорт нової фотокартки, проте нормами підпункту 6 пункту 6 Порядку №302 визначено, що обмін паспорта здійснюється у разі: якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

При цьому, пункт 2 розділу V Порядку № 456 містить положення згідно з яким для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду.

Відтак, чинним законодавством передбачено два можливих способи поведінки особи у разі порушення нею встановленого строку звернення до уповноваженого органу щодо вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки: 1) обмін паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій; 2) подання працівнику уповноваженого органу пакету документів, що включає: заяву, паспорт-книжечку, фотокартки встановленого розміру, та відповідне судове рішення.

При цьому, вищенаведені положення законодавства не передбачають видачі нового паспорта зразка 1994 року в обмін на паспорт, у який своєчасно не було вклеєно фотокартку особи, якій він виданий, у зв`язку із досягненням такою особою 25-річного або 45-річного віку.

З огляду на те, що позивач не згоден на отримання паспорта у формі ID-картки, що містить безконтактний електронний носій, а також не звернувся до відповідача з питання вклеювання фотокартки при досягненні 25-річного віку після спливу тридцятиденного строку шляхом подання працівнику територіального підрозділу за місцем проживання необхідних документів, - заяви про вклеювання фотокартки встановленої форми, паспорта і двох фотокарток та відповідного рішення суду, підстави для визнання відмови відповідача протиправною відсутні, а відтак і для задоволення позивачем позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у вклеюванні позивачу фотокартки у паспорт зразка 1994 року.

Між тим, з аналізу наведених норм діючого законодавства судом зроблено висновок, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 25 років незалежно від того, що із відповідною заявою вона звернулась після спливу тридцятиденного строку після досягнення нею цього віку.

При цьому, оскільки законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вирішити питання щодо вклеювання до паспорту зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 25 років, суд вважає за необхідне визначити саме такий спосіб захисту прав та інтересів позивача.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що позивачем подано до територіального підрозділу Державної міграційної служби заяву щодо вклеювання до паспорта громадянина України по досягненню 25-річного віку фотокартки, складену у довільній формі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відповідач у листі №1212-41 від 22.11.2019, що фактично є відмовою, посилався тільки на сплив місячного строку після досягнення 25-річного віку, встановленого Порядком № 302, та запропонував ОСОБА_1 здійснити обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року на паспорт громадянина України у формі картки, посилатись на інші обставини та докази, що не були покладені в основу вчинених дій, з огляду на наведену норму, суд не має права.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49044, м. Дніпро, площа Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37806243) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Соборного районного відділу у місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, який видано на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 у зв`язку з досягненням нею 25 років.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева