Рішення № 87801716, 20.02.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2434/19

провадження у справі № 2/0285/15/20

20 лютого 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Коцюба О.М.,

за участю секретаря Янкової Л.П.,

представника позивача Рудзея Ю.В.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 301200 грн. та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 08.02.2018 року відповідач отримав кредит у розмірі 300000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач надав свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте відповідач своєчасно не сплачував Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що зазначено у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із вказаними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.05.2019 року має заборгованість 359186,10 грн., яка складається з наступного: 301200,00 грн. - заборгованість за кредитом; 57986,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідач на даний час ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, заборгованість не погашає.

Представник позивача Рудзей Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, просила зменшити розмір суми стягнення на 44256,00 грн. сплачених відповідачем відсотків.

У відзиві на позов ОСОБА_3 зазначає, що банк свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 отримав кредит у банку у розмірі 300000,00 грн. на підставі кредитного договору №б/н від 08.02.2018 року. На підтвердження даної обставини позивач надає: Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Однак дана Анкета-заява не містить жодної обов`язкової умови кредитного договору та в ній не зазначена процентна ставка. Окрім цього, у цій Анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Посилання на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є недоречним, оскільки у Банка немає підтверджень що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ОСОБА_2 погодився, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Представником позивача на адресу суду було надіслано відповідь на відзив, у якому зазначається, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 08.02.2018 року та на підставі якої отримав кредит у розмірі 300000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. До відповіді на відзив додано виписку про рух коштів відповідача.

Представником відповідача - ОСОБА_3 було подано заперечення на відповідь на відзив позивача, у якому вона підтримала вимоги заявленого відзиву.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н від 08.02.2018 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 300000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач власним підписом підтвердив, що підписана Анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг складає укладений між ним та Банком договір.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 припинив вносити кошти в рахунок погашення заборгованості у повному обсязі, внаслідок чого станом на на 28.05.2019 року має заборгованість 359186,10 грн., яка складається з наступного: 301200,00 грн. - заборгованість за кредитом; 57986,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитомЗазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.5-9).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.ст. 610, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а останній, в свою чергу, не повернув своєчасно кредитні кошти, і станом на день звернення банку до суду з позовом існує заборгованість за кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.

Суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог банку, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві позичальника від 08.02.2018 року відсоткова ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення грошового зобов`язання.

Однак, згідно наданого позивачем Розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти у розмірі 44256,00 грн., які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по процентам. (а.с. 6-7)

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифів обслуговування кредитних карт, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами і щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України від 03.07.2019 року (провадження № 14-131цс19) та від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи.

Суд також вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин та до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Саме такі висновки щодо застосування вищенаведених правових норм висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом першої інстанції.

Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які долучені до позовної заяви, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 301200,00 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме від вказаної позивачем суми необхідно відняти суму сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості за відсотками, тобто 301200, 00 грн. - 44256, 00 грн. = 256944 грн.

Згідно ч.2 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору встановлюється у розмірі 1,5 % від ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір з розрахунку розміру задоволених позовних вимог, а саме 256944 грн./ 100 х 1,5% = 3854,16 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.02.2018 року в розмірі 256944 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро) судовий збір у розмірі 3854 грн. 16 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 25.02.2020 року.

Головуючий О.М. Коцюба