Рішення № 87811570, 17.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.02.2020

Справа № 397/8365/19

Провадження № 2/937/559/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивач – Концерн «Міські теплові мережі» ,

представник позивача – Горбунова О.Г.,

відповідачка – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з просить стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 9 092 грн 86 коп., посилаючись на те, що позивач в періоди: березень 2016 року - квітень 2016 року, жовтень 2016 року - березень 2017 року, жовтень 2017 - квітень 2018 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 9 092 грн 86 коп. Відповідачка не здійснювала оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 9 092 грн 86 коп.

Від представника позивача надійшла заява про слухання справи у його відсутність, на позові наполягає.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що реконструкція приміщення не закінчена і приміщення в експлуатацію не здано, послугами позивача ніхто не користувався та просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості нарахованої за період з березня 2016 року по квітень 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини між позивачем та споживачем з приводу надання-отримання послуг з централізованого опалення регулюються ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Пунктом 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630 зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІVвід 24.06.2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачам згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно ст.19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем;

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. 3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов`язаний підготувати та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Концерн «Міські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежиле приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежиле приміщення ІІІа підвалу літ.А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 2-2370 2007 від 13.09.2007, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копією договору купівлі-продажу від 23.03.2007, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.11.2007. /18,19/

З акту обстеження системи теплопостачання Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 27.09.2018 вбачається, що в нежилому приміщення, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, система опалення житлового будинку однотрубна з ніжним розведенням приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол, система опалення даного приміщення спільна з системою опалення житлового будинку /а.с.28/.

Концерн «Міські теплові мережі» в межах опалювального сезону у періоди: березень 2016 року - квітень 2016 року, жовтень 2016 року - березень 2017 року, жовтень 2017 року - квітень 2018 року наддав відповідачці послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 9 092 грн 86 коп, підтверджується розрахунком, наданим позивачем /а.с.13-14, 24-29/.

У зв`язку з тим що відповідачка не здійснювала оплату комунальних послуг наданих позивачем у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перед Концерном «Міські теплові мережі» утворилася заборгованість за періоди: березень 2016 року - квітень 2016 року, жовтень 2016 року - березень 2017 року, жовтень 2017 року - квітень 2018 року в розмірі 9 092 грн 86 коп.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 липня 2016 року було частково задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за період з вересня 2012 року по липень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 43 951,00 грн /а.с.15-17/.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідачка заявила про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості нарахованої за період з березня 2016 року по квітень 2016 року.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У даному випадку позивач був обізнаний, що відповідачка протягом тривалого часу, а саме з березня 2016 року не здійснювала оплату за надані послуги в повному обсязі, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позову, оплата послуг з березня 2016 року відповідачкою не здійснювалась.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся 08.10.2019року після спливу позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги за період з березня 2016 року по квітень 2016 року.

За ч. 4ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням викладеного та наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення, задоволенню підлягають позовні вимоги за періоди: жовтень 2016 року - березень 2017 року, жовтень 2017 року - квітень 2018 року включно.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач свої зобов`язання з оплати послуг за централізованого опалення та гарячого водопостачання виконувала неналежним чином, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за період жовтня 2016 року по квітень 2018 року включно у розмірі 8 443 грн. 78 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Посилання відповідачки на те, що послугами позивача не користувалася, оскільки на даний час не закінчена реконструкція приміщення і приміщення в експлуатацію не здано, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Так, аналіз положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Те що позивачці, Концерном «Міські теплові мережі» надавалися послуги з постачання теплової енергії у належне їй нежиле приміщення, розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , це приміщення обладнане системою централізованого опалення спільною з системою опалення житлового даного будинку підтверджується матеріалами справи.

При цьому посилання позивачки на те, на даний час приміщення після реконструкції в експлуатацію не здано, тобто воно нею не використовується, не має значення для вирішення даного спору.

Керуючись ст.12, 13, 76,80, 81, 95, 258, 259, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 543 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 8443 грн. 78 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Концерн «Міські теплові мережі», юридична адреса: Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складене 24.02.2020.

Суддя: