Постанова № 87796291, 26.11.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 року Справа № 2а-7236/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр»(надалі - позивач) до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасуванням податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009р. №0000952310/0 яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 16911002 грн., в т.ч. 9496897 грн. за основним платежем та 7414105 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім того, в ході розгляду справи позивачем збільшено розмір позовних вимог на суму витрат по оплаті вартості судово-економічної експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та які становлять 37209,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлення на перевірку від 03 червня 2009 року відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої був складений Акт перевірки від 30 червня 2009 року № 43/2310/35720615.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.3.5 п.7.3 ст.7, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон № 334), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 9 496 897,00 грн., а саме: за 2008 рік -7 662 773,00 грн., за І квартал 2009 року -1 834 124,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування у сумі 33 166 019,00 грн.

Суть порушень податкового законодавства, які були допущені позивачем, зводиться до того, що позивач неправомірно збільшив валові витрати на суму балансової вартості реалізованої (проданої) іноземної валюти, що була отримана за договором позики.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми № 0000952310/0 від 13 липня 2009 року.

Позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято внаслідок неправильного застосування відповідачем норм матеріального права, а саме, вказує на неправомірні висновки відповідача щодо визначення балансової вартості валюти, яка надійшла позивачеві на підставі договору позики та яка була в подальшому реалізована з метою поповнення власних обігових коштів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, а позовні вимоги не визнав з тих підстав, що посадові особи відповідача під час визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законом №334, при цьому відповідач зазначає, що доводи позивача наведені в позовній заяві ґрунтуються на помилковому застосуванні положень Закону №334 щодо оподаткування операції від продажу іноземної валюти.

Ухвалою суду від 18.12.2009р. (а.с. 156) провадження у справі зупинялось до 28.10.2010р. (а.с. 228) у зв`язку з проведенням судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 26.11.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 01.12.2010р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Між позивачем та компанією «TC Farming Ukraine Limited»(республіка Кіпр) укладено договір позики №03/08 від 07.03.2008р. (а.с. 48-56), а також додаткові угоди до вказаного договору від 17.03.200р. (а.с. 61, 62) та від 21.04.2008р. (а.с. 59, 60).

Вказаний договір позики зареєстрований головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №8700 від 13.03.2008р. та додаток до реєстраційного свідоцтва від 25.04.2008р. №2 (а.с. 57, 57).

Позивач протягом березня - липня 2008 року отримав кредитні кошти у розмірі 10 млн. євро. Договір позики передбачає отримання кредитних коштів під відсотки (11% річних) для поповнення обігових коштів позичальника (Позивача). Термін дії Договору позики - до 11 березня 2013 р.

Позивачем визначено балансову вартість валюти при її отриманні в гривнях за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату оприбуткування такої іноземної валюти та яка склала 76709681,36 грн.

З метою використання одержаних кредитних коштів відповідно до цільового призначення визначеного п. 2.1. договору позики (поповнення обігових коштів), вказана валюта була реалізовувалась позивачем: в березні 2008 року на суму 15456262,50 грн., в травні 2008 року на суму 32957967,97 грн., в червні 2008 року на суму 7869663,20 грн., в липня 2008 року на суму 17888689,58 грн.

Загальна сума грошових коштів одержаних від реалізації валюти становила 74172583,25 грн.

Сума грошових коштів одержаних позивачем від реалізації валюти визначена ним як валовий дохід, а валові витрати визначені в розмірі балансової вартості валюти при її отриманні.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій позивач, з посилання на норми Закону №334, зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 при продажу іноземної валюти, отриманої, в тому числі, за фінансовим кредитом, змінюється структура валових доходів і витрат платника податку.

При визначенні впливу продажу іноземної валюти на валові доходи та валові витрати позивач керувався положеннями пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334, за якими у разі продажу іноземної валюти платник податку збільшує:

- валові доходи - на суму гривень, отриманих від покупця у зв`язку з таким продажем;

- валові витрати - на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Позивачем використовувався метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за ідентифікованою вартістю, суть якого полягає в тому, що при продажу іноземної валюти така валюта оцінюється за курсом, що використовувався для визначення балансової вартості такої іноземної валюти під час її отримання (оприбуткування) платником податку як заборгованості (пп. 7.3.3, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334).

Отже, на думку позивача для цілей збільшення валових витрат, балансова вартість іноземної валюти при її продажу дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти при її отриманні (оприбуткуванні), а саме сумі в гривнях за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату оприбуткування (виникнення) такої іноземної валюти у формі заборгованості (пп. 7.3.3, 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334).

На підставі направлення на перевірку від 03 червня 2009 року відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої був складений Акт перевірки від 30 червня 2009 року № 43/2310/35720615 (а.с. 11-40).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.3.5 п.7.3 ст.7, п.5.1 ст. 5 Закону № 334, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 9 496 897,00 грн., а саме: за 2008 рік -7 662 773,00 грн., за І квартал 2009 року -1 834 124,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування у сумі 33 166 019,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми № 0000952310/0 від 13 липня 2009 року (а.с. 41) яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 16911002 грн., в т.ч. 9496897 грн. за основним платежем та 7414105 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суть порушень податкового законодавства, які були допущені позивачем, зводиться до того, що позивач неправомірно збільшив валові витрати на суму балансової вартості реалізованої (проданої) іноземної валюти, що була отримана за договором позики.

Як вбачається зі змісту заперечень відповідача єдиною нормою Закону №334, яка передбачає визначення балансової вартості іноземною валюти отриманої в якості позики є п.п. 7.3.4. п. 7.3 ст. 7 Закону №334, а п.п. 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону не містить норми щодо визначення балансової вартості іноземної валюти на рівні балансової вартості заборгованості, основна сума якої виражена в іноземній валюті.

Суд заслухавши пояснення представників сторін приходить до висновку, що як позивач так і відповідач, обґрунтовуючи свою позицію помилково тлумачать та відповідно застосовують положення п. 7.3. ст. 7 Закону №334 щодо оподаткування операцій з іноземною валютою.

У відповідності з пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 З№334 у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв`язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Підпунктом 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

За змістом вказаного підпункту Закону №334 у його взаємозв`язку з п. 7.3 метод оцінки балансової вартості іноземної валюти застосовується з метою оподаткування такої іноземної валюти.

Згідно п.п. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону №334 з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв`язку з:

- отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Відповідно до положень пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону № 334 під фінансовим кредитом необхідно розуміти кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. При чому кошти в розумінні пп. 1.3 ст. 1 Закону № 334 - це гривня та іноземна валюта.

В даному випадку грошові кошти отримані позивачем по справі є фінансовим кредитом в розумінні положень Закону №334, що також не заперечувалось сторонами по справі.

Проаналізувавши викладені норми, суд приходить до висновку, що оскільки фінансові кредити не підлягають оподаткуванню, вони не враховуються у податковому обліку платника податку та не підпадають під дію підпункту 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону №334.

За таких обставин, враховуючи, що пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону №334 фактично встановлює порядок оподаткування різниці між вартістю валюти, за якою було здійснено її продаж, та її балансовою вартістю, визначеною за правилами підпункту 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 даного Закону, цей порядок може застосовуватись лише до продажу тієї валюти, яка була врахована в податковому обліку платника податку, і для якої, відповідно, визначалася та перераховувалася балансова вартість.

Отже, положення підпункту 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону №334 не можуть застосовуватись при отриманні коштів, що надходять у вигляді фінансового кредиту, оскільки такі кошти у відповідності до п.п. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 названого Закону не включаються до складу валового доходу.

Враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства, суд зазначає, що кошти, отримані позивачем від продажу валюти, що надійшла як фінансовий кредит, не повинні включатися до його валового доходу, а отже, у позивача відсутнє заниження податкового зобов`язання по податку на прибуток, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

За клопотання позивача та підставі ухвали суду від 18.12.2009р. у справі була проведена судово-економічна експертиза, проведення якої, її вартість та факт оплати підтверджуються: висновком експерта від 08.10.2010р. (а.с. 205-213), актом здачі-приймання висновку судового експерта від 08.10.2010р. (а.с. 238), копією платіжного доручення від 01.07.2010р. №264 (а.с. 241).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи те, що рішення ухвалено на користь позивача, останньому слід присудити з Державного бюджету України витрати пов`язані з проведенням судово-економічно експертизи в розмірі 37209,60 грн. та судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року №0000952310/0.

Присудити позивачеві з Державного бюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн. судового збору та витрати пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 37209,60 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01.12.2010р.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П.