Ухвала суду № 87808611, 21.02.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

У Х В А Л А

21 лютого 2020 року Справа № 926/1678/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”

до відповідача Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

про стягнення заборгованості – 1 146 154,03 грн.

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання І.В. Циганчук

Представники:

Від позивача (в режимі ВКЗ) – Жуленко Х.О., довіреність від 29 січня 2020 року.

Від відповідача – не з`явився.

Від органу ДВС – Самокіщук М.В., довіреність №1515 від 15 січня 2020 року

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Південна залізниця” звернулося з позовом до дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 1 146 154,03 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року у справі № 926/1678/14 частково задоволено позов Державного підприємства “Південна залізниця” до відповідача Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та вирішено спонукати відповідача до виконання мирової угоди від 07 червня 2013 року затверджено. ухвалою господарського суду Чернівецької області від 7 червня 2013 року по справі 9/203. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача – 19 619,17 грн. трьох відсотків річних, 105 534,83 грн. інфляційних, 3 721,06 грн. судового збору.

08 грудня 2015 року Господарським судом Чернівецької області видано накази № 926/1678/14 про примусове виконання рішення.

Ухвалою суду від 29 січня 2016 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про заміну сторони (позивача) її правонаступником та замінено Державне підприємство “Південна залізниця” на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

03 лютого 2020 року позивач (стягувач) звернувся до суду із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, в якій просить:

1) визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо повернення виконавчих документів стягувачу в рамках виконавчого провадження ВП № 49839900 та ВП 49839636;

2) зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2019 ВП № 49839900 та поновити виконавче провадження по стягненню боргу на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” за наказом Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2015 у справі № 926/1678/14 та вжити всіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження” заходів для стягнення боргу;

3) зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2019 ВП № 49839636 та поновити виконавче провадження по стягненню боргу на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” за наказом Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2015 у справі № 926/1678/14 та вжити всіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження” заходів для стягнення боргу.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 лютого 2020 року розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 12 лютого 2020 року; зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області до початку судового засідання надати суду: матеріали виконавчого провадження ВП № 49839636 та ВП № 49839900; письмові пояснення щодо поданої скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Представник органу ДВС 11 лютого 2020 року надав до суду письмові пояснення стосовно поданої скарги та матеріали виконавчого провадження ВП № 49839636 та ВП № 49839900.

Стягувач у судовому засідання 12 лютого 2020 року звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду скарги у судовому засіданні у зв`язку із необхідністю ознайомитись із поданими письмовими поясненнями та надання додаткових пояснень. Окрім того, представник скаржника просив суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

Представник органу ДВС в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12 лютого 2002 року відкладено розгляд скарги на 21 лютого 2020 року.

20 лютого 2020 року представник скаржника звернувся до суду із письмовим клопотанням про визнання доказів наданих Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області такими, що не підлягають розгляду відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України.

Своє клопотання адвокат скаржника обґрунтовує тим, що при ознайомленні з матеріалами поданих державним виконавцем письмових пояснень, останні не містили докази відправлення скаржнику.

При цьому, 20 лютого 2020 року звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи копії документів, що підтверджують надсилання додаткових пояснень по справі скаржнику.

В судовому засіданні 21 лютого 2020 року скаржник підтримав своє клопотання про визнання доказів такими, що не підлягають розгляду відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України та просив суд не брати останні до уваги.

Представник органу ДВС в судовому засіданні проти задоволення означеного клопотання заперечив.

Розглянувши подане скаржником клопотання, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання про визнання доказів наданих Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області такими, що не підлягають розгляду – відмовити, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень частини 9 статті 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, суд звертає увагу скаржника, що в матеріалах скарги наявні докази, щодо надсилання додаткових пояснень з додатками на адресу скаржника та відомості з сайту Укрпошти, стосовно отримання останнім вказаних пояснень 17 лютого 2020 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Так, з метою надання представнику скаржника можливості ознайомитись з поданими державним виконавцем письмовими поясненнями, суд за клопотанням адвоката скаржника відклав розгляд скарги поза межами 10-ти денного строку розгляду та надав можливість скаржнику невідкладно – 12 лютого 2020 року ознайомитись з матеріалами поданих пояснень та зробити відповідні фотокопії.

З огляду на вищевикладене, суд з урахуванням принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання додаткових пояснень скаржнику, а останньому забезпечено можливість ознайомитись з поданими документами та надати додаткові пояснення до розгляду скарги по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання про визнання доказів наданих Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області такими, що не підлягають розгляду слід відмовити.

В судовому засіданні 21 лютого 2020 року представник скаржника підтримав свою скаргу на дії органу ДВС та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник органу ДВС в судовому засіданні 21 лютого 2020 року проти задоволення скарги заперечив, з огляду на підстави які вказані в додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 21 лютого 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, дослідивши інші матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, заслухавши представника боржника суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року у справі № 926/1678/14 частково задоволено позов Державного підприємства “Південна залізниця” до відповідача Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та вирішено спонукати відповідача до виконання мирової угоди від 07 червня 2013 року затверджено. ухвалою господарського суду Чернівецької області від 7 червня 2013 року по справі 9/203. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача – 19 619,17 грн. трьох відсотків річних, 105 534,83 грн. інфляційних, 3 721,06 грн. судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню, визначені статтею 3 Закону України “Про виконавче провадження”, серед яких - накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 327 Господарського процесуального кодексу унормовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який є виконавчим документом.

Так, 08 грудня 2015 року Господарським судом Чернівецької області видано накази № 926/1678/14 про примусове виконання рішення.

За приписами частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 14 січня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 49839636 по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/1678/14, виданого 08 грудня 2015 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 16 січня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 49839900 по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/1678/14, виданого 08 грудня 2015 року.

22 грудня 2019 року, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області по виконавчому провадженню ВП № 49839636 повернуто виконавчий документ стягувачу.

22 грудня 2019 року, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області по виконавчому провадженню ВП № 49839900 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Вказані спірні постанови старшого державного виконавця обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2019 року набрав законної сили Закон України № 145-IX від 02.10.2019 “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, відповідно до положень якого забороняється вчиняти виконавчі дії стосовно об`єктів права державної власності, в тому числі боржника по виконавчому провадженню ВП № 49839636 та виконавчому провадженню ВП № 49839900.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 145 від 02.10.2019 “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Як вбачається із Додатку № 1 до Закону України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 7 липня 1999 року № 847-XIV включено Чернівецьке обласне виробниче управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів “Облавтодор” (м. Чернівці, вул. Головна, 205, код 03452843).

28 березня 2000 року, у відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 121 від 28 березня 2000 року Чернівецьке обласне виробниче управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів “Облавтодор” реорганізовано, шляхом перетворення у самостійні державні підприємства та створено Чернівецьке обласне об`єднання державних дорожніх підприємств, у зв`язку з чим ліквідовано Чернівецьке обласне виробниче управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів “Облавтодор”.

Поряд з цим, згідно пункту 6.2. вказаного наказу, вирішено передати адміністративні приміщення на баланс новостворених адміністрацій автомобільних доріг та об`єднань державних підприємств для забезпечення їх життєдіяльності.

В подальшому, 09 квітня 2002 року, згідно наказу Державної служби автомобільних доріг України № 156 утворено Дочірнє підприємство “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на базі реорганізованого Чернівецького обласного об`єднання державних дорожніх підприємств.

Окрім того, згідно пунктів 2.3., 2.4. вказаного наказу, Дочірньому підприємству “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” передано частину майна і коштів компанії на праві оперативного управління; визначено, дочірнє підприємство правонаступником зобов`язань та договорів ліквідованих обласних об`єднань та реорганізованих дорожніх державних підприємств.

Отже, Дочірнє підприємство “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ 31963989) є правонаступником Чернівецького обласного об`єднання державних дорожніх підприємств та Чернівецького обласного виробничого управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів “Облавтодор” (код 03452843) на який поширюється дія Закону України № 145 від 02.10.2019 “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” та стосовно якого заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно частини 9 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За таких обставин, за наявної законодавчої заборони з 20 жовтня 2019 року й протягом наступних трьох років здійснювати виконавчі дії щодо стягнення грошових коштів з боржника у цій справі, є неправомірним.

Заперечення стягувача з посиланням на відсутність підтвердження правонаступництва є безпідставним, з огляду на вищевикладені обставини.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, за наслідками розгляду скарги судом встановлено, що оскаржувані дії державного виконавця, стосовно винесення постанови про повернення виконавчого документа від 22 грудня 2019 року в межах виконавчого провадження ВП № 49839636 та постанови про повернення виконавчого документа від 22 грудня 2019 року в межах виконавчого провадження ВП № 49839900 були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 12, 13, 234, 235, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано – 25 лютого 2020 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

Суддя О.Г. Проскурняк