Рішення № 87796416, 25.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/253/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління ДПС у Луганської області, які полягають у винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-256 від 19.11.2019, протиправними;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-256 від 19.11.2019.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 1995 року здійснює підприємницьку діяльність, з березня 2011 року є пенсіонером за віком. У серпні 2018 року позивач отримав від ГУ ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу № Ф-256 від 06.08.2018 на суму 20288,50 грн, винесену на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, в якій за позивачем обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску. В свою чергу, позивач не сплачував єдиний соціальний внесок у зв`язку з тим, що вийшов на пенсію та набранням чинності Закону України ««Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609», який звільняв від сплати за себе єдиного внеску, якщо особа-підприємець є пенсіонером за віком.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 по справі № 1240/2705/18 визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-256 від 06.08.2018, яке було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018.

22.11.2019 позивачем отримано від Головного управління ДПС у Луганській області нову Вимогу про сплату борту (недоїмки) № Ф-256 від 19.11.2019, але вже за інший період. Як можливо встановити з Вимоги про сплату боргу (недоїмки), що підставою її винесення є те, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів, за позивачем обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску.

Позивач з вимогою про сплату боргу (недоїмки) не згоден, вважаю її протиправною, винесеною з порушенням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску (арк.спр. 26-27).

Ухвалою суду від 22.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 42-43).

Ухвалою суду від 25.02.2020 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Луганській області про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду відмовлено (арк.спр. 69-70).

03.02.2020 за вх. № 4156/2020 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 48-50), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з пропущенням строків для такого звернення, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно ч. 3 ст. 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Окрім цього, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

В свою чергу позивачем 22.01.2020 до Луганського окружного адміністративного суду була надана заява про поновлення строку звернення із позовом до суду.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону 2464 скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно ч. 16 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, достовірно можна стверджувати, що позивач протягом десяти календарних днів з дня надходження (22.11.2019) вимоги від 19.11.2019 №Ф- 256 не оскаржив зазначену вимогу в судовому або адміністративному порядку. Вимога від 19.11.2019 №Ф-256 отримана позивачем 22.11.2019, тобто позивач був обізнаний про існування (отримання) зазначеної вимоги та в свою чергу не скористався правом на її оскарження в судовому порядку в строки, визначені Законом № 2464.

На підставі зазначеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк.спр. 4-8), зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 11.08.1995 за № 2 381 017 0000 003874 Лисичанською міською радою, перебуває на обліку в Лисичанській державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з 07.02.2001, номер взяття на облік 12-11-11-1784, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.02.2020 за № 1006387079 (арк. спр. 67-68).

З 01.01.2012 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить копія свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_3 від 24 травня 2012 року (арк. спр. 14).

З 16.11.2010 є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення від 03 березня 2011 року серія НОМЕР_2 , видане Пенсійним фондом України, та лист управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 02 жовтня 2018 року за № 7713/07-33 (арк. спр. 9).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області від 15 жовтня 2018 року за № 380653/18 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області, позивачу з 01 вересня 2014 року безстроково призначено страхову пенсію по старості (арк. спр. 24).

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу як фізичній особі - підприємцю, що обрав спрощену систему оподаткування, сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-256, яка утворилась станом на 31 жовтня 2019 року складає 35922,58 грн (арк. спр. 10).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача та розрахунку боргу з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2019 обліковувалась недоїмка у сумі 35922,58 грн (арк. спр. 52-59).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2646 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464:

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 05 серпня 2011 року до 01 січня 2017 року);

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 01 січня 2017 року до 01 січня 2018 року);

особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (редакція, яка діє з 01 січня 2018 року).

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з даними інтегрованої картки позивача станом на 20.01.2020 обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску 35922,58 грн, яка виникла з недоїмки станом на 31.12.2012 по 20.01.2020 (арк.спр. 52-59).

Як встановлено судом, позивач з 16 листопада 2010 року є пенсіонером за віком, з 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) та отримує відповідно до закону пенсію, внаслідок чого за спірний період не має обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, учасниками якої, зокрема, є Україна та Російська Федерація (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Пунктами 1, 2 статті 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.

Наведені положення Угоди, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, свідчать про те, що з 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 також має право не сплачувати єдиний внесок як фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, яка отримує відповідно до закону пенсію, незважаючи на те, що з цього часу він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області, де йому безстроково призначено страхову пенсію по старості (аналогічний вид пенсії в Україні - пенсія за віком).

Отже, вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-256 на суму 35922,58 грн, винесена у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669 (набув чинності 15 жовтня 2014 року), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Лисичанськ (Лисичанська міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Отже, з 14 квітня 2014 року в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 контролюючий орган не має правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.02.2020 за № 1006387079 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник єдиного внеску знаходиться на обліку в органі доходів і зборів (державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області), розташованому на території населеного пункту (м. Лисичанськ Луганської області), визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, що унеможливлює застосування до нього такого заходу впливу, як формування та надіслання спірної вимоги за період, починаючи з 2 кварталу 2014 року по січень 2020 року, що є додатковою підставою для скасування вимоги у частині, що охоплює наведений період.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити в частині визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ДПС у Луганській області, які полягають у винесенні спірної вимоги, задоволенню не підлягають, оскільки в межах спірних правовідносин порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправної вимоги, а не внаслідок вчинення протиправних дій, які самі по собі наслідків для позивача не тягнуть.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2942,80 грн (арк.спр. 3), тобто 840,80 грн за вимогу майнового характеру (визнання протиправною та скасування вимоги), та 2102 грн за вимогу немайнового характеру (визнання дій протиправними).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги майнового характеру підлягають задоволенню, відповідно до приписів статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Судові витрати у розмірі 2102 грн, понесені позивачем за подання адміністративного позову в частині немайнової вимоги, в задоволенні якої відмовлено, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 43143746, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 19 листопада 2019 року № Ф-256 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 19 листопада 2019 року № Ф-256 на суму 35922,58 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві грн 58 коп.), винесену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У задоволенні вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Луганській області, які полягають у винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-256, відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська