Рішення № 87811711, 23.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6518/19 2/335/263/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі судового засідання Лазоренко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріусом не було з`ясовано питання щодо безспірності заборгованості. Будь-яких повідомлень про наявність заборгованості та необхідність її погашення від відповідача позивач не отримував, за такого, був позбавлений можливості самостійно ліквідувати допущенні порушення, в разі їх наявності, перевірити правильність нарахування заборгованості, оскаржити виставлену банком вимогу у судовому порядку або направити заперечення кредитору. Отже, приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без підтвердження фактичного отримання позивачем вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором, що також має важливе значення для встановлення безспірності заборгованості.

Ухвалою суду від 12.06.2019 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу і третім особам, для подання до суду відзиву на позов та пояснення, з документальним обґрунтуванням.

Ухвалою суду від 12.06.2019 заяву ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Жовніренко Ірини Володимирівни задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 23.01.2019., зареєстрованого в реєстрі за № 1716 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 21934 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн. 26 коп.

Представник відповідача АТ «ПУМБ» відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи сповіщений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 16.11.2019 закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник в не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутністю.

У судове засідання третя особі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу м. Київа Юхименко О.Л. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах провадження наявні заяви щодо розгляду справи у їх відсутність.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) – відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 23.02.2013 між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-4246139, згідно з яким позивач отримав кредит у сумі 14999,36 грн. на строк 36 місяців із сплатою відсотків за користування кредитом.

Наприкінці травня 2019 року позивачу стало відомо, що 18.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис №4017 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 як боржника, на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №GP-4246139 від 23.02.2013, укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», на користь ПАТ «ПУМБ», який є правонаступником за період з 11.01.2018 по 11.01.2019 в сумі 21 934,26 грн.

У виконавчому надписі вказується, що суму заборгованості складає:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту 11 183,49 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією 8 738,94 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами 2 011,83 грн.;

- плата за вчинення виконавчого напису 500,00 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

За текстом оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу пропонує звернення стягнення з громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №GP-4246139 від 23.02.2013, укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» за період з 11.01.2018 по 11.01.2019.

Крім того, правовою підставою для стягнення заборгованості у безспірному порядку приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу при вчиненні оспорюваного виконавчого напису від 23.01.2019 вказує ст.ст. 87–91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачений, зокрема, главою 14 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993, Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказом МЮУ від 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 22.02.2017 по справі №826/20084/14 залишеною без змін з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б)оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (вразі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», та п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

У відповідності до п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно із ст. 253 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється строком в три роки (ст. 257 ЦК України), ст. 258 ЦКУ встановлює спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню правове значення має не лише перевірка додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком, а й перевірка доводів боржника в повному обсязі та встановлення обставин, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), 12.12.2018 у справі № 205/6301/16-ц (провадження 61-30321св18).

Згідно із ч. 6. ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.05.2016 «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».

Згідно із ч. 4. ст. 263 ЦПК України, «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Окрім того, суд застосовує практику Великої палати Верховного суду висвітлену у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

У зазначеній Постанові суд дійшов висновку, що в разі, якщо повернення кредиту передбачено частинами, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Ані третьою особою ані відповідачем не надано до матеріалів справи доказів у підтвердження дати виникнення заборгованості та її розміру.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», так як на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом не перевірено відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, ч. 2 ст. 247, 258–259, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1716 від 23.01.2019 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) 21 934,26 гривень .

Стягнути з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2019 року, а саме: зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною 23.01.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1716 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 21 934 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн. 26 коп.

Повне рішення складене 29.01.2020.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.П. Соболєва