Рішення № 87796683, 24.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6335/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної Н.М.,

за участю

від позивача: Прокопчук А.В., - за ордером

від відповідача: Єрмаков А.В., - за довіреністю

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м.Київ-168, проспект Повітрянофлотскьий,6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08402040, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Піроговська, 6; 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 35) про визнання протиправним та скасування рішення комісії №41 від 05.04.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 28 жовтня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м.Київ-168, проспект Повітрянофлотскьий,6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08402040, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Піроговська, 6; 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 35) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05.04.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року та зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.

Ухвалою від 29 жовтня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2002 року при проходженні Обласної медико-соціальної експертної комісії в м. Одеса позивачу була встановлена друга група інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, зокрема гіпертонічна хвороба з кризами 1 порядку, гіпертонічна енцефалопатія 1-2 ст., цукровий діабет легкої форми, які пов`язані з проходженням військової служби.

Також, позивач зазначив, що 19 вересня 1977 року він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин правового плеча на заняттях з бойової підготовки, що підтверджено відповідною довідкою. В 2003 році позивач переніс інфаркт міокарда, у 2012 році посились головні та сердечні болі та 28 грудня 2018 року він пройшов Обласну медико-соціальну експертну комісію в м. Одеса та згідно з довідки, він отримав 2 групу інвалідності, травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Позивач звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак позивачу, згідно з п. 42 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05.04.2019 року відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що на час встановлення інвалідності у 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає зазначені дії протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача, оскільки позивачу встановлено 2 групу інвалідності 28.12.2018 року, яка пов`язана саме з проходженням військової служби, а Порядок №975 набув чинності 24.01.2014року.

До суду 20 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що вперше правова норма щодо права військовослужбовців на отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності з`явилась з 10 травня 2016 року, у той час, як ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у 2002 році, отже, на думку відповідача, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Також відповідач звертає увагу, що саме позивач має довести причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), і саме заявник є відповідальним за повноту та достовірність наданих документів.

Так, відповідач зазначив, що надана позивачем разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу протоколу засідання військово-лікарсько комісії не містить інформації про обставини травми позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби та не містять відомостей про обставини травми позивача, а вказують лише на характер та давність тілесних ушкоджень, тобто ймовірність спричинення рубців на та травмою, яка могла мати місце у 1977 році.

Також, відповідач зазначив, що позивачу вперше було встановлено 2 групу інвалідності 22 серпня 2002 року, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Отже, позивач у зв`язку з встановленням йому 2 групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням, відповідно до ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності вперше). «Обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців. Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка старти працездатності або вразі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка вплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. На думку відповідача, періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано в законодавстві, що регулює ці правовідносини. На обґрунтування своєї позиції, відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17, від 10.04.2019 року по справі № 822/220/18, від 07.02.2019 року по справі № 127/12061/17.

До суду 21 листопада 2019 року від третьої особи Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких третя особа просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що первинне встановлення ОСОБА_1 інвалідності було здійснено 22.08.2002 року, подальші повторні переогляди були здійсненні 29.12.2015 року, а саме: була встановлена третя група інвалідності та 26.12.2018 року - була встановлена друга групи інвалідності, а тому зміна групи інвалідності позивачу була здійснена у строк, що перевищує встановлені ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , не має.

Міністерством оборони України були надані документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення (вхід. № 44359/19 від 26.11.2019 року).

Ухвалою від 26 листопада 2019 року задоволено клопотання представника відповідача та розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в режимі відео конференції.

До суду 06 грудня 2019 року від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивач скрив від суду факт встановлення позивачу 29.12.2015 року 3 групи інвалідності та факт отримання ним від ПАТ « НАСК «ОРАНТА» страхові виплати після встановлення 2 групи інвалідності 22.08.2002 року в сумі 5600 грн. Також відповідач звернув увагу на приписи закону, що у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

В свою чергу, позивачем надано відповідь на відзив (вхід. № 47505/19 від 16.12.2019 року), відповідно до якого позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що підставою у відмові наданні грошової допомоги було відсутність такого права, а не надання додаткових документів на підтвердження факту поранення. Також позивач зазначив, що причини звернення до МСЕК, і як наслідок, причини отримання інвалідності 22 серпня 2002 року та 28 грудня 2018 року, різні та не мають між собою жодного причинно-наслідкового зв`язку.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 16 січня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи призначено по суті на 14 лютого 2020 року.

Представник позивача на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на відкрите судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини нез`явлення суд не повідомила.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, суд у справі встановив такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.19-20).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2018 року (а.с.21).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 3671 від 04.11.2002 року №218, гв. прапорщика ОСОБА_1 , звільнено наказом від 23.10.2002 року № 56-ПМ, а з 18 грудня 2002 року виключено із списків особового складу частини (а.с.14, зворотній бік).

Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК серія 2-18 ОА №067411 від 22.08.2002 року, ОСОБА_1 22.08.2002 року вперше встановлено другу групу інвалідності, причиною інвалідності є гіпертонічна хвороба ІІ ст. з кризами 1-го порядку, гіпертонічна енцефалопатія І-ІІ ст., цукровий діабет легкої форми, які пов`язані із проходженням військової служби (а.с.11). На підтвердження цьому позивачем надано свідоцтво про хворобу № 1317 від 01.08.2002 року (а.с. 12).

У грудні 2015 року позивачу встановлена третя група інвалідності.

У позові позивач зазначив, що 19 вересня 1977 року він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин правового плеча на заняттях з бойової підготовки, що підтверджено довідкою військової частини полова пошта 42600 від 21.10.1977 року № 427 (а.с. 11, зворотній бік). В 2003 році позивач переніс інфаркт міокарда, у 2012 році посились головні та сердечні болі, знаходився на лікуванні, що підтверджено виписним епікризом І/ б № 1421/34/10 від 18.04.2018 року, № 1546 від 21.11.2018 року (а.с. 15-18), та 28 грудня 2018 року він пройшов Обласну медико-соціальну експертну комісію в м. Одеса.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформленого протоколом №425 від 17 грудня 2018 року встановлено, що отримана травма прапорщика м\с запасу ОСОБА_1 , що підтверджено довідкою про травму № 427 від 21.10.1977 року, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.14) та згідно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №041759, 28.12.2018 року ОСОБА_1 під час повторного огляду встановлено другу групу інвалідності пов`язану з виконанням обов`язків військової служби (а.с.13).

Суд встановив, що 18 січня 2019 року позивач звернувся із заявою до Військового комісару Одеського обласного ТЦК та СП, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби (а.с.81). До заяві були додані копії довідок МСЕК: серія 2-18 ОА від 22.08.2002 року № 067411, серія 10 ААВ від 29.12.2015 року № 791939, серія 12 ААБ від 26.12.2018 року № 041759; копія витягу з наказу про виключення із списків особового складу часини № 218 від 04.11.2002 року; копії сторінок паспорту та ідентифікаційного коду; копію витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону № 425 від 17.12.2018 року; копія довідки про обставини травми від 21.10.1977 року № 427.

Також суд встановив, що Військовим комісаріатом Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено документи для розгляду питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності прапорщику в запасі ОСОБА_1 , якого 18.12.2002 року було звільнено з військової служби та визнано особою з інвалідністю другої групи (а.с.71).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05 квітня 2019 року, пунктом 42 комісією відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав того, що заявник не має право на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги та групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с.93).

Листом від 02.05.2019 року вих. №2972 позивача повідомлено про прийняте рішення про відмову у наданні одноразової грошової допомоги та надано копію з протоколу засідання (а.с.92).

Одночасно, суд встановив, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» були виплачені позивачу страхові виплати після встановлення 2 групи інвалідності 22.08.2002 року в сумі 5600 грн., що підтверджено довідкою ООД ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с. 113).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши наявні у справі докази, враховуючи встановлені обставини та факти, здійснивши ретельний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Змістом спірних правовідносин є чи були правомірні дії відповідача у відмові позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги та взагалі чи має право позивач на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи у вступному слові пояснення, суд зробив такі висновки.

Спірні правовідносин регулюються Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991р. (надалі - Закон № 2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Закон України № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Стаття 16 Закону України № 2011-XII передбачає випадки, у разі настання яких виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зокрема, п. 4 ч. 1 вказаної статті передбачено: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Суд встановив, що відповідно до п. 42 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05 квітня 2019 року, прапорщика ОСОБА_1 , 22.08.2002 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби та 26.12.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Із пункту 42 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з двох підстав: 1). Заявник не має право на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. 2). Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Суд не погоджується з такими підставами відмови, з огляду на таке.

Так, суд встановив, що відповідно до витягу до акту огляду МСЕК серія 2-18 ОА №067411 від 22.08.2002 року, ОСОБА_1 22.08.2002 року вперше встановлено другу групу інвалідності захворювання, причиною інвалідності є гіпертонічна хвороба ІІ ст. з кризами 1-го порядку, гіпертонічна енцефалопатія І-ІІ ст., цукровий діабет легкої форми, які пов`язані із проходженням військової служби (а.с.11).

У грудні 2015 року після повторного огляду, позивачу була змінена група інвалідності на третю, внаслідок захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач додав до заяви про виплату одноразової грошової допомоги копії довідок МСЕК, в тому числі: серія 10 ААВ від 29.12.2015 року № 791939.

Також матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 1977 року позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин правового плеча на заняттях з бойової підготовки, що підтверджено довідкою від 21.10.1977 року № 427 (а.с. 11, зворотній бік). В 2003 році позивач переніс інфаркт міокарда, у 2012 році посились головні та сердечні болі, знаходився на лікуванні, що підтверджено виписним епікризом І/ б № 1421/34/10 від 18.04.2018 року, № 1546 від 21.11.2018 року (а.с. 15-18), та 28 грудня 2018 року він пройшов Обласну медико-соціальну експертну комісію в м. Одеса.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформленого протоколом №425 від 17 грудня 2018 року встановлено, що отримана травма прапорщика м\с запасу ОСОБА_1 , що підтверджено довідкою про травму № 427 від 21.10.1977 року, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.14) та згідно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №041759, 28.12.2018 року ОСОБА_1 під час повторного огляду встановлено другу групу інвалідності пов`язану з виконанням обов`язків військової служби (а.с.13).

Як вбачається з виписного епікризу №1421/34/10 Одеської міської лікарні №8, виписного епікризу №1546 Одеського обласного медичного центру, витягу з протоколу №425 від 17.12.2018 року засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, причиною направлення позивача для проходження МСЕК стало ушкодження здоров`я (травма) пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, отримане останнім 19 вересня 1977 року, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин правого плеча, нейроцикуляторна дистонія по гіпертонічному типу (а.с.14-18).

Тобто, позивачу встановлена 2 група інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертизи комісії.

Суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №041759 від 28.12.2018 року, ОСОБА_1 під час повторного огляду, 10.12.2018 року встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку з травмою, пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена безстроково.

Таким чином, судом встановлено, що днем виникнення у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги, у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності є 28.12.2018 року, що підтверджено вищевикладеними нормами Порядку.

Відповідно до п.8 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Ця норма була чинною на час виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги та й на час звернення із заявою про отримання грошової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою на отримання грошової допомоги 18.01.2019 року, тобто в строк, встановлений п. 8 ст. 16- 3 Закону України № 2011-XII.

Судом відхиляються підстава відповідача для відмови у наданні допомоги, що вперше позивачу встановлено групу інвалідності, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у 2002 році, а тому позивач не має права на отримання допомоги, оскільки правові норми, що діяли на той час, не передбачали виплату такої допомоги, з огляду на таке.

Як встановлено судом вище, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 28.12.2018 року безстроково, а Порядок № 975 набув чинності 24.01.2014 року, а тому право позивача на отримання допомоги виникло під час дії Порядку, який передбачає право на отримання такої допомоги.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу встановлено другу групу інвалідності у 2018 році, у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, отримане останнім 19 вересня 1977 року, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин правого плеча, нейроцикуляторна дистонія по гіпертонічному типу, що підтверджено відомостями виписного епікризу №1421/34/10 Одеської міської лікарні №8, виписного епікризу №1546 Одеського обласного медичного центру, витягом з протоколу №425 від 17.12.2018 року засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с.14-18), суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, з підстав того, що в 2002 році такої норми не існувало.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача, як на підставу у відмові виплаті такої допомоги, що позивачу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» були здійснені страхові виплати після встановлення 2 групи інвалідності 22.08.2002 року в сумі 5600 грн., оскільки проведені виплати не можуть бути безумовною підставою для відмови у наданні одноразової грошової допомоги взагалі. Адже, кожне із передбачених прав є самостійним та гарантованим нормами Закону № 2011-ХІІ.

Суд враховує, що у 2015 році позивачу була встановлена третя група інвалідності, а потім у 2018 році знову друга група інвалідності з інших підстав.

У свою чергу, суд зазначає, що законодавством передбачено порядок врегулювання порушеного питання.

Так, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі № 816/4195/15 зазначено, що «виходячи з системного аналізу положень статті 16 Закону № 2011-XII, Порядку № 499 та Порядку № 975, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням 1, 2 чи 3 групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення. Проте, при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахування раніше отриманих виплат».

Також суд не погоджується з другою підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, викладеної у п. 42 оскаржуваного рішення, а саме: Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у грудні 2015 року позивачу була змінена група інвалідності на третю. З виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ № 791939 (а.с. 62) вбачається, що причиною встановлення 3 групи інвалідності є, у тому числі, цукровий діабет 2 ст. легкої форми, тобто захворювання, які пов`язані із проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII (в редакції, що діяла на час встановлення 3 групи інвалідності позивачу), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач після встановлення 3 групи інвалідності не звертався до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а отже вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, оскільки, по-перше, це не було підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. По-друге, суд вважає, що позивачем надано достатньо документів на підтвердження того, що травми були пов`язані з проходженням військової служби. У свою чергу, відповідачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження сумніву, який виник з прийняттям даних документів від позивача.

Також суд звертає увагу на практику Верховного Суду з подібних спірних правовідносин.

Так, у п. 70- 72 постанові Верховного суду від 10.04.2019 року по справі № 822/220/18 зазначено: «При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402). З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення. Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини».

Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач має довідку, видану військовою частиною, а саме: позивачем надано відповідачу довідку військової частини польова пошта 42600 від 21.10.1977 року № 427 (а.с. 11, зворотній бік), в якій зазначено, що травма отримана при виконанні службових обов`язків, що є достатнім доказом на підтвердження про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва).

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 05.04.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року належать задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування пункту 42 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.04.2019 року №341, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, з огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення на підставі документів, які були подані позивачем та суд не встановив необхідність у наданні позивачем додаткових документів, які мав би оцінити відповідач для прийняття рішення, суд доходить висновку, що належать задоволенню також решт позовних вимог позивача про зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, оскільки це є ефективним способом відновлення прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірність відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази щодо понесення інших судових витрат, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, жодні витрати не належать стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м.Київ-168, проспект Повітрянофлотскьий,6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОЛУ 08402040, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Піроговська, 6; 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 35) про визнання протиправним та скасування рішення комісії №41 від 05.04.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 42 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомогли та компенсаційних сум №41 від 05.04.2019 року про відмову ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м.Київ-168, проспект Повітрянофлотскьий,6) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи з 28 грудня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 24» лютого 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.