Ухвала суду № 87814932, 24.02.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1910/19

Провадження № 2-з/522/115/20

УХВАЛА

24 лютого 2020 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої просить забезпечити докази шляхом:

- витребування з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Володимирська, 26, а саме: відомості щодо перетинання кордону особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 2017 року по теперішній час;

- спрямувати судове доручення, яким витребувати письмові докази через Міністерство юстиції України з компетентних органів держав ОАЄ, США, Естонії, Швейцарії, Німеччини, спрямувати запит з метою отримання інформації про доходи ОСОБА_2 за 2018 рік.

Позивачка у заяві про забезпечення доказів посилається на ст.ст. 116-118 ЦПК України.

У судовому засіданні позивачка та її представник заяву про забезпечення доказів підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання просила у задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно до ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч. 2,3 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Відповідно до ст.118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Згідно ч. 5 ст. 118 ЦПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Так, в заяві заявник просить витребувати відомості щодо перетинання кордону особи ОСОБА_2 , з 2017 року по теперішній час, але необгрунтовує необхідність витребування даних доказів в рамках розгляду справи про стягнення аліментів, яке саме значення ці відомості мають для вирішення справи по суті.

Крім того, позивачка просить спрямувати судове доручення, яким витребувати письмові докази через Міністерство юстиції України з компетентних органів держав ОАЄ, США, Естонії, Швейцарії, Німеччини, спрямувати запит з метою отримання інформації про доходи ОСОБА_2 за 2018 рік, але позивачка не вказує в які саме органи необхідно направити доручення, а також відомості про те, що ці органі мають повноваження надавати відповіді на такі доручення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд також виходить з того, що у випадку задоволення вказаної заяви, це не призведе до повного та всебічного розгляду справи, але призведе до зупинення розгляду справи, у зв`язку із судовим дорученням, що в свою чергу затягне розгляд справи про стягнення аліментів на тривалий час.

На підставі наведеного, заява представника позивача про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, оскільки заявником не вказані обставини, для доказування яких необхідно витребувати докази або аргументи, які вони можуть спростувати, не доведено, що витребувані докази мають пряме відношення до предмету спору, а також підстави, з яких випливає, що докази мають компетентні органи держав ОАЄ, США, Естонії, Швейцарії, Німеччини, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись: ст. 3, 116, 118, 189 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Суддя: