Рішення № 87797562, 25.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4086/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому, враховуючи уточнену позовну заяву від 24.01.2020, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0002331-5606-2230 від 08.05.2019 на суму 11842,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте з метою оподаткування нежитлового приміщення будівлі майстерні, належній позивачу. Проте за своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками будівля майстерні є будівлею виробничо-промислового призначення, яка використовується у власній підприємницькій діяльності та не підлягає оподаткуванню на підставі п.п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Таких правових висновків притримується Верховний Суд у постановах від 31.01.2018 у справі №822/2624/16 та від 10.04.2018 у справі №813/3803/16.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт як власник такої нерухомості. Тобто, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження в цій адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.01.2020 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак, об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

За даними інформаційних баз ІС "Податковий блок" ГУ ДПС у Хмельницькій області станом на 10.01.2019 ФОП ОСОБА_1 до податкового органу не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності нежитлового приміщення загальною площею 1272,4 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єкту нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 11842,86 грн. визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні для ОСОБА_1 саме як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю.

Ухвалою суду від 29.01.2020 повернуто заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 25.02.2020 замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності фізичної особи ОСОБА_1 з 01.09.2003 перебуває нежитлове приміщення загальною площею 1272,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 1736240).

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10 грудня 2003 року .

Рішенням 20-ої сесії Старокостянтинівської міської ради від 14.07.2017 року №10 "Про внесення змін в рішення 47-ої сесії міської ради від 30.01.2015 року №4" затверджені ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, в т.ч. для "інших будівель" в розмірі 0,25 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. бази оподаткування.

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.05.2019 №0002331-5606-2230, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у розмірі 11842,86 грн.

Згідно інформаційної довідки характеристики про технічний опис об`єкта нерухомого майна від 22.10.2019 №334, складеною приватним підприємством "Проект БТІ", за всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками будівля майстерні по вул.Ізяславській (переіменовано у 2013 році з вул.Орджонікідзе), 78 є виробничого-промислового призначення, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, відноситься до підрозділу "Будівлі промислові", клас 1251; підклас: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Спірним у цій справі є питання можливості застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо належного позивачу об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Буквальний аналіз цієї норми свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Застосування цього пункту можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року по справі №823/1702/16, від 26 березня 2019 року по справі №808/722/17 та від 20 серпня 2019 року по справі №1640/3125/18.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належать позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №806/2676/17 та від 11 грудня 2018 року по справі №822/2614/16.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16 та від 10.04.2018 у справі №813/3803/16, на думку суду, є помилковим, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, що викладені у цих постановах, на час розгляду цієї справи змінилися.

До спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати саме останні правові позиції Верховного Суду. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, згідно якого суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 лютого 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя Д.А. Божук