Рішення № 87827478, 24.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 160/118/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати неправомірними та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськоій області, що виразились у невиплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню , у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначеня пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV « Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськоій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, яка непідлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначеня пенсії за віком (з 06.08.2018 р.) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 06.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.09.2019 року вона звернулася до Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком та виплати одноразової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій. Пенсію позивачу було призначено, але одноразову допомогу не виплачено. У грудні 2019 року позивачем отримано відповідь пенсійного органу на заяву 22.11.2019 року, в якій вказано, що законні підстави для виплати вказаної одноразової допомоги відсутні, через вихід позивача на пенсію за вислугою років з 26.09.2011 по 29.09.2011 року. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують її права на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано відповідача надати до суду копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

24 січня 2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 06.08.2018 року. У період з 26.09.2011 по 29.09.2011 позивачці була призначена та виплачена пенсія за вислугою років, яка 30.09.2011 року була припинена, а відтак відсутні підстави для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій позивачці.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу 60135 від 03.10.2011 року була призначена пенсія за вислугою років з 24 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року, як працівник освіти.

Згідно відомостей трудової книжки (а.с. 32), позивача з 30.09.2011 року було призначено на посаду вчителя російської мови Спаської ЗОШ I-III ступенів відповідно до наказу №67-к від 30 вересня 2011 року, тому виплату пенсії за вислугою років було припинено.

Згідно з рішенням відповідача № 046450001328 позивачка з 06.08.2018 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.11.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7).

29.11.2019 року листом № 8704/Б-09 відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на те, що оскільки з 26.09.2011 року вже призначалась пенсія за вислугу років, то підстав для призначення грошової допомоги немає. (а.с. 8).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі – Закон №1058).

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 71 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З огляду на зазначене, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Отже, синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 свідчить, що отримання особою до виходу на пенсію за віком будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення спірної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Тобто до призначення позивачу пенсії за віком йому призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє його права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 11 липня 2019 року № 350/294/16-а.

Суд ставиться критично до доводів позивачки про те, що пенсію за період з 26 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року вона не отримувала, оскільки судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (справа № 160/9124/18), яке набрало законної сили встановлено, що з 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 , було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку позивач отримувала до 29 вересня 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи, що позивачка певний, хоч і нетривалий час отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії– залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев