Ухвала суду № 87806247, 20.02.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"20" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/43/20

За позовом: Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 (вул.Тобольська, 55А, м.Харків, 61072) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, б.14, м.Київ, 01135 ; код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (21 км. Старокиївського шосе, б.30-А, Комінтернівський р-н, Одеська обл., 65025; код ЄДРПОУ 01353551)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники:

Від прокуратури: Озерова О.Д. - посвідчення № 035121, дата видачі 13.08.2015р.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Ткаченко І.Т. - довіреність № 35 від 01.10.2019р.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «СПМК-17» про стягнення в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 28 250 грн. 61 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/43/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30 січня 2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2020р. розгляд справи відкладено на 20.02.2020р.

20 лютого 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання від ТОВ «СПМК-17» про зупинення провадження у справі №916/43/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №912/2385/18.

Обґрунтовуючи дане клопотання ТОВ «СПМК-17» зазначає, що, звертаючись із даним позовом до суду керівник Харківської місцевої прокуратури №1 (надалі - Прокурор) зазначив, що вказана позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави. Водночас, відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосудця, а для виконання будь- яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, як вказує відповідач, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру». За змістом ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Відповідач також зазначив, що у п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідач також зазначив, що Верховний Суд в постанові від 5 грудня 2018 року по справі №923/129/17, зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 23.10.2018р. у справі №906/240/18, від 01.11.2018р. у справі №910/18770/17, від 05.11.2018р. у справі №910/4345/18). Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач також вказує, що по аналогічному питанню Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядає справу №912/2385/18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019р. було вирішено передати справу №912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у вказаній справі існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

У вищевказаній ухвалі Верховний Суд, серед іншого, із посиланням на судову практику Верховного Суду, яка не є однаковою, зазначив, що слід вирішити питання, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; 2) обґрунтування та доведення суду причини, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Крім того, Верховний Суд вказав, що існує також інше питання, що потребує правового висновку, щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, у зв`язку з чим дійшла висновку про доцільність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019р. прийняла до розгляду справу № 912/2385/18 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 року об 11 год. 00 хв.

Відповідач зазначив, що , судовими рішеннями в подібних правовідносинах, зокрема, є такі рішення, де подібними є предмет та підстави позову, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.

Таким чином, ТОВ «СПМК-17» вважає, що в даній справі наявні ті ж питання, які є подібними з тими питаннями, що передані Верховним Судом на вирішення Великої Палати Верховного Суду в рамках справи №912/2385/18, та які становлять виключну правову проблему, у зв`язку з чим відповідач вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №\912/2385/18.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вказане клопотання та просить суд задовольнити його.

Представник прокуратури у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянув клопотання ТОВ «СПМК-17» та заслухав пояснення представників сторін, керуючись нормами чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку:

Згідно п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов`язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та об`єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на даний час у провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядається справа №912/2385/18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019р. було вирішено передати справу №912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у вказаній справі існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п.11 ч. 1 ст.229 ГПК України).

З урахуванням матеріалів справи, виходячи з викладеного вище, на думку суду, наявні правові підстави для зупинення провадження у справі №916/43/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №912/2385/18, у зв`язку з чим клопотання ТОВ "СПМК-17" підлягає задоволенню, а провадження у справі № 916/43/20 підлягає зупиненню.

Керуючись п. 7 ч.1 ст.228,ст. 229, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про зупинення провадження у справі №916/43/20 – задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №916/43/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 25.02.2020р.

Суддя Н.В. Рога