Рішення № 87808431, 17.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3339/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Вовчанського підприємства теплових мереж, м.Вовчанськ Харківської області про стягнення 324 870,50грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Войтов Ю.М., довіреність від 01.12.2019

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення 324870,50грн., з яких: 177767,03грн. пені, 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №2573/1617-БО-32 від 31.10.2016.

Ухвалою від 21.10.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019.

19 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив, посилаючись на відсутність його вини у допущенні прострочення при оплаті отриманого природного газу. Відповідач зазначив про складну економічну ситуацію на підприємстві, яка обумовлена невідповідністю тарифів на теплопостачання та наявністю заборгованості споживачів теплової енергії. Крім того, відповідач просив зменшити розмір пені на 90% або на інший обґрунтований процент від суми пені, а також надати відстрочку виконання рішення на 8 місяців з моменту винесення рішення судом.

У відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву.

Ухвалою від 19.11.2019 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву, у зв`язку з чим відзив з доданими документами прийнято судом та долучено до матеріалів справи. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.12.2019.

25 листопада 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він посилається на те, що відповідач відповідно до умов укладеного договору постачання природного газу та вимог чинного законодавства має зобов`язання щодо своєчасної оплати природного газу. Зауважив, що наявність вини відповідача у допущенні прострочення оплати не має значення для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Щодо клопотань відповідача про надання відстрочки виконання рішення на 8 місяців та про зменшення розміру пені позивач вказав про недоведення відповідачем відповідних законодавчих підстав, зазначив про великий рівень заборгованості споживачів природного газу перед позивачем, наголосив на стратегічному значенні підприємства позивача.

У підготовчому засіданні 17.12.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 15.01.2020.

У судовому засіданні 15.01.2020 судом оголошено перерву до 12.02.2020.

20 січня 2020 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він послався на практику Верховного Суду у подібних справах, зокрема, щодо вирішення клопотань про зменшення пені.

У зв`язку із хворобою судді Калантай М.В. призначене на 12.02.2020 судове засідання не відбулося та ухвалою від 14.02.2020 судове засідання було призначене на 14.02.2020.

Позивач свого представника в судове засідання 14.02.2020 не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника у розписці про дату, час і місце наступного судового засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, а також враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, передбаченого частиною 2 статті 195 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 14.02.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив у позові відмовити. У випадку задоволення позовних вимог, відповідач просив суд задовольнити клопотання про зменшення пені на 90%. На задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення не наполягав.

У судовому засіданні 14.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

31 жовтня 2016 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №2573/1617-БО-32 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 1560 тис.куб.м.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 жовтня 2016 року становить 7099,20грн. (з ПДВ).

За умовами пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 12.1 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 31.10.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 01 листопада 2016 року становить 8182,80грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №2 від 22.11.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 01 грудня 2016 становить 8577,60грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 23 грудня 2016 становить 5930,40грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №5 від 31.03.2017 сторони, зокрема, визначили, що постачальник передає споживачу з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року газ обсягом до 8,0тис.куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 7975893,05грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 714939,13грн., від 30.11.2016 на суму 1724942,42грн., від 31.12.2016 на суму 1999603,68грн., від 31.01.2017 на суму 1486994,42грн., від 28.02.2017 на суму 1174705,49грн., від 31.03.2017 на суму 779479,92грн., від 30.04.2017 на суму 95227,99грн.

Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі 26.12.2018, допустивши при цьому порушення встановлених договором строків оплати, що підтверджується розрахунком позовних вимог, та не заперечується відповідачем.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

З урахуванням даних норм Договору та положень статті 625 ЦК України, позивач, у зв`язку із несвоєчасним погашенням відповідачем основного боргу за Договором, здійснив нарахування останньому 177767,03грн. пені, 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних втрат та просить господарський суд Харківської області стягнути їх на свою користь.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору становить 177767,03грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність його вини у простроченні оплати, зокрема, через невідповідність тарифів на послуги теплопостачання, заборгованість споживачів теплової енергії перед підприємством відповідача. Відсутність вини підприємства в порушенні строків оплати за договором є підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарсько-правових зобов`язань і як наслідок - відмови у задоволенні позовних вимог.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.

При цьому, частиною 1 статті 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 627 ЦК України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У договорі постачання природного газу від 31.10.2016 №2573/1617-БО-32 сторони прямо передбачили обов`язок споживача в будь-якому випадку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору (п. 6.2 договору).

При цьому, ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу та беручи на себе зобов`язання оплачувати вартість природного газу, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних ним обставин, що впливали на незадовільний фінансовий стан підприємства.

Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 у справі № 905/1851/17.

З огляду на викладене, суд вважає доводи відповідача безпідставними та не приймає їх.

Разом з тим, відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, вказує на те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Вовчанському ПТМ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 2147460,69грн. Пільги та субсидії, надаються державою несвоєчасно. Фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання - Додаток № 6) вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання. Відповідач в повному обсязі сплатив вартість спожитого природного газу у 2016 - 2017 p.p. Сума штрафних санкцій є надмірно великою, а суми 3 % річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Крім того, відповідач зауважує, що згідно п.п. 1 пункту 6.2 договору №2573/1617-БО-32, відповідач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання". У відповідності до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного гачу, на якого покладено спеціальні обов`язки". На виконання вище вказаних норм права відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір банківського рахунку №2945/3 від 01.10.2014, разом з довідкою від 07.11.2019, вих. №БТ118/385-39/153. Усі розрахунки між відповідачем та позивачем за договором № 2573/1617-БО-32 від 31.10.2016 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п.6.2. договору, про що свідчать надані до суду позивачем операції по договору №2573/1617-БО-32 від 31.10.2016. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний. При цьому, відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових розходів по її поверненню.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 17776,70грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 8 місяців, суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також відповідачем належним чином не доведено, за рахунок яких факторів та обставин рішення суду у даній справі він розраховує виконати рішення після закінчення відстрочки тривалістю у 8 місяців.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м.Вовчанськ, вул.Колокольцова, буд.3-А, код 32447026) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код 20077720) 17 776,70грн. пені, 36 580,19грн. 3% річних, 110 523,28грн. інфляційних втрат, а також 4 873,06грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "24" лютого 2020 р.

Суддя М.В. Калантай